ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
04 серпня 2010 року 10:10 № 2а-16098/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г. , суддів Васильченко І.П. Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Шейко К.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Державного центру сертифікації МНС України
до Головного контрольно-ревізійного управління України
проскасування п.п. 2,3 вимоги №04-14/1224 від 20.11.2009р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем за результатами ревізії неправомірно та безпідставно пред'явлено Позивачу пункти 2,3 вимоги. При цьому посилається на ст.ст. 97, 121 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 12, 21 Закону України «Про оплату праці», постанову Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»та інші нормативні акти.
Вказує на відсутність зі свого боку порушень чинного законодавства щодо виплати добових та премій.
Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує. Зазначає про необґрунтованість позовних вимог Позивача, а тому просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. При цьому звертає увагу суду на законодавче закріплення граничного розміру добових витрат для підприємств всіх форм власності та премій. Вказує на збитковість діяльності Позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Головним контрольно-ревізійним управлінням України на виконання п. 2.28 Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на ІІІ квартал 2009 року та на підставі направлень від 27.08.09 року №№ 1167, 1168 та від 18.09.09р. № 1349 було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного центру сертифікації МНС України за період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 рік.
За результатами ревізії складено акт від 06.10.2009 року № 04-23/180 (далі -акт ревізії) в якому зафіксовано ряд порушень, зокрема: виплата на відрядження в межах території України добових в розмірі 50 грн., що призвело до зайвої виплати працівникам добових протягом 2007, 2008 років та січня -серпня 2009 року в сумі 26 700 грн.; виплата понад встановлені норми премій 9-ти працівникам Держцентру за 2007 рік на загальну суму 114 900 грн.
На підставі акту ревізії було направлено Позивачу лист від 20.11.2009 року № 04-14/1224 (далі -оскаржувана вимога), в якому визначено вимоги Відповідача про усунення виявлених в ході ревізії Державного центру сертифікації МНС України порушень.
Позивач не погодився з покладеними на нього зобов'язаннями, викладеними у п.п. 2, 3 вказаного листа, та звернувся до суду за захистом своїх прав.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі -підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Приписи ст. 2 Закону про ДКРС визначають, що одним із видів державного фінансового контролю є інспектування, яке здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 2 Порядку № 550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно положень п. 7 ст. 10 Закону про ДКРС, ГоловКРУ має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Оцінюючи твердження Позивача про необґрунтованість вимоги ГоловКРУ щодо відшкодування виплачених понад встановлені граничні норми добових в розмірі 26,7 тис. грн., суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КЗпП України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Граничні розміри виплат на відрядження визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»від 23.04.1999р. № 663 (далі -Постанова про відрядження). Згідно пп. 1 п. 1 вказаної постанови для працівників підприємств всіх форм власності встановлені такі граничні норми добових виплат - у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України - 30 гривень.
Суд критично оцінює посилання Позивача на ст. 9-1 КЗпП, яка передбачає, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Згідно твердження Відповідача, діяльність Позивача у 2007 та 2008 році була збитковою. З вищевикладеного випливає, що власних коштів у період виплати понаднормових добових Держцентр не мав, а тому суд, враховуючи приписи ст.ст. 9-1, 121 КЗпП та Постанови про відрядження, приходить до висновку, що Позивач неправомірно перевищив граничні норми добових витрат на відрядження для працівників підприємства, а тому позовні вимоги щодо скасування п. 2 оскаржуваної вимоги є необґрунтованими.
Щодо посилання Позивача про неправомірність вимоги з приводу відшкодування виплаченої понад встановлені граничні норми премій на загальну суму 114,9 тис. грн. судом враховується наступне.
Відповідно до п. 1.8 Положення про Державний центр сертифікації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого наказом МНС України від 23.12.2005 року № 420 (яке діяло на момент існування спірних правовідносин) оплата праці співробітникам Держцентру здійснюється відповідно до чинного законодавства: атестованому складу згідно з Тимчасовим положенням про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МНС України, працівникам -згідно з Колективним договором.
Згідно пп. 8.1 наказу МНС України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МНС України»від 27.04.2005 року № 139 керівники органів управління (підрозділів) мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи. Преміювання здійснюється згідно з Положенням про преміювання осіб рядового та начальницького складу, яке розробляється в органах управління (підрозділах), виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань окремого підрозділу, і затверджується його керівниками.
Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється в межах Фонду преміювання, утвореного в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення (до 33,3 відсотка від місячного фонду грошового забезпечення), в межах наявних коштів.
Приписи п. 1.5 Положення про преміювання працівників Державного центру сертифікації МНС України, затвердженого наказом Держцентру від 30.01.2007 року № 08 визначають, що преміювання осіб рядового і начальницького складу за результатами роботи, що пов'язані безпосередньо з проходженням служби, виконанням нормативних документів МНС, здійснюється щомісяця у розмірі до 33,3 % місячного фонду грошового забезпечення.
Як зазначає Відповідач, в ході ревізії було виявлено виплату премій понад встановлені законодавством 33,3 %. Позивачем вказаний факт не заперечується. Міркування останнього правомірності своїх дій спростовується наведеними вище нормами чинного законодавства. Таким чином колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість зазначеної частини позовних вимог.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій щодо спірних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий Суддя А.Г. Степанюк
Судді І.П. Васильченко А.Б. Федорчук