номер провадження справи 24/81/24
03.06.2024 Справа № 908/1066/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1066/24
за позовом Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” (вул. Північне шосе, буд. 69-а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 44591756)
про стягнення 225695,4 грн.
представники:
від позивача: Зінченко І.С., довіреність від 08.11.2023 (приймає участь в режимі відеоконференції)
від відповідача: Кузнецов І.С., адвокат, ордер серія АР № 1113605 від 20.02.2023 (приймає участь в режимі відеоконференції)
20.04.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Міністерства оборони України, м. Київ до ТОВ “НАШ ІМПОРТ” про стягнення 225695,40 грн. штрафних санкцій (пеню) за порушення умов договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/17 від 02.04.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.04.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1066/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків поставки товару за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/17, який укладений сторонами 02.04.2023. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, на підставі п. 7.3.2. договору позивачем нараховано пеня у розмірі 225695,40 грн. за загальний період з 30.04.2023 по 30.05.2023. На адресу відповідача направлялась претензія № 286/6541 від 11.10.2023 з вимогою протягом одного місяця з дати отримання вказаної претензії здійснити оплату штрафних санкції на суму 225695,40 грн. Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1066/24, присвоєно справі номер провадження 24/81/24, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08.05.2024 о 10 год. 00 хв.
30.04.2024 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” до суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про проведення судових засідань у справі №908/1066/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
01.05.2024 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” до Господарського суду Запорізької області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” Кузнецова І.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд зменшити стягувану неустойку на 90%. Також просить суд провести в режимі відео конференції всі призначені судові засідання у цій справі.
02.05.2024 відповідачем подано клопотання про доручення до справи додатку до відзиву, які помилково не завантажились під час подання відзиву.
Ухвалою суду від 07.05.2024 клопотання Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” про проведення судових засідань у справі №908/1066/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Ухвалою суду від 08.05.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 03.06.2024 о 15 год. 00 хв.
27.05.2024 через систему “Електронний суд” до суду від представника відповідача надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відео конференції за допомогою підсистеми “Електронний суд”.
Ухвалою суду від 28.05.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” про участь в судових засіданнях в режимі відео конференції задоволено.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання 03.06.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує, підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення розміру пені.
В засіданні 03.06.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
02.02.2023 між Міністерством оборони України (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Наш Імпорт” (Постачальник, відповідач) укладено договір № 286/3/23/17 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), предметом якого (п. 1.1.) є капелюхи та головні убори (18440000-5) (Панпма літня польова з тканини тип 4, клас 7) (далі - Товар).
Відповідно до п. 1.2. договору, Постачальник зобов'язується у 2023 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Згідно п. 1.3. договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються специфікацією, якої визначено: строки (терміни) постачання - до 30.04.2023 (включно), загальна кількість, яку необхідно поставити - 100000 шт., ціна за одиницю товару - 238,00 грн, ціна товару - 23800000,00 грн.
Ціна цього договору становить 23800000,00 грн у тому числі ПДВ 00,00 грн (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).
Розділом ІV договору визначено порядок та умови проведення розрахунків.
4.1. Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами.
4.2. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 30 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі - рахунок).
Згідно з п. 5.1. договору, Ттовар постачається на умовах DDР - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження від час транспортування, вантажно - розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.
Місцем поставки Товару (партій Товару) є одержувачі Замовника (Об'єднанні центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 та Додаток 2), згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантаження (п. 5.3.).
Датою поставки Товару вважається дата вказана одержувачем Товару у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (п. 5.9.).
Пунктом 6.1. договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору (п.п. 6.1.1.).
Пунктом 6.3. договору сторонами обумовлено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором (п.п. 6.3.1).
Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.
Пунктом 7.3.2. договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості невчасно поставленого товару.
Згідно з п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами (п. 8.3. договору).
Пунктом 8.4. договору передбачено, сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за Договором, якщо доведуть, що невиконання зобов'язань викликано неконтральваною перешкодою, яка відбулась поза контролем Сторін, і виникав після укладення Договору.
Відповідно до п. 8.5.договору, Сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правовою режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воевного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборнаї сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де знаходяться виробничі потужності Постачальника, знищення безпосередньо бази/складів Постачальника, де виготовляється/зберігається Товар для Замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.
У розділі Х договору сторони дійшли до згоди, що при вирішенні спорів Сторони обов'язково застосовують заходи досудового врегулювання, визначені в статті 222 Господарського кодексу України (п. 10.2.). Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, консультацій, обміну листами, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України (п. 10.3.).
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.І2.2023 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 11.1.).
Додатками № № 1, 2 та 3 до договору сторонами визначено рознарядку Міністерства оборони України за специфікацію, ростовка Міністерства оборони України за специфікацію, та калькуляцію ціни товару ТОВ “Наш Імпорт”.
З матеріалів справи вбачається, відповідно до Посвідчення від 30.05.2023 №568, відповідачем було поставлено Товар у кількості 32700 шт. на суму 7782600,00 грн., із запізненням на 29 діб (термін постачання - до 30.04.2023 включно).
У зв'язку з порушенням строків поставки товару, позивачем нараховано пеню за період з 30.04.2023 до 30.05.202 у розмірі 225695,40 грн та на адресу відповідача надіслано претензія з вимогою перерахування суму штрафних санкцій у розмірі 225695,40 грн на р/р Міністерства оборони України протягом одного календарного місяця з дати отримання даної претензії.
Однак претензія відповідачем залишена без реагування.
Враховуючи приписи статей 11, 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України та статей 193, 218, 222 позивачем нараховано до стягнення пеню в загальному розмірі 225695,40 грн, що є предметом спору даній справі.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В ст. 549 ЦК України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за Договором № 286/3/23/17 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 02.02.2023 є Міністерство оборони України, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 7.3.2. Договору, яким сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості невчасно поставленого товару.
Виходячи зі змісту зазначених вище норми матеріального права, головною умовою для стягнення з боржника пені є встановлення факту порушенням боржником виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідачем (враховуючи умови договору щодо строків поставки) допущено прострочення строків постачання товару, а саме: відповідно до Посвідчення від 30.05.2023 №568, було поставлено Товар у кількост: 32700 шт. на суму 7782600,00 грн, із запізненням на 29 діб (термін постачання - до 30.04.2023 включно).
З урахуванням суми та строку прострочення поставки товару, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 225695,40 грн за період з 01.05.2023 до 30.05.2023 (29 діб).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 225695,40 грн.
Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки на 90% з посиланням на те, що ТОВ “НАШ ІМПОРТ” з самого початку військової агресії зазначає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність. ТОВ “НАШ ІМПОРТ” виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, зокрема, з виготовлення форменого одягу. В період воєнного стану ТОВ “НАШ ІМПОРТ” щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України; прийняло значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов'язкові збори до державного бюджету України.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
У Постанові від 18.05.2023 у справі №910/4176/22 (п.8.35-8.39) Верховний Суд акцентував, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов'язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до стягнення, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду я справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.2023 у справі 199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85).
Судом взято до уваги той факт, що ТОВ “НАШ ІМПОРТ” виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, зокрема, з виготовлення форменого одягу; зобов'язання за договором відповідачем виконано у повному обсязі, ТОВ "НАШ ІМПОРТ" допустило незначне прострочення поставки через місцезнаходження у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на його підприємницьку діяльність; позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по Договору.
Також судом взято до уваги, що 24.02.2022, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, строк дії якого на даний час продовжено.
Введення воєнного стану в Україні вплинуло на всіх суб'єктів господарської діяльності.
При цьому, суд приймає до уваги, що позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані збитки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% до суми 112847,70 грн., таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2708,35 грн.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ”до суми 112847,70 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШ ІМПОРТ” (вул. Північне шосе, буд. 69-а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 44591756) на користь Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) - 112847 (сто дванадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн 70 коп. пені та 2708 (дві сімсот вісім) грн 35 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24.06.2024.
Суддя Т.А. Азізбекян