Справа № 138/1140/24
Провадження №:2/138/541/24
24 червня 2024 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні приміщенням, -
15.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу згідно договору купівлі-продажу від 08.09.1998 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . До складу вказаної квартири входить частина підвалу, площею 26 кв.м, який позначений на плані літерою «А1». Даною частиною підвалу позивач користується з дня купівлі квартири. Протягом останніх кількох років позивач не проживала у належній їй квартирі, а коли повернулась, то виявила, що відповідач зірвала з дверей підвалу замок, винесла звідти речі позивача та навісила новий замок. На прохання позивача звільнити належне їй приміщення, відповідач не реагувала, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, в якому позивач на підставі ст. 391 ЦК України просить усунути перешкоди у користуванні, належною їй на праві власності частиною підвалу, позначеного літерою «А1», площею 2,6 кв.м, який відносить до належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняте нею приміщення вказаної частини підвалу.
Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 23.04.2024 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз'яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами.
Позивач, належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавала.
Відповідач, належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавала.
23.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 . Власником даної квартири відповідач стала в лютому 2016 року і спірна частина підвалу належить до даної квартири, про що їй повідомив попередній власник квартири АДРЕСА_3 при передачі її у власність. Вказане підвальне приміщення було у технічно доброму стані, облаштоване необхідними полками, зроблена підлога та стелі. Попередній власник квартири передав їй ключі від даної частини підвалу і з моменту придбання квартири відповідач користувалась спірною частиною підвалу і претензій зі сторони мешканців не було. Вважає, що при виготовленні технічної документації 13.12.2022 позивач без будь-яких доказів або підтверджуючих документів самостійно вказала на місце знаходження підвального приміщення працівникам бюро технічної інвентаризації. Коли відповідач звернулась в дану організацію, то отримала інформацію про відсутність в технічно-будівельному паспорті будинку АДРЕСА_4 . Пчілки технічного плану підвального приміщення, що також вказує на безпідставне твердження позивача щодо належності їй на праві власності саме спірної частини підвалу. Вважає, що в будинку є багато вільних підвальних приміщені, які може зайняти позивач, проте в такий спосіб позивач намагається отримати підвальне приміщення, яке не потребує облаштування. Також відповідач вважає, що позивач пропустила строк позовної давності, оскільки про порушення свого права мала дізнатись з часу набуття у власність квартири відповідачем, а саме з 29.02.2016, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.
Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.1998, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського міського та районного округу Вінницької області Павлюк Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1822, належить квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира складається з двох кімнат жилою площею 25,62 кв.м, кухні, коридора, ванної, туалету, шафи, частини підвалу - А1 (а.с. 11).
Належність до квартири, що перебуває у власності позивача, частини підвалу площею 2,6 кв.м підтверджується і доданою до позову копією технічного паспорту на належну позивачу на праві власності квартиру, виготовленого 13.12.2022 КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації (а.с. 12-16). При цьому технічний паспорт містить підписи осіб, які його виконали та перевірили, а також печатки КП «Могилів-Подільське МБТІ» та техніка з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються і копією довідки КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації № 229 від 29.05.2023 позивачу (а.с. 17).
Отже, судом на підставі поданих позивачем належних і допустимих доказів встановлено, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , до складу якої входить зокрема підвальне приміщення, позначене літерою «А-1» площею 2,6 кв.м, що спростовує твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження таких обставин.
Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що технічний паспорт на квартиру позивача, в якому визначена спірна частина підвального приміщення, виготовлений без будь-якого огляду та замірів, а лише на підставі усних пояснень позивача, оскільки такі твердження відповідачем не доведені належними та допустими доказами, а тому є припущеннями відповідача, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.
В свою чергу, з наданих відповідачем доказів, суд встановив, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Павлюк Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 261, належить квартира АДРЕСА_2 , до складу якої входять приміщення: дві житлові кімнати житловою площею 30,55 кв.м, кухня, коридор, ванна кімната, вбиральня, комора, квартира обладнана балконом, загальна площа квартири складає 46,81 кв.м (а.с. 41).
Також не підтверджує факт перебування у власності чи у користуванні відповідача спірної частини підвального приміщення і надана відповідачем інформаційна довідка за підписом голови ЖБК «Дністровський, оскільки з її змісту вбачається лише те, що за кожною квартирою в будинку АДРЕСА_4 закріплене підвальне приміщення для побутових потреб, а у випадку відсутності визначеного закріпленого підвального приміщення з незайманих підвальних приміщень ЖБК «Дністровський» може надати підвальне приміщення з незайманих підвальних приміщень, які фактично є в наявності в будинку (а.с. 42).
Отже, з вказаних доказів, поданих відповідачем, суд не встановив належність відповідачу на праві власності чи на праві користування спірної частини підвального приміщення площею 2,6 кв.м, а посилання відповідача про його передачу попереднім власником квартири відповідачу не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами, а тому суд їх відхиляє.
За таких підстав суд приходить до висновку, що відповідач не довела належними та допустими доказами належність їй на праві власності чи користування спірної частини підвального приміщення.
Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідач самовільно, без будь-яких підстав зайняла належну їй на праві власності частину підвалу, на який встановила новий замок, що перешкоджає їй користуватись належним їй на праві власності майном.
На підтвердження таких посилань, окрім доказів про які зазначено вище, позивач додала до позовної заяви Акт обстеження нежитлового приміщення, складений комісією ЖБК №5 «Дністровський» (а.с. 18). Згідно даного акту комісією ЖБК «Дністровський» у складі трьох осіб, а також трьох членів комісії проведено обстеження підвального приміщення, в ході проведення якого було встановлено, що ОСОБА_2 проникла в належне позивачу ОСОБА_1 підвальне приміщення площею 2,6 кв.м., шляхом зламу замка, який встановила ОСОБА_1 та встановила свій замок та штабу. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з проханням звільнити дане приміщення, однак цього не сталося.
Вказане свідчить про порушення прав позивача відповідачем ОСОБА_2 і таке порушення її прав підлягає судовому захисту обраним позивачем способом.
За таких підстав суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами, а відтак таким, що підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України)
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено негаторний позов, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
Такі ж правові позиції неодноразово були викладені Верховним Судом, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.02.2020 у справі № 648/533/16-ц (провадження № 61-20574св19).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 256, 257, 321, 328, 391 ЦК України, ст. 7 ч. 13, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні приміщенням задовольнити повністю.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні належною їй на праві власності частиною підвального приміщення, позначеного у плані літерою «А1, площею 2,6 кв.м, який відноситься до квартири АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити зайняте нею приміщення вказаної частини підвалу.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Токарєв Олександр Тимофійович, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 19.12.2003 № 270.
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 , фактичне місце проживання АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: Т.Ю. Холодова