19.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6687/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 р.
( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 27.02.2024 р. )
у справі
за позовом
Приватного акціонерного товариства "Просто",
м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал",
м. Дніпро
про зобов'язання передати пошкоджені запасні частини.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" передати пошкоджені запасні частини ( згідно переліку ), які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "RAVON R2", реєстраційний номер АЕ1844 ІК, на загальну суму 15 412,15 грн., а саме: 0410 Гратка Радіатора 95961865 - 2 791,60 грн.; 0471 Капот 94517032 - 3 485,38 грн.; 0561 Фара л 95488417 - 2 916,66 грн.; 0841 Підкрилок П Л 95238345 - 375,00 грн.; 0920 панель П В 3Б 95985637 - 2 916,66 грн.; 0921 Вітр Обтічн Л Рад-Р 95238063 - 496,80 грн.; 0922 Вітр Обтічн ПР Рад-Р 95238064 - 496,80 грн.; 0980 Повітропровід П В 95918635 - 350,00 грн.; 4465 Конденсатор 94554552 - 1 583,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов договору страхування № 1900039 серії PKS від 04.01.2019 р. в частині передачі пошкоджених деталей та вузлів застрахованого транспортного засобу, замінених в процесі ремонту.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 р. у справі № 904/6687/23 змінено найменування позивача - Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" на Приватне акціонерне товариство "Просто". Позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" передати Приватному акціонерному товариству "Просто" пошкоджені запасні частини, які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Ravon R2", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 15 412,15 грн., а саме: 0410 Гратка Радіатора 95961865 вартістю 2 791,60 грн.; 0471 Капот 94517032 вартістю 3 485,38 грн.; 0561 Фара л 95488417 вартістю 2 916,66 грн.; 0841 Підкрилок П Л 95238345 вартістю 375,00 грн.; 0920 панель П В 3Б 95985637 вартістю 2 916,66 грн.; 0921 Вітр Обтічн Л Рад-Р 95238063 вартістю 496,80 грн.; 0922 Вітр Обтічн ПР Рад-Р 95238064 вартістю 496,80 грн.; 0980 Повітропровід П В 95918635 вартістю 350,00 грн.; 4465 Конденсатор 94554552 вартістю 1 583,25 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" на користь Приватного акціонерного товариства "Просто" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 р. по справі № 904/6687/23 необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування доказів і обставин справи.
Водночас, на думку Скаржника, у рішенні судом безпідставно зазначено вартість пошкоджених деталей виходячи із вартості нових таких запасних частин, оскільки: по-перше, очевидним є факт того, що вартість пошкоджених деталей не може прирівнюватись до вартості аналогічних нових деталей; по-друге, доказів узгодження сторонами саме такої вартості пошкоджених деталей матеріали справи не містять. Таким чином, задоволені судом вимоги Позивача щодо зазначення суми нової деталі є безпідставними.
При цьому Скаржник зазначає, що суд не установив самого факту заміни пошкоджених деталей та, відповідно, не зазначив чим доводиться факт здійснення такої заміни. Судом у рішенні було безпідставно перекладено на Відповідача обов'язок доведення факту відсутності проведення ремонтних робіт з заміною пошкоджених деталей. Єдиним документом у матеріалах справи у якому зазначаються пошкоджені запасні частина та вартість таких самих нових запасних частин є невідомо ким складена та ніким не узгоджена калькуляція. Жодних доказів узгодження її Відповідачем ( Скаржником ) чи то здійснення робіт не надано. Жодного доказу проведення будь-яких ремонтних робіт матеріали справи не містять.
Скаржник наголошує на тому, що суд не надав оцінки тому, що ані повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 04.07.2019 р., ані калькуляція, ані складений третьою особою рахунок № 1844/19/06/19 від 19.06.2019 р. не містять підписів сторін: ані Позивача, ані Відповідача. Оригіналів документів копії яких долучено до позовної заяви Позивач не надав.
Скаржник вважає, що суд не з'ясував всі обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права. Порушення зазначених вище норм процесуального права призвело до неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні судом обставинам справи, які мають значення для постановления законного та обґрунтованого рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6687/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 р. у справі № 904/6687/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
27.03.2024р. матеріали справи № 904/6687/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 19.06.2024 р.
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від ТОВ «ГЕТМАНГЛОБАЛ» надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності свого представника.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 19.06.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
04.01.2019 р. між Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування", яке в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Просто" ( далі - страховик, страхова компанія, позивач у даній справі ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" ( далі - страхувальник, відповідач у даній справі ) укладено договір страхування № 1900039 серії PKS майнових інтересів власника автомобіля "Ravon R2", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до підпункту 1.8.1. пункту 1.8. договору виплати страхового відшкодування у разі пошкодження автомобіля проводяться без вирахування зносу.
Згідно з пунктом 1.10 договору Страхова компанія взяла на себе зобов'язання відшкодувати Страхувальнику збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, в межах страхової суми, що становить 189 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.13 договору розмір безумовної франшизи при пошкодженні автомобіля, становить 2 % від страхової суми.
Пунктом 1.15. договору визначено строк його дії, а саме: з 05.01.2019 р. по 04.01.2020 р..
За твердженням Позивача ( не спростованим Відповідачем ), у м. Києві на проспекті Голосіївському, 15.06.2019 р. застрахований автомобіль Ravon R2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, що призвело до механічних пошкоджень вказаного транспортного засобу.
19.06.2019 р. ТОВ "Гетманглобал" подав страховику повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку.
З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, Страхувальник звернувся до Фізичної особи-підприємця Сінькевич Олени Сергіївни.
ФОП Сінкевич О.С. було складено рахунок № 1844/19/06/19 від 19.06.2019 р. на суму 31 070,00 грн.
04.07.2019 р. Страхувальник звернувся до Страховика із заявою на виплату/доплату страхового відшкодування у зв'язку із страховим випадком (ДТП), який стався 15.06.2019 р., за результатами розгляду якої ПрАТ "Просто-страхування" прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та складено страховий акт № 137751 від 23.12.2019 р., відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 25 776,66 грн.
24.12.2019 р. Приватним акціонерним товариством "Просто-страхуваня" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" суму страхового відшкодування у розмірі 25 776,66 грн. на підставі платіжної інструкції № 22863.
Звертаючись з даним позовом до суду, Приватне акціонерне товариство "Просто-страхуваня", посилаючись на підпункт 2.11.2.16. пункту 2.11. спірного договору, вказує на те, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику згідно договору № 1900039 серії PKS від 04.01.2019 р., у нього виникло право на повернення пошкоджених частин транспортного засобу "Ravon R2", реєстраційний номер НОМЕР_1 , які були замінені в процесі ремонту та не передані Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" Позивачеві.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" передати пошкоджені запасні частини, які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Ravon R2", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 15 412,15 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, господарський суд зазначив, що доказів, які б підтверджували, що ремонтні роботи транспортного засобу "Ravon R2", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахованого на підставі договору страхування № 1900039 серії PKS від 04.01.2019 р., в процесі яких було замінено спірні деталі, здійснені не були, Відповідачем до матеріалів справи не надано. Не надано Відповідачем і доказів передання Позивачеві пошкоджених запасних частини, які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу "Ravon R2", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права Позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими Позивач обґрунтовує заявлені вимоги ( аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 р. у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18 ).
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога Позивача до Відповідача про зобов'язання останього передати пошкоджені запасні частини ( згідно переліку ), які були замінені в процесі ремонту транспортного засобу.
У якості підстави заявлених вимог Позивачем визначено обставини неналежного виконання Відповідачем умов укладеного між сторонами Договору страхування № 1900039 серії PKS від 04.01.2019 р. в частині передачі пошкоджених деталей та вузлів застрахованого транспортного засобу.
На підтвердження відповідних обставин Позивачем долучено до матеріалів справи наступні докази: копію Договору страхування серії PKS№1900039 від 04.01.2019р.; копію повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 19.06.2019р.; копію посвідчення водія Перевозчикова Б.В. та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "RAVON R2", реєстраційний номер НОМЕР_1 ; копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПРВ18 № 325130 від 15.06.2019р.; копію Акту № 137751 огляду транспортного засобу від 19.06.2019р.; копію висновку/ калькуляції № 137751 від 25.06.2019р.; копію заяви на виплату/доплату страхового відшкодування від 04.07.2019р.; копії рахунку № 1844/19/06/19 від 19.06.2019р.; копію страхового акту № 137751 від 23.12.2019р.; копію платіжної інстарукції № 22863 від 24.12.2019р..
Відповідно до приписів частини другої ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори.
Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором страхування, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У справі, що розглядається спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання виконання Відповідачем зобов'язань за Договором страхування в частині передачі пошкоджених деталей та вузлів застрахованого транспортного засобу, що є предметом даного позову.
Як акцентував Верховний Суд - Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Для з'ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору господарським судом в межах наданих йому повноважень процесуальним законом було досліджено умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих Позивачем ( Відповідач взагалі будь яких доказів та заперечень по суті позовних вимог не надав, при цьому про наявність спору був повідомлений, про що також свідчать його клопотання суду першої інстанції, які були відхилені як безпідставні ).
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як зазначалося раніше, з наданих Позивачем доказів вбачається, що 19.06.2019 р. ТОВ "Гетманглобал" подав страховику повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку.
04.07.2019 р. Страхувальник звернувся до Страховика із заявою на виплату/доплату страхового відшкодування у зв'язку із страховим випадком (ДТП), який стався 15.06.2019 р., за результатами розгляду якої ПрАТ "Просто-страхування" прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та складено страховий акт № 137751 від 23.12.2019 р., відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 25 776,66 грн.
24.12.2019 р. Приватним акціонерним товариством "Просто-страхуваня" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" суму страхового відшкодування у розмірі 25 776,66 грн. на підставі платіжної інструкції № 22863.
Звертаючись з даним позовом до суду, Приватне акціонерне товариство "Просто-страхуваня", посилаючись на підпункт 2.11.2.16. пункту 2.11. спірного договору, вказує на те, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику згідно договору № 1900039 серії PKS від 04.01.2019 р., у нього виникло право на повернення пошкоджених частин транспортного засобу "Ravon R2", реєстраційний номер НОМЕР_1 , які були замінені в процесі ремонту та не передані Товариством з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" позивачеві.
Відповідно до підпункту 2.11.2.16. пункту 2.11. договору Страхувальник за вимогою Страховика зобов'язаний передати йому пошкоджені деталі та вузли застрахованого ТЗ, замінені в процесі ремонту.
Доказів передачи від Відповідача на користь Позивача пошкоджених деталів та вузлів застрахованого ТЗ, замінених в процесі ремонту - матеріали справи не містять. Відповідачем до суду першої інстанції не надано, як не надано і Скаржником до апеляційної скарги.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Втім наведеного Скаржник не врахував, доказів на спростовуання доводів Позивача не надав. При цьому, свої припущення викладені в апеляційній скарзі суду першої інстанції не зазначав.
Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини першої ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що Скаржником не спростовані висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, і підтверджуються наявними у справі доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетманглобал" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 р. у справі № 904/6687/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.06.2024 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін