21.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/620/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 (повна ухвала підписана 17.05.2024, суддя Давиденко І.В) у справі
за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 65, ідентифікаційний код 38625593)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літера А, офіс 320, ідентифікаційний код 39568531)
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 325 069,81 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернувся Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 26.02.2021, № 4 від 13.04.2021, № 5 від 18.08.2021, № 6 від 20.09.2021, № 7 від 12.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 437 від 21.12.2020 укладеного між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 325 068,81 грн.
Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/620/24, присвоєно справі номер провадження 19/49/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.04.2024.
11.04.2024 від відповідача через підсистему “Електронний суд” надійшла заява про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва задоволено.
Передано справу за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 26.02.2021, № 4 від 13.04.2021, № 5 від 18.08.2021, № 6 від 20.09.2021, № 7 від 12.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 437 від 21.12.2020, укладеного між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 325 068,81 грн. за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся керівник Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в якій просить скасувати ухвалу, та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі вважає, що сторонами чітко було узгоджено Договором № 437 від 21.12.2020 та укладеним до нього Додатком № 2 “Дислокація структурних підрозділів Головного управління” місце поставки електричної енергії. З указаного Додатку № 2 вбачається, що місцем дислокації структурних підрозділів Головного управління ДСНС України у Запорізькій області тобто, куди фактично мала бути поставлена електрична енергія, є конкретно визначені адреси адміністративно - територіальних одиниць Запорізькій області. У зв'язку з чим звернення прокурора до Господарського суду Запорізької області відповідає вимогам ч.5 ст. 29 ГПК України щодо визначення правил підсудності за вибором позивача.
Відповідач у відзиві просить апеляційну скаргу керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/620/24 - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі №908/620/24 - залишити без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.06.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/620/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
11.06.2024 матеріали справи №908/620/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі №908/620/24; розглянути апеляційної скарги ухвалено здійснити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про визнання додаткових угод недійсними та повернення надмірно сплачених коштів, що є грошовим зобов'язанням.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, місцевий господарський, виходив з того, що оплата вартості електричної енергії за цим договором, що є грошовим зобов'язанням, здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
При цьому, суд зазначив, що вимога про стягнення з відповідача отриманих ним по договору грошових коштів є похідною вимогою у разі визнання недійсними вказаних додаткових угод, та полягає у сплаті відповідачем вказаних коштів за місцем знаходження останнього.
Судом не встановлено, що спірний договір і додаткові угоди до нього відносяться до тих договорів, виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці.
Тож суд зазначив, що предметом даного спору є визнання додаткових угод недійсними та повернення надмірно сплачених коштів, що обумовлено порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а не внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, відповідно, в даному випадку застосовуються загальні правила підсудності, визначені у ст. 27 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Стаття 29 ГПК України визначає альтернативну підсудність справ за вибором позивача.
Частиною 1 статті 29 ГПК України визначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правило територіальної підсудності, закріплене у частині 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред'явити позов не лише в судах за місцем знаходження відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.
Відтак, нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов обирати між господарськими судами, яким підсудна справа.
В даному випадку позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 26.02.2021, № 4 від 13.04.2021, № 5 від 18.08.2021, № 6 від 20.09.2021, № 7 від 12.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 437 від 21.12.2020 укладеного між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ” та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 325 068,81 грн.
В апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що Договором № 437 від 21.12.2020 та укладеним до нього Додатком № 2 “Дислокація структурних підрозділів Головного управління” місце поставки електричної енергії. З указаного Додатку № 2 вбачається, що місцем дислокації структурних підрозділів Головного управління ДСНС України у Запорізькій області тобто, куди фактично мала бути поставлена електрична енергія, є конкретно визначені адреси адміністративно - територіальних одиниць Запорізькій області. У зв'язку з чим звернення прокурора до Господарського суду Запорізької області відповідає вимогам ч.5 ст. 29 ГПК України щодо визначення правил підсудності за вибором позивача.
Суд критично оцінює такий довід у зв'язку з наступним.
Предметом спору не є виконання відповідачем будь-яких дій за зобов'язанням, а лише визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів. Позовні вимоги не відносяться до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місці, оскільки стягнення коштів може бути здійснене в будь-який спосіб та в будь-якому місці. Специфіка правовідносин щодо стягнення грошових коштів не свідчить про те, що їх виконання можливе лише в певному місці.
Окрім цього, умови Договору № 437 про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2020 року не визначають саме місця його виконання, також, такі умови не вказані в оспорюваних додаткових угодах. У Додатку № 2 “Дислокація структурних підрозділів Головного управління” міститься умова про місце постачання електричної енергії.
Враховуючи те, що оплата вартості електричної енергії за цим договором, що є грошовим зобов'язанням, здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, тому застосування правил підсудності в частині місця виконання договору є не вірним, а тому необхідно застосовувати норми ГПК України за правилами місцезнаходження відповідача.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі “МПП “Голуб” проти України” заява № 6778/05, від 18.10.2005).
Виходячи з приписів ст. ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України). Склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідно до частини 1 цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.
Щодо досліджуваної справи, відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГУМ”, юридичною адресою якого, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літера А, офіс 320.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Тому, подана позовна заява до Господарського суду Дніпропетровської області повинна бути направлена до Господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б).
У зв'язку з чим господарським судом правильно та у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України передано справу на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/620/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/620/24 - залишити без змін.
Витрати по справі за подання апеляційної скарги покласти на Вознесенівську окружну прокуратуру міста Запоріжжя Запорізької області .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.06.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд