ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
20 вересня 2010 року № 2а-11524/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Шрамко Ю.Т. Маруліна Л.О. вирішив в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометсейф Україна"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
проскасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2010 №0004962310/0
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення -рішення від 02.07.2010 №0004962310/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про незаконність податкового повідомлення -рішення, оскільки відповідач невірно дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва неправомірно нараховано позивачу податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежами: ПДВ на загальну суму 2 959 919 грн., з яких основний платіж -1 973 279 грн.; штрафні (фінансові) санкції -986 640 грн. Крім того, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту № 7/23-80/34693497 від 14.06.2010 документальної невиїзної перевірки ДПА у м. Києві з питань правильності визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету ТОВ «Прометсейф Україна»при взаємовідносинах з ТОВ «Торгівля та будівництво»за період з 01.07.2007 року по 01.06.2008 року. Під час цієї перевірки були використані крім податкових документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, документи які знаходяться в матеріалах кримінальної справи №56-1937, що є порушення ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч.3 п.1.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327. Крім того, використані документи по кримінальній справі №56-1937 не досліджувались судом, вирок по даній кримінальній справі відсутній, а, отже, такі докази як протокол допиту свідка ОСОБА_1 та висновки судових почеркознавчих експертиз у кримінальній справі №56-1937 не могли бути підставою для відповідача під час винесення податкового повідомлення - рішення.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що до ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов акт від 14.06.2010 №7/23-80/34693497 ДПА у м. Києві, на підставі якого відповідачем винесено оскаржуване повідомлення -рішення №0004962310/0 від 02.07.2010 р. Перевірка проведена на виконання постанови від 22.03.2010 р. слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Черняхівського Є.А. та переданих матеріалів з кримінальної справи №56-1937, а саме: протоколу допиту свідка від 10.09.2010 р., висновків судово-почеркознавчих експертиз від 22.02.2010 р. №335, №336, №338, №339, 23.02.2010 р. №337, №340 та копій господарських, первинних фінансово бухгалтерських документів, на підставі яких проведені експертизи. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, зауваживши що відповідно до пункту 2 Наказу ДПА від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядок її заповнення»податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
13.09.10 до суду надійшло клопотання від представників позивача про розгляд справи за відсутності позивача у порядку письмового провадження. В обґрунтування вказаного клопотання представники позивача посилались на ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, звертаючи увагу на можливість розгляду справи за відсутності позивача.
Відповідач явку свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання суд прийшов до висновку про відсутність перешкод для розгляду справи у письмовому провадженні та вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою адміністрацією у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету ТОВ «Прометсейф Україна»при взаємовідносинах з ТОВ «Торгівля та будівництво»за період з 01.07.2007 року по 01.06.2008 року.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцію у Печерському районі міста Києва складено Акт № 7/23-80/34693497 від 14.06.2010 (далі - акт перевірки), із висновком про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивачем занижено податок на додану вартість у періоді що перевірявся на загальну суму 1 973 279 грн., у тому числі: у липні 2007 р.-на 210 032 грн.; у серпні 2007 р. -на 220 860 грн.; у вересні 2007 р. -на 223 288 грн.; у жовтні 2007 р. -на 299 843 грн.; у листопаді 2007 р. -на 69 751 грн.; у грудні 2007 р. -на 255 554 грн.; у січні 2008 р. -на 230 052 грн.; у лютому 2008 р. -на 220 884 грн.; у березні 2008 р. -на 243 015 грн.
На підставі акту перевірки ДПА у м. Києві відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.07.2010 №0004962310/0, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 2 959 919 грн., з яких основний платіж -1 973 279 грн.; штрафні (фінансові) санкції -986 640 грн.
Колегією судів встановлено, що перевірка ТОВ «Прометсейф Україна»проводилась ДПА у м. Києві на виконання постанови слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві Черняхівським Є.А. від 22.03.2010 р. по кримінальній справі №56-1937. При перевірці були використані документи, передані слідчим з матеріалів кримінальної справи №56-1937, а саме, установчі та реєстраційні документи, договір купівлі-продажу від 03.01.2007р. №3, договір поставки від 12.05.2008 р. №110-2008, додатки 1, 2; додаткова угода до договору поставки від 12.05.2008 р. №110-2008 №1 та заява про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог №1, видаткові та податкові накладні отримані від та на адресу ТОВ «Торгівля та будівництво», реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.07.2007 року по 01.06.2008 року, реєстри бухгалтерського обліку по бухгалтерських рахунках, платіжні доручення, протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 18.09.2009 р., висновки судових почеркознавчих експертиз № 335 від 22.02.2010 р., № 336 від 22.02.2010 р., № 337 від 23.02.2010 р., № 338 від 22.02.2010 р. , № 339 від 22.02.2010 р., № 340 від 23.02.2010 р.
Як вбачається з акту перевірки під час перевірки використовувались дані АІС «Податки»ДПА у м. Києві та реєстраційні дані ТОВ «Торгівля та будівництво», з яких вбачається, що засновником, директором та головним бухгалтером зазначеного підприємства є ОСОБА_1.
На думку відповідача позивач порушив вимоги п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, в періоді що перевірявся, на загальну суму 1 973 279 грн., поклавши в основу такого висновку протокол допиту свідка від 10.09.2009 р. громадянина ОСОБА_1, який повідомив, що реєстрацію підприємства вчинив за матеріальну винагороду, жодного фінансово-господарського документа ТОВ «Торгівля та будівництво»не підписував і нікого на це не уповноважував.
Крім того, підставою для такого висновку в акті перевірки були висновки судово-почеркознавчих експертиз № 335 від 22.02.2010 р., № 336 від 22.02.2010 р., № 337 від 23.02.2010 р., № 338 від 22.02.2010 р., № 339 від 22.02.2010 р., № 340 від 23.02.2010 р. за матеріалами кримінальної справи №56-1937, складені експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якими встановлено, що підпис і прізвище особи, яка склала податкові накладні, договори від імені ТОВ «Торгівля та будівництво», видані ТОВ «Торгівля та будівництво»на адресу ТОВ «Прометсейф Україна», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. А тому на думку відповідача документально не підтверджено правомірність віднесення суми 1 973 279 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2007р. по 01.06.2008р.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2007 року між ТОВ «Торгівля та будівництво»та ТОВ «Прометсейф Україна»було укладено договір купівлі продажу № 3. Відповідно до умов цього Договору ТОВ «Торгівля та будівництво»зобов'язується поставляти сейфи, металеві меблі та інші товари окремими партіями у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар. Товар за даною угодою поставляється окремими партіями. Кількість і ціна товару формується в рахунках. На виконання умов договору ТОВ «Торгівля та будівництво»передало у визначеній кількості товар та виписало останньому податкові накладні на загальну суму 13 095 186, 42 грн., у т.ч. ПДВ 2 182 531,05 грн.
Відповідно до пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Суми податку на додану вартість згідно виписаних ТОВ «Торгівля та будівництво»податкових накладних, ТОВ «Прометсейф Україна»включено до податкового кредиту за липень 2007 р. - березень 2008 р. відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за той же період, наданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва, що не заперечується відповідачем.
Також судом встановлено, що 12.05.2008 року між ТОВ «Прометсейф Україна»та ТОВ «Торгівля та будівництво»було укладено договір поставки № 110-2008, а, також підписані додатки №1, №2 до договору та додаткова угода до зазначеного договору поставки. Згідно вище вказаного договору з додатками ТОВ «Прометсейф Україна»зобов'язувалось поставити у встановлений строк, а ТОВ «Торгівля та будівництво»прийняти та оплатити товар -сейфи, металеві меблі тощо у строки, за ціною та у кількості, якості й асортименті, зазначених у специфікаціях або у заявках покупця. На виконання зазначеного договору ТОВ «Прометсейф Україна»виписало на адресу ТОВ «Торгівля та будівництво»видаткові накладні на суму 2 327 186, 42 грн. в т.ч. ПДВ 387 864,40 грн. та податкові накладні на суму 2 327 186, 42 грн. в т.ч. ПДВ 387 864,40 грн. Зазначені податкові накладні включені до складу податкових зобов'язань відповідного періоду у повному обсязі, що відображено податковим органом в акті перевірки, який був досліджений судом.
Відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит та занижено податкове зобов'язання з ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торгівля та будівництво», що складені з порушенням встановленого порядку заповнення податкової накладної, а саме не відповідають вимогам п.5 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165. Відповідач вважає їх недійсними через те, що вони заповнені іншою особою, ніж вказано в п. 2 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165.
Підставою для такого висновку відповідача стали протокол допиту свідка та висновки судово-почеркознавчих експертиз з кримінальної справи. Разом з тим, відповідачем не було надано до суду належним чином засвідченої копії вироку у кримінальній справі, в якому б були встановлені факти, що мали б значення для всебічного та повного вирішення справи, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Виходячи із змісту пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Підпунктом 7.2.1 цього Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно п. 2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Отже, за змістом вищезазначеної норми, юридично значимою є державна реєстрація юридичної особи - платника податку в податковому органі та присвоєння їй податкового номеру. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Торгівля та будівництво»на момент складання податкових накладних є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100004447 від 07.12.2006 року ТОВ «Торгівля та будівництво», що зареєстроване як платник податку на додану вартість ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 07.12.2006 року та має присвоєний індивідуальний податковий номер 347151526501 (т.1 а.с. 25 ).
Як встановлено судом, при дослідженні податкових накладних, що наявні в матеріалах справи, податкові накладні заповнені у відповідності до вищезазначених норм. Суд бере до уваги пояснення представника позивача Остапенка Т.Г., який зазначає, що на момент отримання податкових накладних не знав та не міг знати, що податкові накладні та господарські договори були підписані не директором ТОВ «Торгівля та будівництво»ОСОБА_1, а іншої особою. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.
Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою. Досліджені судом податкові накладні виписані ТОВ «Торгівля та будівництво»та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами. Податкова накладна видається для покупця, однак вона є податковим документом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.
Також судом встановлено, що виходячи із змісту пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів встановлено судом, що позивач отримав товар від ТОВ «Торгівля та будівництво»для здійснення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку. Звіт ТОВ «Прометсейф Україна»про обіг товарів за період з 01.01. 2005 р. по 31.12.10 р. по постачальнику ТОВ «Торгівля та будівництво», наданий суду позивачем та досліджений судом, підтверджує фактичне отримання товару позивачем від контрагента ТОВ «Торгівля та будівництво»за договором купівлі -продажу від 03.01.2007р. №3 та подальший рух цього товару іншим контрагентам. Суд дослідив видаткові накладні між ТОВ «Прометсейф Україна»за період з липня 2007 року по липень 2010 року по його контрагентах, яким було реалізовано та фактично передано товар, придбаний позивачем у ТОВ «Торгівля та будівництво».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірні податкові накладні, виписані ТОВ «Торгівля та будівництво»по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та ТОВ «Торгівля та будівництво»та не носили безтоварний характер.
Також відповідачем не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту. В установленому законодавством порядку недійсними господарські договори не визнані, на момент розгляду справи є чинними. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.
Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометсейф Україна" задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 02.07.2010 № 0004962310/0.
Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя В.І. Келеберда
Судді Ю. Т. Шрамко
Л. О. Маруліна