Справа № 145/632/24
Провадження №2/145/861/2024
"17" червня 2024 р. смт Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи подану позовну заяву посилався на те, що він тривалий час знайомий з ОСОБА_2 , вони підтримували дружні стосунки. В жовтні 2020 року ОСОБА_2 запитав у нього чи є кошти, щоб позичити. Він відповів, що невелику суму може надати в борг. Відповідач запевняв його, що у коштах є крайня необхідність і він обов'язково поверне їх до 03.04.2021.
Увійшовши в його скрутне матеріальне становище та повіривши його запевненням про повернення коштів 03.10.2020 між ними відбулася домовленість про те, що він дасть відповідачу позику в сумі 2300 доларів СІІІА, а відповідач бере на себе зобов'язання повернути йому кошти до 03.04.2021.
На підтвердження отриманої позики в сумі 2300 доларів СІІІА та зобов'язання повернути вказану суму коштів до 03.04.2021 ОСОБА_2 добровільно, власноручно написав розписку з необхідними персональними (анкетними) даними, яку передав йому.
Таким чином 03.10.2020 в смт Тиврів між ними було укладено усний договір позики, що підтверджується розпискою.
Зі спливом строку повернення позики він неодноразово телефонував ОСОБА_2 і просив повернути позичені кошти в повному обсязі, проте він ігнорував його вимоги щодо повернення боргу, часто уникав зустрічей, обіцяв повернути, але жодних коштів не повернув.
В січні 2021 року йому вдалося відшукати відповідача і укласти новий договір, який є пролонгацією попереднього.
Згідно з вказаним договором ОСОБА_2 констатував що він, як кредитор, надав позичальнику - ОСОБА_2 позику в сумі 2300 доларів США з розрахунку 3% за кожен повний місяць користування позикою.
В письмовому договорі позики сторонами узгоджено, що він діє до 01.09.2021. У разі відсутності заперечення сторін договір вважається продовженим на 12 місяців без укладання додаткової угоди до нього. Таким чином, термін дії узгодженого та підписаного сторонами договору позики становив до 01.09.2022.
На його постійні нагадування на протязі 2022 року ОСОБА_2 було повернуто:
- у квітні 2022 року -100 доларів США;
- 13.05.2022 - 3200 грн, що за курсом становить 109,40 доларів США;
- 10.06.2022 - 5000 грн, що за курсом становить 170,94 доларів США;
- 19.07.2022 - 5000 грн, що за курсом становить 170,94 доларів США;
- 25.08.2022 - 5080 грн, що за курсом становить 138,91 доларів США;
- 19.11.2022 - 100 доларів США.
Всього - 790,19 доларів США.
На день подачі позовної заяви борг ОСОБА_2 переді ним склав: (2300 доларів США - 790,19 доларів США) 1509,81 доларів США.
Крім того, в договорі позики вказано, що за прострочення повернення позики позичальник має щомісячно сплатити 3% річних за повний місяць користування позикою.
Таким чином:
cума боргу станом на 01.09.2022 - 1609,81 доларів США;
прострочення платежу з 01.09.2022 по 19.11.2022 складає 79 днів.
3% річних складатиме: 1609,81 доларів США х 79 днів х 3:100:365 днів=10,45 доларів США;
3% річних за вересень-жовтень складатиме: 20,90 доларів США.
сума боргу станом на 01.10.2022 - 1509,81 доларів США;
прострочення платежу з 19.11.2022 по 31.12.2022 складає 42 дні;
3% річних складатиме: 1509,81 доларів США х 42 дня х 3:100:365днів = 5,21 доларів США;
3% річних за грудень 2022 складатиме: 5,21 доларів США.
За 2022 рік 3% річних складе: 20,90 доларів США + 5,21 доларів США = 26,11 доларів США.
Сума боргу за 2023 рік складає 1509,81 доларів США.
прострочення платежу в 2023 році складає 365 днів.
3% річних складає: 1509,81 доларів США х 365 днів х 3:100:365днів = 45,29 доларів США;
3% річних за січень-грудень складатиме: 45,29 доларів США х12=543,48 доларів США.
За 2023 рік 3% річних складає: 543,48 доларів США.
Сума боргу за 2024 рік складає 1509,81 доларів США.
прострочення платежу складає 78 днів.
3% річних складає: 1509,81 доларів США х78 х 3 : 100 : 366 днів = 9,65 доларів США;
3% річних з січня по березень 2024 року складатиме: 19,30 доларів США.
Всього 3% річних складає: 20,90 доларів США + 5,21 доларів США + 543,48 доларів США + 19,30 доларів США = 588,89 доларів США.
Таким чином, борг ОСОБА_2 переді ним складає: 1509,81 доларів США + 588,89 доларів США = 2098,70 доларів США.
Маючи право на стягнення боргу за договором позики він звернуся з позовом до суду, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1139,00 доларів США, з яких: 1098,81 доларів США - сума боргу за договором позики, 40,19 доларів США - 3% річних.
Рішенням Тиврівського районного суду від 24.02.2024 (справа №145/2048/23) позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 1139,00 доларів США, з яких: 1098,81 доларів США - сума боргу за договором позики, 40,19 доларів США - 3% річних.
При попередньому зверненні до суду були не вірно проведені розрахунки, частина боргу залишилася, що змушує його повторно звернутися до суду.
З урахуванням наведеного та рішення Тиврівського районного суду сума боргу ОСОБА_2 перед ним складає: борг: 1509,81 доларів США - 1098,81 доларів США = 411 доларів США, а також 3% річних: 588,89 доларів США - 40,19 доларів США = 548,70 доларів США.
Загальний борг складає: 411 доларів США + 548,70 доларів США = 959,70 доларів США.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 959,70 доларів США, з який 411 доларів США - основний борг, 548,70 доларів США - з% річних, а також судові витрати.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
На розгляд справи до суду позивач ОСОБА_1 не з'явився, просив справу розглядати в його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з'явився, про час та місце її розгляду повідомлений в установленому законом порядку.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі письмової розписки від 03.10.2020 позивач ОСОБА_1 передав відповідачеві ОСОБА_2 в борг гроші в сумі 2300 доларів США строком до 03.04.2021 (а.с.9).
03.01.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, у якому строк дії повернення коштів за розпискою продовжено до 01.09.2021. У разі відсутності заперечення сторін договір вважається продовженим на 12 місяців без укладання додаткової угоди до нього. Таким чином, термін дії узгодженого та підписаного сторонами договору позики становив до 01.09.2022. В договорі позики зазначено, що нарахування відсотків за користування позикою здійснюється з розрахунку 3% річних за кожний повний місяць користування позикою (а.с.10).
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.02.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 03.10.2020 у сумі 1139 доларів США, з яких: 1098,81 доларів США - сума боргу за договором позики, 40,19 доларів США - 3% річних (а.с.16-18).
Згідно розрахунку позивача сума борг складає: 1509,81 доларів США - 1098,81 доларів США = 411 доларів США, а також 3% річних: 588,89 доларів США - 40,19 доларів США = 548,70 доларів США.
Загальний борг складає: 411 доларів США + 548,70 доларів США = 959,70 доларів США.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, в якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, відповідає чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з огляду на положення ч.1 ст.1046 ЦК України, а також ч.1 ст. 1049 ЦК України, відповідно до яких належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від04 липня 2018 в справі № 14-134цс18 та від 23 жовтня 2019 року в справі №723/304/16-ц.
Також, підлягає поверненню позивачу в іноземні валюті 3% річних, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, зобов'язаний сплатити також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо стягнення 3 % річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У контексті статей 524, 533, 535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що 3% річних (чи інший розмір, визначений договором) визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі в даному випадку в іноземній валюті, тобто в доларах США.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.
Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).
Тобто, відповідно до положень цивільного законодавства, сторони самостійно, на свій розсуд визначають умови договору, виконання яких в подальшому є для сторін обов'язковим. Відповідач ОСОБА_2 , укладаючи договір позики, погодився з його умовами, що були письмо зафіксовані: сумою грошових коштів, строком повернення, відсутністю процентної ставки. Однак свої зобов'язання не виконав та не повернув позивачці борг в обумовлений строк.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь суми боргу за договором позики.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі в даному випадку в іноземній валюті, тобто в доларах США.
За розрахунком позивача 3% річних за договором позики від 03.10.2020 року становить 40,19 дол. США., які підлягають стягненню на користь позивача.
Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню також сплачений ним при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг за договором позики від 03.01.2021 року в сумі 1139,00 дол.США, з яких: 1098,81 дол. США сума боргу за договором позики, 40,19 дол. США - 3% річних, а також судовий збір в сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 червня 2024 року.
Суддя Копилова Л. В.