ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 1/105
м. Київ
22 вересня 2010 року 11:07 № 2а-10105/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Клочкової Н.В., суддів Савченко А.І. Кузьменка В.А. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
провизнання протиправним та скасування рішення № 0001874120 від 02.11.2007 року про застосування штрафних санкцій
за участю представників сторін:
позивач, Галкін В.Ю., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка > відповідач, Туман Н.В., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
11 березня 2008 року дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001874120 від 02.11.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 39 371 163 (тридцять дев'ять мільйонів триста сімдесят одна тисяча сто шістдесят три) грн. 60 коп. за порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Справа переглядалась судами неодноразово, так Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 08 вересня 2008 року у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 02 липня 2009 року скасував постанову суду першої інстанції, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 грудня 2009 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.
Верховний суд України постановою від 01 червня 2010 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.12.2009 р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009 р., постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2008 р. скасував, справу направив на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 06.07.2010 р. на підставі "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах" справу призначено судді Клочковій Н.В.
Ухвалою від 07 липня 2010 року справу прийнято до свого провадження і призначено до судового розгляду у судовому засіданні 23.07.10.
Відповідно до ч.2 ст.24 Кодексу адміністративного судочинства України з ініціативи судді в разі їх особливої складності адміністративні справи розглядаються і вирішується в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.
В судовому засіданні 22 вересня 2010 року сторони щодо колегіального розгляду справи не заперечували.
Судом оголошено Ухвалу про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Колегія суддів сформована в порядку, встановленому ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, що штрафні санкції, передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не відносяться до податків або обов'язкових платежів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування" та пропуском відповідачем строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідач на виконання вимог суду надав письмові заперечення щодо правомірності винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001874120 від 02.11.2007р.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією в Святошинському районі міста Києва проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2006, Регіонального виробничого управління «Київавтогаз»Філії управління «Укравтогаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз».
За результатами комплексної документальної перевірки Регіонального виробничого управління "Київавтогаз" Філії управління "Укравтогаз" Дочірньої компанії „Укртрансгаз", за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р складено акт перевірки № 45/23-70/26196526 від 05.03.2007р.
Актом перевірки встановлено, що Регіональне виробниче управління „Київавтогаз" порушило п.1 ст.З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6.07.1995р. №265/95-ВР, шляхом реалізації стисненого газу в обсязі 7 719 836,00 м. куб. на загальну суму 7 874 232 грн. 72 коп. через термінали, за допомогою пластикових карток, без застосування реєстраторів розрахункових операцій. Акт містить підпис позивача, а також заперечення щодо відсутності порушень п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00023222330/0 від 15.08.2007 року на загальну суму 39 371 163 грн. 60 коп. відповідно до п. 1 ст. 17. Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265.
Позивач скористався досудовим порядком вирішення спору. В результаті чого, Державна податкова адміністрація у м. Києві рішенням від 26.10.2007р. №3922/10/25214 скасувала рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 15.08.2007р., оскільки Регіональне виробниче управління "Київавтогаз" не є юридичною особою.
Матеріали даної перевірки були скеровані до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків для винесення рішення про застосування штрафних санкцій, внаслідок чого, 02 листопада 2007 відповідачем винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2007р. №0001874120 на суму 39 371 163,60 грн.
Позивач оскаржив дане рішення до Державної податкової адміністрації України, але скаргу за результатом її розгляду від 27.02.2008р. №17/7/6/25-0415 залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП №0001874120 від 02.11.2007р. - без змін.
Пояснюючи пропуск строку, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України, відповідач посилається на пункт 4.11 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, згідно з яким, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.
Разом з тим, згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зупинення перебігу вказаного строку нормами чинного законодавства не передбачено.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, навіть в разі пропуску вказаного строку відповідачем з поважних причин, підстави для його поновлення не передбачені.
Крім цього, дана справа направлена на новий розгляд Верховним судом України, а згідно ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Так, Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 року встановлено, що застосований оскаржуваним рішенням штраф є адміністративно-господарською санкцією, яка застосована з пропуском строку, проте суди попередніх інстанцій не мотивували незастосування строку, протягом якого до господарюючого суб'єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.
Враховуючи, що Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не встановлені граничні строки для застосування штрафних (фінансових) санкцій, органи податкової служби при застосуванні таких штрафів повинні керуватись ст. 250 Господарського кодексу України (строки застосування адміністративно-господарських санкцій), згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Представником позивача та відповідача в судовому засіданні визнано факт обов'язкового застосування у спірних правовідносинах Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Судом встановлено, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій від 02 листопада 2007 року було прийняте на підставі акта перевірки від 05 березня 2007 року, в якому зазначено, що відпуск стисненого газу на АГНКС (автомобільні газонаповнювальні компресорні станції) позивача дочірньої компанії "Укртрансгаз" здійснювався в період з січня 2005 року по березень 2005 року
Проте, факт порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" був встановлений податковим органом лише 05 березня 2007 року, а дії позивача, які відповідач кваліфікував як порушення законодавства про реєстратори розрахункових операцій відбулись протягом січня-березня 2005 року.
Крім того, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до дочірньої компанії "Укртрансгаз" було прийняте 02 листопада 2007 року, в той час як порушення позивачем чинного законодавства про реєстратори розрахункових операцій відбулись протягом січня-березня 2005 року, а виявлено лише 05 березня 2007 року, тобто з порушенням строку, встановленого Господарським кодексом України для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Таким чином, судом встановлено, що хоча порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" мало місце з боку позивача, проте відповідач застосував фінансові санкції з порушенням вимог ст. 250 Господарського кодексу України.
Факт наявності порушень податкового законодавства позивачем підтверджується наступним. Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений в ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування". Відповідно до статті 2 Закону ( 265/95-ВР) реєстратор розрахункових операцій визначено як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), в тому числі для реєстрації їх кількості, але не для нарахування податків.
Відповідно до статті 1 Закону (265/95-ВР) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. При цьому встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Поряд з тим, відповідно до норм Цивільного кодексу України ( 435-15 ) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати товар у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто продажем товару є не тільки сплата покупцем певної суми коштів, а й приймання-передача товару від продавця у власність покупця (фактичне набуття права власності на товар). Згідно з нормами Закону (265/95-ВР) касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару.
Крім того, згідно вимог чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, які включені до Державного реєстру (va013229-02) та відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій (vg013229-02 ), затвердженим протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13, і забезпечують відпуск пального в єдиному циклі з друкуванням фіскального касового чека.
Однак пунктом 12 статті 9 Закону (265/95-ВР) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Таким чином, реєстратори розрахункових операцій можуть не застосовуватись лише при відпуску оптових партій пального, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або шляхом взаємозаліку, або пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального.
З матеріалів справи та пояснень сторін не вбачається, що позивачем здійснювався відпуск пального з вищеописаних спеціальних ємностей та оптовими партіями, відтак в т.ч. не вбачається підстав для незастосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи обставини справи, пояснення сторін, висновки Верховного суду України, факт наявності порушення з боку позивача, але й факт пропуску відповідачем строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 листопада 2010 р. № 0001874120.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" за рахунок Державного бюджету України
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Н.В. Клочкова
Судді А.І. Савченко В.А. Кузьменко