ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
14 вересня 2010 року 10:10 № 2а-11926/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що при здійсненні розрахунків за придбані у фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Маркет" як засіб платежу були використані ощадні сертифікати. У зазначених операціях позивач виступав покупцем корпоративних прав, а не продавцем ощадних сертифікатів. Оскільки згідно з п. 3.2. ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" операції з обігу валютних цінностей, якими є в тому числі і ощадні сертифікати, не є об'єктом оподаткування ПДВ, підстав щодо донарахування позивачеві податкові зобов'язання з ПДВ у відповідача не було.
У письмовому запереченні проти позову Відповідач повідомив, що проти позову заперечує. При цьому звернув увагу суду, що позивач провів розрахунки з фізичними особами за отримані від них корпоративні права у вигляді взаємозаліку за передачу цим особам ощадних сертифікатів. Передача ощадних сертифікатів фізичним особам в обмін на корпоративні права відноситься до операцій з продажу товарів та оподатковується податком на додану вартість на загальних підставах згідно з п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість", а тому податкові зобов'язання по ПДВ визначені позивачу правомірно.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.06.2000 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 30971302, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії А00 № 013933.
Основний вид діяльності за КВЕД позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському іоні м. Києва було проведено планову виїздну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2001 року по 30.09.2004 року
За результатами проведеної планової перевірки відповідачем складено акт від 22.06.2005 року № 351/23-2/30971302. У вказаному акті, серед іншого зазначено про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок не включення до об'єкту оподаткування ПДВ операцій з передачі ощадних сертифікатів фізичним особам в обмін на корпоративні права.
Зафіксовані в акті висновки відповідача обґрунтовані тим, що у випадку подальшої реалізації раніше придбаних в комерційному банку ощадних сертифікатів, такі цінні папери відповідно до п.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" набувають статусу товару. Передача ощадних сертифікатів фізичним особам в обмін на корпоративні права відноситься до операцій з продажу товарів та оподатковується ПДВ на загальних підставах.
На підставі даного акту 24.06.2005 року відповідачем було винесене та направлене Позивачу податкове-повідомлення-рішення №666/23-2/0, яким згідно п.п. "б" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1200000 грн., в тому числі 600000 грн. ПДВ та 600000 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись з рішенням Відповідача, викладеним у податковому повідомленні-рішенні, Позивач звернувся до суду.
Заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
30.08.2004 за договорами уступки частки у статутному фонді позивач придбав у громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_3 частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Маркет".
Відповідно до п. 6 цих договорів за передану частку у розмірі 0,2 % статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Маркет" позивач зобов'язався сплатити вищевказаним фізичним особам суму 1 500 000 грн. відповідно за кожним договором.
На оплату вартості отриманих часток у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Маркет" позивач передав продавцям ощадні сертифікати № ОС-3-Ю9551 - № ОС-3-009590 на загальну суму 3 000 000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі ощадних сертифікатів з №ОС-3-009571 по №ОС-3-009590 від Ю.08.2005 до договору уступки частки в уставному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Маркет" з ОСОБА_1 та актом приймання-передачі ощадних сертифікатів з № ОС-3-009551 по № ОС-3-009570 від 30.08.2005 до договору уступки частки в уставному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй-Маркет" з ОСОБА_2
Вказані ощадні сертифікати були попередньо придбані позивачем в акціонерному комерційному промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" на підставі депозитного договору від 30.08.2004 про розміщення грошових коштів в сумі 3 000 000 грн. та передані позивачу за актом приймання-передачі сертифікатів від 30.08.2004. Тип сертифікатів - на пред'явника; дата погашення - 20.11.2004.
За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.
Статтею 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 №1201-XII зі змінами і доповненнями визначено, що цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону цінні папери на пред'явника обертаються вільно, а згідно ч. 4 зазначеної статті можуть бути використані для здійснення розрахунків.
У ст. 26 Закону України "Про цінні папері і фондову біржу" зазначено, що діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій та іншими товариствами - торговцями цінними паперами, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.
Згідно ст.ст. 194, 195 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Боргові цінні папери засвідчують відносини позики і передбачать зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.
Частина 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначає, що корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені Законом та статутними документами.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач стверджує, що між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено два правочина: перший - щодо купівлі - продажу цінних паперів, другий - щодо купівлі-продажу корпоративних прав, внаслідок чого було проведено зустрічне зарахування вимог.
Проте, за приписом ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
В даному випадку має місце лише зобов'язання щодо уступки корпоративних прав та сплати такої уступки. На виконання цих зобов'язань в оплату придбаних корпоративних прав позивач передав ощадні сертифікати. Окреме зобов'язання щодо купівлі-продажу ощадних сертифікатів, предметом якого було б саме відчуження ощадних сертифікатів, шляхом поставки, за попередньо визначеною ціною із зазначенням строку та дотриманням форми у встановленому законом порядку, відсутнє.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валютними цінностями є платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.
Підпунктом 3.2.4 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР в редакції Закону, чинній на момент здійснення позивачем спірних операцій, визначено, що не є об'єктами оподаткування податком на додану вартість операції з обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей, базою оподаткування яких є продажна вартість; випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, запроваджених за ліцензією Міністерства фінансів України; виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород; прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та іншому гральному устаткуванні, поставки негашених поштових марок України, конвертів або листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, конвертів чи листівок для філателістичних потреб, базою оподаткування яких є продажна вартість.
Враховуючи викладене, здійснені позивачем операції щодо придбання часток у статутному фонді за ощадні сертифікати не є об'єктом оподаткування ПДВ, а тому донараховувати позивачеві податкові зобов'язання за зазначеними вище операціями у відповідача підстав не було.
Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і доповненнями встановлено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Належних доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не подав.
Враховуючи викладене, позов визнається судом обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 666/23-2/0 від 24.06.2005р.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 16.09.2010 року