ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
03 червня 2010 року 14:40 № 13/566
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г., суддів Васильченко І.П., Федорчука А.Б. при секретарі Червонопиському В.С., розглянувши справу
за адміністративним позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
до Головного Контрольно-ревізійного управління України
про визнання протиправними дій щодо пред'явлення вимоги про усунення порушень від 04.07.08р. № 06-14/807 в частині пунктів 2, 3, 4, 7, 9 та п. 5 (щодо відшкодування ДІФКУ за рахунок винних осіб зайво виплачених заступнику Голови правління ДІФКУ ОСОБА_1 витрат на відрядження у сумі 373,4 грн.);
про скасування вимоги про усунення порушень від 04.07.08р. № 06-14/807 в частині пунктів 2, 3, 4, 7, 9 та п. 5 (щодо відшкодування ДІФКУ за рахунок винних осіб зайво виплачених заступнику Голови правління ДІФКУ ОСОБА_1 витрат на відрядження у сумі 373,4 грн.).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач вважає дії Відповідача щодо пред'явлення вимоги про усунення порушень протиправними.
Вказує на необґрунтованість пунктів 2, 3, 4, 5, 7, 9 вимоги від 04.07.08 р., оскільки Позивач безпосередньо не приймає рішення про надання фінансової підтримки інвестиційним проектам та про виплату компенсації. Зазначає, що розмір компенсації не перевищував подвійної облікової ставки НБУ. Звертає увагу суду на помилковий розрахунок Відповідачем вартості фінансових інвестицій, вкладених у ЗАТ «УБРР». Стверджує, що при укладенні кредитного договору з ТОВ «КБ Вертикаль»дотримувався вимог щодо забезпечення такого договору. Вказує, що питання щодо ефективного використання майна, отриманого в результаті розірвання договорів лізингу вирішується шляхом пошуків покупців.
Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. При цьому звертає увагу суду на те, що при проведенні позапланової ревізії діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(далі -Закон про ДКРС) та Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 року № 550 (далі -Порядок № 550). Вказує, що Позивач є одержувачем бюджетних коштів та однією зі сторін договору про надання коштів, а тому до нього правомірно пред'явлено вимоги. Зазначає про помилковість визначення Позивачем собівартості придбаних фінансових інвестицій. Звертає увагу суду на те, що технічна документація не може бути предметом договору іпотеки, а ефективне використання майна, одержаного внаслідок розірвання договорів лізингу, Позивач не забезпечив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа є правонаступником державного підприємства «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія». Згідно п.3 статуту, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2000 року № 979, засновником установи є держава в особі Кабінету Міністрів України. ДІФКУ зареєстрована Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.07.2000 року, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 00041467 та внесена до ЄДРПОУ (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 132536).
Головним контрольно-ревізійним управлінням України відповідно до п. 2.60 Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на І квартал 2008 року на підставі направлень від 25.02.2008 року №№ 445, 444, 443 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за період з 01.10.2006 року по 01.01.2008 року. За результатами ревізії складено акт від 14.05.08 року № 06-21/24 (далі -акт ревізії). Вказаний акт підписаний Позивачем із запереченнями, які Відповідачем прийняті не були.
У ході ревізії було встановлено, що ВАТ «Іллічівський олійножирновий комбінат», ВАТ «Енергомашспецсталь», ВАТ «Івано-Франкцівськцемент», ТОВ «Торговий Дім «Українські порошкові матеріали»та ЗАТ «Веста-Дніпро»(позичальники) з Державним агентством України з інвестицій та інновацій разом з Державною інноваційною фінансово-кредитною установою були укладені договори на виплату компенсації сплачених у 2007 році відсотків за кредитами, залученими для фінансування інноваційних та інвестиційних проектів від 31.10.2007 року № 07-010, від 31.10.2007 року № 07-008, від 19.09.2007 року № 07-006, від 10.12.2007 року № 07-020 та від 04.09.2007 року № 07-003 відповідно. Виплата за зазначеними договорами здійснювалась згідно з протоколом від 28.09.2007 року №7 Конкурсної комісії з відбору інноваційних та інвестиційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на 2007 рік. Згідно договорів, розмір компенсації ВАТ «Іллічівський олійножирновий завод»становив 30 456 208,74 грн., ВАТ «Енергомашспецсталь»- 38 052 340,81 грн., ВАТ «Івано-Франкцівськцемент»- 8 484 000,00 грн., ТОВ «Торговий Дім «Українські порошкові матеріали»- 2 991 459,91 грн., ЗАТ «Веста-Дніпро»- 15 629 895,40 грн.
Згідно п. 1 протоколу засідання Конкурсної комісії з відбору інноваційних та інвестиційних проектів (далі -Комісія) від 16.11.2007 року № 15 було визнано за доцільне надати фінансову допомогу ТОВ «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»в сумі 2 991 459,91 грн. Міжвідомча рада з питань інвестицій та інноваційного розвитку (далі -Рада) своїм протокольним рішенням від 06.11.2007 року № 6 рішення Комісії визнала за доцільне.
Рішенням Комісії оформленого протоколом засідання від 16.11.2007 року, визнано за доцільне надати часткову фінансову підтримку ЗАТ «Веста-Дніпро». Вказаний висновок затверджено протокольним рішенням Ради від 22.11.2007 року № 7 та визнано за доцільне надати фінансову підтримку ЗАТ «Веста-Дніпро»в розмірі 15 629 895,40 грн., що становить 50% всієї суми.
Протоколами засідань від 16.08.2007 р. № 3 (п. 5, 8) та від 13.08.2007р. № 4 були ухвалені висновки щодо доцільності надання фінансової підтримки ВАТ «Іллічівський олійножирновий комбінат», ВАТ «Енергомашспецсталь», ВАТ «Івано-Франкцівськцемент»на їх проекти. Протокольними рішенням від 06.09.2007 року № 2, від 27.09.2007 року № 3, було визнано за доцільне виділити бюджетні кошти ВАТ ««Івано-Франкцівськцемент»- у розмірі 8 484 000,00 грн., ВАТ «Іллічівський олійножирновий завод»- у розмірі 30 456 208,74 грн. та ТОВ «Енергомашспецсталь»- у розмірі 38 052 340,81 грн.
Як зазначає Відповідач, позичальники отримали компенсацію відсотків за користування кредитом у розмірі, що перевищував подвійну облікову ставку НБУ (з 01.01.2007 по 31.05.2007 рр. -8,5 %, подвійна -17%, з 01.06.2007 по 31.12.2007 рр. -8%, подвійна - 16%), а тому зайво виплачені їм кошти підлягають поверненню.
Позивачем з ТОВ «КБ «Вертикаль»було укладено кредитну угоду від 23.10.2007 року № 07-006/к про надання кредиту у розмірі 30 млн. грн. на реалізацію проекту «Створення сучасного виробництва легких багатоцільових вертольотів КТ-112 та їх технічної експлуатації»терміном на 5 років з умовою погашення відсотків у розмірі 7% річних з розстрочкою погашення суми кредиту на два роки. На забезпечення повернення коштів ТОВ «КБ «Вертикаль»укладено договір застави, предметом якого є динамічний стенд з технічною документацією вартістю 14,3 млн. грн. (у т.ч. вартість стенда 4,4 млн. грн.); іпотечний договір, предметом якого є вертоліт КТ-112, вартістю 19,107 млн. грн. (у т.ч. вартість вертольоту 2,8 млн. грн. з комплектом технічної документації, загальною вартістю 16,307 млн. грн.) та майнові права за контрактом № 08/09 від 18.09.2007 року, укладеного з компанією “RodoLink Corp” США на суму 18,75 млн. доларів США. Як зазначає Відповідач, предметом контракту є зобов'язання ТОВ «КБ «Вертикаль»виготовити і поставити, а Компанії прийняти і оплатити 50 вертольотів КТ-112. За твердженням Відповідача, товариством не забезпечено заставою повернення кредиту. Крім того, кошти, перераховані Позивачем ТОВ «КБ «Вертикаль»за кредитним договором використовувалися не за цільовим призначенням.
Відповідно до виписки № 16 з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку Державна інноваційні фінансово-кредитна установа є власником 143991 акцій ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку»загальної номінальної вартості 71995500 грн., що складає 99,9938 % статутного фонду. Ревізією ГоловКРУ встановлено, що у складі вартості об'єкта інвестування -ВАТ «УБРР»обліковуються витрати цього банку щодо сплати 1 % за нотаріальне посвідчення установчих документів під час його створення в сумі 320 000 грн., включені Позивачем в собівартість фінансових інвестицій. Згідно тверджень Відповідача, оскільки власний капітал банку станом на 31.12.2007 року у порівнянні з 31.12.2006 року зменшився на 1 588 000,00 грн., то вартість фінансових інвестицій завищено на 1 587 925,00 грн.
Позивачем було укладено договори фінансового лізингу з НВП ТОВ «Укрекотехнології»від 31.01.2005 року № 15-47/31/01/05. У квітні 2007 року договір було розірвано та передано до ДІФКУ. Обладнання, що було предметом лізингу Позивач згідно договору зберігання передав ТОВ «Донбасінструмент». Як зазначає Відповідач, договором зберігання та актом приймання обладнання від 25.04.2007 року Позивачем порушено п. 4.1.3 додаткової угоди до договору фінансового лізингу.
В ході ревізії касових операцій та розрахунків з підзвітними особами виявлено відшкодування непідтверджених документально заступнику Голови правління ОСОБА_1 коштів в розмірі 373,4 грн.
На підставі акту ревізії Відповідачем пред'явлено вимогу Позивачу, викладену в листі від 04.07.2008 року № 06-14/807 (далі -оскаржувана вимога) про усунення порушень.
Не погоджуючись з пред'явленою Відповідачем вимогою в певній частині, вважаючи її незаконною та неправомірною, Позивач звернувся до суду та просить її скасувати.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами.
У статті 2 Закону про ДКРС визначені такі головні завдання державної контрольно-ревізійної служби як здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна, розроблення пропозицій щодо усунення виявлення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому та інші завдання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про ДКРС, головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконує, зокрема, таку функцію як проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Права контрольно-ревізійних управлінь закріплені в ст. 10 вказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було проведено ревізію, перевірені питання, що стосувалися предмету ревізії, а також здійснено зустрічні звірки. За результатами ревізії Позивачу пред'явлено вимогу про усунення порушень. Таким чином, дії ГоловКРУ щодо проведення ревізії та пред'явлення вимоги є правомірними та такими, що вчинені у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством. Щодо посилання Позивача на те, що відповідь на заперечення до акту ревізії Відповідачем надано в порушення триденного строку, визначеного п. 46 Порядку № 550, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено правових наслідків пропущенні такого строку. А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо пред'явлення вимоги про усунення порушень від 04.07.08р. № 06-14/807 в частині пунктів 2,3,4,7,9 та п. 5 (щодо відшкодування ДІФКУ за рахунок винних осіб зайво виплачених заступнику Голови правління ДІФКУ ОСОБА_1 витрат на відрядження у сумі 373,4 грн.).
Щодо вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування п. 2 оскаржуваної вимоги суд вважає за необхідне повідомити наступне.
Відповідно до п. 6 Статуту ДІФКУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 979 «Питання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи»(далі -Статут) установа утворена з метою здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, а також залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку реального сектору економіки, підвищення вітчизняного потенціалу з експорту продукції, що виробляється на підприємствах галузей національної економіки, захисту та підтримки національного товаровиробника.
Пунктом 7 Статуту передбачено, що основними завданнями Позивача є, зокрема, організація за дорученням органу управління майном конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів і програм для їх фінансової підтримки; фінансування за рахунок власних та залучених коштів науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку, інноваційних та інвестиційних проектів і програм, спрямованих на впровадження у виробництво прогресивних науково-технічних розробок і технологій, освоєння випуску нових видів продукції шляхом створення нових виробництв, передачі обладнання, устаткування в оренду або придбання частки корпоративних прав у статутному фонді господарських організацій, які працюють за новітніми технологіями, надання відповідно до законодавства суб'єктам господарювання кредитів, їх інвестування, провадження спільної діяльності; фінансування інноваційних та інвестиційних проектів і програм за рахунок коштів державного бюджету відповідно до пріоритетів інноваційного та інвестиційного розвитку національної економіки; розроблення та здійснення комплексу заходів передінвестиційного характеру; супроводження інноваційних та інвестиційних проектів і програм, здійснення контролю за ефективною їх реалізацією і цільовим використанням суб'єктами інноваційної діяльності наданих Установою коштів.
Згідно п. 8 Статуту ДІФКУ має право, зокрема, кредитувати і фінансувати відповідно до законодавства науково-технічні і маркетингові дослідження, конструкторсько-технологічні та інші проектні роботи, науково-технічний пошук, інноваційні та інвестиційні проекти і програми; організовувати відбір за дорученням органу управління майном інноваційних та інвестиційних проектів і програм, здійснює пошук їх виконавців та інвесторів як в Україні, так і за її межами, зокрема на конкурсних засадах, і бере участь у реалізації зазначених проектів і програм.
Механізм використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті Держінвестицій за програмою «Фінансова підтримка інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу з впровадження передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, у тому числі технологічними парками, через механізм здешевлення кредитів»визначений постановою КМУ від 01.03.07 року № 329 «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів»(далі - Постанова 329). Вказана постанова передбачає, що бюджетні кошти спрямовуються на відшкодування сплачених у 2007 році відсотків за кредитами, залученими для фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу з впровадження у виробництво передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, зокрема технологічними парками (далі - компенсація). Компенсація надається за фактично сплачені відсотки за користування кредитами і не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку, що діяла на дату їх нарахування. Пункт 3 Постанови 329 встановлює обмеження щодо використання бюджетних коштів, а саме неможливості їхнього спрямування на погашення будь-яких штрафних санкцій та (або) пені за порушення умов користування кредитами.
Відповідно до пп. 5, 6 вказаної постанови, право на компенсацію суб'єктам господарювання, які залучили кредити (далі - позичальники), надається на конкурсних засадах. Конкурсний відбір проводиться у порядку, визначеному Держінвестицій за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та МОН.
Порядок конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на 2007 рік, затвердженого наказом Державного агентства України з інвестицій та інновацій від 24.04.2007 року № 26 (далі -Порядок №26). Згідно п.3 вказаного порядку відбір указаних інноваційних та інвестиційних проектів здійснюється Конкурсною комісією, яка утворюється наказом Держінвестицій. Пунктом 15 Порядку № 26 визначено, що Комісія шляхом голосування ухвалює висновки щодо доцільності надання фінансової підтримки щодо кожного проекту з визначенням розміру компенсації. Інформаційне та організаційне забезпечення роботи Комісії здійснює ДІФКУ (п. 7 Порядку №26).
Як було встановлено, рішення щодо доцільності фінансової підтримки проектів позичальників приймалися Комісією у встановленому законом порядку. У матеріалах справи відсутні докази про скасування рішень Комісії. З Порядку № 26 випливає, що Позивач участі у прийнятті таких рішень не приймає, а тому відповідальність за їх зміст та виконання не несе. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ДІФКУ не може нести відповідальність за рішення, прийняті Комісією, отже п. 2 оскаржуваної вимоги є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Крім того, щодо посилання Відповідача в акті ревізії на перевищення Позивачем подвійної облікової ставки НБУ при виплаті позивальникам компенсації, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абз. 2 п.2 Порядку 329 компенсація надається за фактично сплачені відсотки за користування кредитами і не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку, що діяла на дату їх нарахування. Згідно даних Національного банку України облікова ставка у 2007 році складала з 1 січня по 31 травня 8,5% (подвійна 17%), з 1 червня по 31 грудня -8% (подвійна 16%). Як вбачається з матеріалів справи, фактична сума компенсації відсотків позичальникам складала від 10,88% до 16%, що не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ у 2007 році.
Так, фактична сума компенсації відсотків ВАТ «Іллічівський олійножировий комбінат»склала 30 456 208,74 грн. Загальна сума за всіма кредитними договорами ВАТ становить 279 878 038,61 грн. Таким чином розмір компенсованих відсотків склав 10,88% (30 456 208,74 грн. / 279 878 038,61грн. х 100%), що менше подвійної облікової ставки НБУ, що була встановлена у 2007 році. Щодо ВАТ «Енергомашспецсталь», то розмір процентної ставки за користування кредитами становив 10-15 %, що також менше 16-17%. Згідно акту звірки розрахунків від 16.04.2008 року нецільового використання бюджетних коштів позичальником не встановлено. Згідно довідки зустрічної звірки ВАТ «Івано-Франківськцемент»від 17.04.2008 року останнім фактично сплачено відсотків по кредиту за договором від 20.09.2006 року № 5406К37 в 2007 році в сумі 9136,27 тис. грн., що складає 16,5 %. Компенсовано було 8 484 000,00 грн., тобто процента ставка склала 16% що відповідає приписам Постанови 329. ТОВ «Торговий дім «Українські порошкові матеріали»згідно рішення Комісії було компенсовано 2 991 459,91 грн., що складає 15,6%, отже подвійна облікова ставка НБУ перевищена не була.
Враховуюче викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування п. 2 оскаржуваної вимоги.
Щодо вимоги Позивача про скасування п. 7 оскаржуваної вимоги, який передбачає забезпечення використання коштів кредиту, які надані ТОВ «КБ «Вертикаль»за напрямами, визначеними бізнес-планом та перегляд умов договору застави з метою отримання в заставу реального майна замість технічної документації, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1.2 укладеного між Позивачем та ТОВ «КБ «Вертикаль»договору про надання кредиту № 07-006/К від 23.10.2007 року (далі -кредитний договір), кредит надається з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту «Створення сучасного виробництва легких багатоцільових вертольотів КТ-112 та їх технічної експлуатації». Пунктом 5.1 вказаного договору позичальник зобов'язується до повного погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним, використовувати всі кошти, отримані від кредитора виключно на реалізацію проекту. Метою інвестиційного проекту згідно бізнес-плану є створення серійного виробництва вертольотів. Згідно додатку № 3 до кредитного договору кредитні кошти у листопаді-грудні 2007 року мають бути спрямовані на: проектування заводу та інфраструктури; будівництво заводу та інфраструктури; сертифікацію заводу та виробу; придбання обладнання, інструменту, агрегатів та пусково-налагоджувальної роботи. Зі змісту акту ревізії випливає, що Позивачем перераховано кошти на сертифікацію виробів та на проектно-вишукувальні роботи на загальну суму 1025058,1 грн., що не передбачено інвестиційним проектом. Проте, ГоловКРУ не надано доказів перерахування вказаних кредитних коштів ТОВ «КБ «Вертикаль». Слід врахувати, що приписами ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на суб'єкта владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що Відповідачем здійснено не було.
Крім того, Відповідач вказує на те, що технічна документація не може бути предметом договору іпотеки. Колегія суддів дане твердження Відповідача оцінює критично з наступних підстав.
Згідно іпотечного договору від 13.11.2007 року № 814195 ТОВ, укладеного між «КБ «Вертикаль»та ДІФКУ предметом іпотеки є повітряне судно експериментальної категорії вертоліт К-112 номер 0101 з комплектом технічної документації. Пунктом 1.7 вказаного договору передбачено, що вартість майна згідно висновку ПП «Енергомакс»станом на 01.11.2007 року становить 18 873 510 грн. без ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Як зазначає Позивач, технічна документація є невід'ємною частиною нерухомого майна, а тому входить до предмету вказаного договору іпотеки.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки положення чинного законодавства прямо не встановлюють недійсність такого договору іпотеки, вказаний договір є дійсним і його умови є обов'язковими для сторін. З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування п. 7 оскаржуваної вимоги.
Щодо вимоги Позивача про скасування п. 9 вимоги № 06-14/807, яким передбачено вирішення питання щодо використання майна, отриманого в результаті розірвання договорів лізингу, зокрема, майна зернопереробного комплексу, обладнання, що знаходиться на відповідальному зберіганні в ТОВ «Донбасінструмент», судом враховується наступне.
Між Позивачем та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укртехнологія»(Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 15-47/31/01/05 від 31.01.2005 року. До вказаного договору укладено додаткову угоду від 25.04.2007 року. Пунктом 1 вказаної додаткової угоди передбачено, що сторони дійшли згоди розірвати договір фінансового лізингу. Водночас, п. 4.1.3 додаткової угоди визначив обов'язок Лізингоодержувача за свій рахунок здійснити демонтаж та доставку предмету лізингу у місце, визначене Позивачем. Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2007 року згідно актів приймання-передачі обладнання та технічної документації, предмет лізингу було передано Позивачу. Таким чином, вказана умова додаткової угоди була виконана.
Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону про ДКРС, Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Тобто, вимога пред'являється саме про усунення виявлених порушень. З вищенаведеного випливає, що порушень законодавства при виконанні додаткової угоди сторонами не допущено, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість п. 9 оскаржуваної вимоги.
Оцінюючи правомірність пункту 3 оскаржуваної вимоги, де передбачено обов'язок Позивача відобразити в бухгалтерському обліку у складі дебіторської заборгованості кошти у сумі 320 тис. грн., сплачені ДІФКУ за нотаріальне посвідчення установчого договору та статуту ЗАТ «УБРР», колегія суддів зазначає слідуюче.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»(далі -П(С)БО 12), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 року № 91. Пунктом 4 вказаного положення передбачено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. Отже, зі змісту вказаної норми не випливає, що витрати на створення і реєстрацію юридичної особи включаються до складу фінансових інвестицій.
Пунктом 3.1 Положення про Положення ПОло порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 року № 375, передбачено перелік документів, необхідних для створення банку. Проте, в даному переліку не передбачено обов'язку юридичної особи-засновника банку нотаріально посвідчувати установчий договір та статут під час створення та державної реєстрацій банку.
З вищенаведеного випливає, що витрати на нотаріальне посвідчення установчого договору не можна віднести до витрат, які пов'язані з придбанням фінансових інвестицій, а тому колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині скасування п. 3 оскаржуваної вимоги.
Щодо скасування п. 4, оскаржуваної вимоги, де передбачено обов'язок Позивача відкоригувати вартість фінансових інвестицій, вкладених в ЗАТ «УБРР»відповідно до методу участі в капіталі, ґрунтуючись на даних фінансової звітності вказаного товариства за 2006 та 2007 роки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 12 П(С)БО 12 фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.
Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.
Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу (якщо зміна величини власного капіталу об'єкта інвестування виникла внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що привело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об'єкта інвестування). Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім змін за рахунок чистого збитку) більше іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об'єкта інвестування), то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
Як зазначає Відповідач, згідно даних річної звітності ЗАТ «УБРР»станом на 31.12.2007 року у порівнянні з 31.12.2006 року власний капітал банку зменшився на 1588 тис. грн. Як було встановлено, ДІФКУ володіє 143991 акціями ЗАТ «УБРР», що складає 99,9938% статутного фонду банку. Тому, за твердженням Відповідача, вартість фінансових інвестицій у фінансовій звітності Позивача станом на 31.12.2007 року завищено на 1 587 925 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про скасування п. 4 оскаржуваної вимоги є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Щодо скасування п. 5 оскаржуваної вимоги, де визначено обов'язок ДІФКУ вжити заходів щодо відшкодування за рахунок винних осіб зайво виплачених коштів на відрядження у сумі 373,4 грн., судом враховується наступне.
Як зазначає Відповідач, порушення полягало в тому, що факт придбання заступником Голови правління ДІФКУ пального за готівкові кошти в кількості 58,403 л. не підтверджено касовими документами.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та «Про оподаткування прибутку підприємств».
Приписи п. 1.12 вказаної Інструкції визначають, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.
За твердженням Позивача чеки, що підтверджували придбання пального за готівку, надруковані за допомогою технології термодруку, а тому на момент перевірки неможливо було встановити зафіксовані в них дані. Однак, як вбачається з матеріалів справи, в авансовому звіті від 06.12.2006 року № АО-0000075 номер чека (чеків), які підтверджували придбання пального за готівку на загальну суму 373,44 грн. не вказано. Таким чином, вказані витрати вважаються такими, що не підтверджені відповідними документами, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірності винесення ним оскаржуваної вимоги в одній частині та не спростовано наведені Позивачем доводи щодо іншої.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати пункти 2,7,9 вимоги Головного Контрольно-ревізійного управління України про усунення порушень від 04.07.08р. № 06-14/807.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя А. Степанюк
Судді І. Васильченко
А. Федорчук
Повний текст постанови виготовлено 23.06.2010 року.