ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
13 вересня 2010 року 17:40 № 2а-10140/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
доРегіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м. Києві
про зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1
від відповідача -Брижицька О.Л.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до начальника регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у місті Києві Матюшка Є.Р. про визнання незаконною відмову у видачі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами з торгових точок, розташованих за адресами: станція метро «Печерська»(підземний перехід) та станція метро «Палац України»(підземний перехід) та зобов'язання видати ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами з торгових точок, розташованих за адресами: станція метро «Печерська»(підземний перехід) та станція метро «Палац України»(підземний перехід)
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (далі -Закон України від 19.12.1995р. № 481/95) неправомірно відмовлено позивачу у видачі ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Зокрема, позивач зазначив, що відповідач в своєму рішенні про відмову у видачі ліцензії керується рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 929/929 «Про впорядкування продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у міській торгівельній мережі»(далі по тексту - Рішення від 25.12.2008р. № 929/929), прийнятим на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. № 481/95-ВР, в редакції що діяла до 21.01.2010р. Так, Законом України від 19.12.1995р. № 481/95 (в редакції Закону України від 21.01.2010р. № 1824-VI) не передбачено повноваження органів місцевого самоврядування на визначення місць, в яких заборонено здійснювати торгівлю тютюновими виробами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 6 вересня 2010 року.
У судовому засіданні, призначеному на 6 вересня 2010 року, судом оголошувалася перерва до 13 вересня 2010 року.
В судовому засіданні позивачем подано клопотання про заміну неналежного відповідача на належного.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що враховуючи те, що рішенням Київської міської ради «Про впорядкування продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у міській торгівельній мережі»від 25.12.2008р. № 929/929 визначено просторові та часові обмеження для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на території міста Києва та враховуючи те, що вказане рішення не скасовано, відповідно воно є чинним та обов'язковим для виконання усіма підприємствами, установа, організаціями та громадянами, що здійснюють свою діяльність на території столиці.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору” від 07.08.2001р. № 940 у складі Державної податкової адміністрації утворено Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі по тексту - Департамент) як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.
Пункт 2.6 Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02. 2007р. № 71, передбачає, що основним завданням Департаменту є ліцензування оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 8 червня 2010 року звернувся до відповідача з двома заявами про видачу ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами з торгових точок, розташованих у м. Києві, за адресами: станція метро «Печерська»(підземний перехід) та станція метро «Палац України»(підземний перехід). Для отримання вищезазначених ліцензій позивачем надано нотаріально завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та платіжні доручення від 28.05.2010р. № 134 та від 07.06.2010р. № 140 про перерахування грошових коштів у розмірі 1 000 грн. на видачу ліцензій для здійснення торгівлі тютюнових виробів.
Відповідно до частини 11 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95 роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 7 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95 плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до державного бюджету.
Частиною 16 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95 встановлено, що плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до державного бюджету згідно з чинним законодавством.
Згідно частини 17 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості -і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини 19 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95 ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.
Частиною 20 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95 передбачено, що у заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі (частина 21 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95).
Згідно частини 24 статті 15 Закону України від 19.12.1995р. № 481/95 ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.
Так, листами регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у місті Києві від 14.06.2010 року № 1383/10/32-313 та № 1389/10/32-313 позивачу повернуто без виконання пакет документів для отримання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Підставою такого повернення зазначено рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 929/929, згідно з пунктом 1.2.2 якого заборонено здійснювати роздрібну торгівлю тютюновими виробами у павільйонах, кіосках, розташованих у підземних переходах та на станціях метрополітену.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
На сьогоднішній день політика України направлена на впровадження заходів щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.
Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Положенням статті 3 Закону України «Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»визначено повноваження Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів.
Відповідно до частини 1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. № 481/95 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:
- особами, які не досягли 18 років;
- особам, які не досягли 18 років;
- у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;
- у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
- у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
- з торгових автоматів;
- на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
- поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
- у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;
- з рук;
- у невизначених для цього місцях торгівлі.
Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення) Київською міською радою прийнято рішення від 25.12.2008 року № 929/929, відповідно до якого заборонено здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами:
- на ринках, у дрібно роздрібній торгівельній мережі, що розташована уу радіусі 100 метрів від наявних земельних меж загальноосвітніх навчальних закладів -шкіл, ліцеїв, гімназій, інтернатів;
- у павільйонах, кіосках, розташованих у підземних переходах та на станціях метрополітену;
- у закладах торгівлі, що розташовані у парках культури та зонах відпочинку.
Дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд погоджується з твердженням позивача, що Законом України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (в редакції від 11.06.2009 р. № 1512-VI) скасовано повноваження органів місцевого самоврядування щодо визначення заборонених місць торгівлі тютюновими виробами.
Проте суд вважає за необхідне зазначити, що Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»та низкою інших нормативно-правових актів врегульовано повноваження органів місцевого самоврядування щодо впровадження державної політики щодо попередження вживання серед населення алкогольних напоїв та тютюнових виробів і впорядкування продажу цих товарів.
На виконання наданих повноважень Київською міською радою прийнято рішення від 25.12.2008р. № 929/929 «Про впорядкування продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у міській торгівельній мережі», яким встановлено чіткий перелік місць, в яких заборонено здійснювати торгівлю тютюновими виробами.
Враховуючи вищенаведене, павільйон, кіоск, розташований у підземних переходах не є місцем, де дозволена торгівля тютюновими виробами у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995р. № 481/95-ВР, а саме, пункту 11 частини 1 статті 15-3 Закону.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача позивач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що законодавець під час розробки та прийняття вищезазначених нормативно-правових актів чітко визначив порядок та умови видачі ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, обмеження зазначеного виду торгівлі у невизначених для цього місцях, тобто в місцях, для яких встановлені обмеження, а тому, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.І. Савченко
Постанову складено в повному обсязі та підписано 21 вересня 2010 року.