Справа № 149/1617/24
Провадження №2-а/149/29/24
Номер рядка звіту 140
іменем України
24.06.2024 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Робак М. В.,
при секретарі Поліщук Л. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Виноградського Антона Павловича до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивовано тим, що 30.04.2024 поліцейським 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Слободяником Я.О. було складено постанову серії ЕНА №2033910, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР. Вказану постанову позивач вважає необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він правил дорожнього руху не порушував, відомості, що містяться в оскаржуваній постанові не відповідають дійсним обставинам, склад адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами
13.06.2024 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає про необгрунтованість позову. Вказує, що працівник поліції, виявивши порушення ОСОБА_2 п. 34 ПДР України , виніс в межах повноважень постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах ст. 122 КУпАП в сумі 340 грн. Надати суду відео з реєстратора відповідач позбавлений можливості, оскільки на дату отримання матеріалів справи відео не збереглося.
У відповідді на відзив представник позивача наголошує про відсутність доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 122 КУпАП.
Суд, дослідивши заяви по суті та докази надані сторонами, зазначає таке.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що 30.04.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення 34 ПДР України, а саме за перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1. , яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.(а.с.6)
Відповідач, як на обставини вчинення правопорушення покликається на складену постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним адміністративних правопорушень, оскільки сам по собі опис адміністративних правопорушень не може бути належним доказом вчинення особою таких порушень. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Також відповідач вказує на неможливість надання відеодоказів, оскільки матеріали позову ним отримано через два місяці після винесення оскаржуваної постанови.
Однак, суд зауважує, що згідно довідки про доставку електронного документу ухвалу про відкриття провадження з додатками було надіслано відповідачу ще 23.05.2024.
Отже, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Поданий відповідачем відзив на позов і сама оскаржувана постанова не спростовують зазначених вище тверджень позивача.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, судом не здобуто, а відповідачем не представлено належних та допустимих доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КупАП, зокрема його вини, як основної і обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку.
За наведених вище обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 5, 6, 9, 77, 90, 139, 194, 242-246, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Скасувати постанову ЕНА №2033910 від 30.04.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити у зв"язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Марина РОБАК