05.09.2006 Справа № А36/189
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників:
від позивача: Поліщук П.І., довіреність №б/н від 30.04.06, представник;
від відповідача: Білохорт О.П., посвідчення №73 від 01.03.06, начальник державної виконавчої служби у Криничанському районі Дніпропетровської області;
від третьої особи-3: Шупарський А.А., протокол №1 від 15.12.02, директор;
представники третьої особи-1,2,4,5,6 у судове засідання не з"явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Вишневе», село Вишневе, Криничанського району, Дніпропетровської області;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 3 липня 2006 року;
у справі №A36/189;
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Вишневе», село Вишневе, Криничанського району, Дніпропетровської області;
до відділу Державної виконавчої служби у Криничанському районі Дніпропетровської області, смт. Кринички Дніпропетровської області;
до справи залучені треті особи:
третя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю “Нєфтєк-Оіл», місто Дніпропетровськ;
третя особа-2 Військова частина №910, місто Харків;
третя особа-3 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ера», місто Дніпропетровськ;
третя особа-4 Фермерське господарство “Прерія», село Дружба, Криничанського району, Дніпропетровської області;
третя особа-5 Фонд соціального захисту інвалідів, місто Дніпропетровськ;
третя особа -6 Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго», місто Дніпропетровськ;
про зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Вишневе», село Вишневе Криничанського району Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати дії Відповідача відділу Державної виконавчої служби у Криничанському районі Дніпропетровської області по вилученню 19 травня 2006 року майна, а саме автотранспорта та сільськогосподарської техніки незаконними, зобов'язати відділ Державної виконавчої служби у Криничанському районі Дніпропетровської області повернути незаконно вилучену техніку.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачем було грубо порушено Закон України “Про виконавче провадження».
Постановою господарського суду у справі №А36/189 від 3 липня 2006 року (суддя Кожан М.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Позивачем не надано суду доказів по вилученню 19 травня 2006 року автотранспорта та сільськогосподарської техніки Позивача відділом Державної виконачої служби у Криничанському районі Дніпропетровської області.
Стосовно знаходження грошових коштів у сумі 25000 гривень на рахунку Позивача №26002000263201 у банку Верхньодніпровського відділення ДФ КБ “Брокбізнесбанк», які були зараховані ще 25 квітня 2006 року то господарським судом встановлено, що Верхньодніпровським відділенням ДФ КБ “Брокбізнесбанк» 5 червня 2006 року було повернуто без виконання платіжну вимогу №192 від 25 травня 2006 року у зв'язку з тим, що по черговості не виконано стягнення по постановах від 9 квітня 2004 року на суму 38900 гривень та від 15 листопада 2004 року на суму 23297,02 гривень.
Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Позивач просить спірну постанову скасувати та позовні вимоги задовольнити посилаючись на наступне:
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 128 КАС України в разі неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд відкладає розгляд справи.
Позивачем така заява суду не надавалась і не могла бути надана, тому, що ухвала суду від 23 червня 2006 року та повістка до суду на 3 липня 2006 року Позивачем були отримані тільки 8 липня 2006 року про що свідчать копії повідомлень та довідка відділу зв'язку, який доставив кореспонденцію.
На апеляційну скаргу третьою особою ТОВ “Нєфтек Оіл» надано заперечення в якому ТОВ “Нєфтек Оіл» посилається на те, що згодна з висновком Позивача, викладеними у апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції процесуальних прав Позивача при вирішенні справи по суті на підставі процесуальних норм КАС України.
Інші учасники по справі заперечень не надали.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:
У судовому засіданні встановлено, що згідно рішень господарського суду Дніпропетровської області підприємство Позивача повинно сплатити заборгованість підприємствам:
Товариству з обмеженою відповідальністю “Нєфтєк-Оіл» грошові кошти у сумі 18743,7 гривень;
Військовій частині №910 грошові кошти у сумі 10767,91 гривень;
Товариству з обмеженою відповідальністю “Ера» грошові кошти у сумі 27172,65 гривень;
Фермерському господар ству “Прерія» грошові кошти 27850,44 гривень;
Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти у сумі 10946,42 гривень;
ВАТ “Енергопостачальній компанії “Дніпрообленерго» грошові кошти у сумі 16000 гривень, а всього на загальну суму заборгованості 111481,12 гривень.
Вказаним виконанням стягнення грошових сум займався відділ Державної виконавчої служби у Криничанському районі, Дніпропетровської області про що не заперечував Відповідач.
Суд критично відноситься до висновку господарського суду про те, що Позивачем не надано суду доказів по вилученню 19 травня 2006 року автотранспорта та сільськогосподарської техніки Позивача відділом Державної виконавчої служби у Криничанському районі Дніпропетровської області. Оскільки це протирічить дійсності, але даний факт був покладений господарським судом в основу рішення.
Відповідно до пункту 1 части 1 статті 50 Закону України “Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті вищевказанної статті стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа наданого Позивачем до матеріалів справи Верхньодніпровське відділення ДФ АБ “Брокбізнесбанк» повідомляє, що на поточний рахунок №26002000263201 ТОВ “Агрофірма “Вишневе» код в ЄДРПОУ 30012544, 25 квітня 2006 року надійшли кошти в сумі 25000 гривень від ЗАТ “Пуховичський агропродукт» Республіки Білорусь, в рахунок оплати за відгружену продукцію, згідно договору №15/11 від 15 листопада 2005 року, рахунка-фактури № 42 від 02 грудня 2005 року, митної декларації від 02 грудня 2005 року.
Станом на 25 травня 2006 року ці кошти не використані і знаходяться на поточному рахунку ТОВ “Агрофірма “Вишневе».
Відповідачем була порушена вказана норма оскільки Відповідач не звернув стягнення на грошові кошти, а в порушення вказаної норми звернув стягнення на майно.
Судова колегія вважає, що господарський суд неправильно оцінив повернення банком платіжні документи відмову банку, як навмисне ухилення Позивачем від стягнення з його рахунку кошів. Оскільки вини Позивача в тому у повернені платіжних документів немає. Грошові заощадження Позивача на банківському рахунку Позивача були.
Стосовно розмірів і обсягів, необхідних для виконання за виконавчим документом та випадків коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, господарський суд взагалі не досліджував.
З матеріалів справи вбачається Відповідачем був накладений арешт на кошти на загальну суму 245258,7 гривень, що вдвічі переви щує суму заборгованості перед кредиторами.
Відповідно до статті 55 Закону України “Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті.
Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
З актів опису й арешту майна вбачається, що вони складені 19 травня 2006 року та надіслані Позивачу 23 травня 2006 року.
З дати складання вказаних актів вбачається, що Відповідачем була порушена вищевказана норма, а саме:
Відповідачем не представлено ніякого процесуального документа про арешт коштів чи майна боржника крім актів;
Позивачу були надіслані тільки акти опису й арешту майна, які згідно вказаної дати були складені у день вилучення майна;
Даними діями судова колегія вважає, що було порушено право Позивача на оскарження начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду.
Та порушено частину 3 статті 30 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до якої, якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, встановленому статтею 24 цього Закону накладено арешт на майно боржника за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк, встановлений для добровільного виконання рішення.
Що Позивач і намірювався зробити у добровільному порядку.
Крім того господарським судом при розгляді справи було допущено суттєве порушення норм процесуального права, а саме, в супереч вимогам підпункту 2 пункту 1 статті 128 КАС України суд не відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою нашого представника.
Таким чином Позивач був позбавлений можливості надати суду докази про незаконні дії відділу ДВС Криничанського району Дніпропетровської області по вилученню автотранспорту та сільськогосподарської техніки.
Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для зміни чи скасування постанови.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати, в позовні вимоги задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 202, 205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Вишневе», село Вишневе, Криничанського району, Дніпропетровської області, задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 3 липня 2006 року у справі №A36/189, скасувати.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати дії відділу Державної виконавчої служби у Криничанському районі Дніпропетровської області по вилученню 19 травня 2006 року авто- та сільськогосподарської техніки незаконними.
Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби у Криничанському районі Дніпропетровської області повернути незаконно вилучену техніку, а саме:
автомобіль КАМАЗ-5511 державний номер №389-02АА
автомобіль МАЗ 53-371029 державний номер №71-40 ЯАА
автомобіль МАЗ 53-371029 державний номер №71-38 ЯАА
Причіп до автомобіля МАЗ державний номер №18-41 XX
Мікроавтобус МБ 208 D державний номер №097-06 АВ
Кормозбиральний комбайн Е-281 державний номер №149-24 АА
Трактор Т-16 державний номер №070-87 АА
Автомобіль ГАЗ-53 Б державний номер №50-06 ДНФ
Автомобіль ГАЗ-53 Б державний номер №87-04 ДНФ
Видати накази.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
І.А. Сизько