іменем України
Справа № 126/1242/24
Провадження № 2/126/607/2024
"18" червня 2024 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
за участі позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
представника служби у справах дітей
Джулинської сільської ради Паламарчук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Джулинської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.02.2020 виконавчим комітетом Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, актовий запис №1; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком та залишити малолітню дитину ОСОБА_3 на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 24 лютого 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 укладено шлюб, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, про що складено відповідний актовий запис №1. За час перебування в шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 в сторін народився син ОСОБА_3 , про що Бершадським районним відділом державної реєстрацІЇ актів цивільного стану Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) було зроблено відповідний актовий запис №36 від 04.02.2021 року та видано свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 від 04.02.2021. Спочатку сімейне життя між позивачем та відповідачкою складалось добре, проте останнім часом шлюбні відносини між ними поступово погіршились, через різні погляди на сімейне життя та обов'язки, загалом, різний світогляд, звички та характери. За таких обставин між ними постійно відбувались сварки та конфлікти, що призвели до погіршення моральної атмосфери у сім'ї. Фактично, починаючи із січня 2024 року, сімейні відносини між сторонами припинилися та спільне господарство не ведеться. Відповідачка переїхала до будинку її батьків. Враховуючи викладені факти, шлюб між нами є лише формальним, відновлення сімейних стосунків між сторонами є неможливим, а тому позивач бажає даний шлюб розірвати.
Після припинення спільного проживання малолітній син сторін, ОСОБА_3 , залишився проживати з позивачем в будинку в АДРЕСА_1 , де проживає на даний час. Дитина перебуває на утриманні позивача, оскільки відповідачка не має стабільного заробітку. Крім того, відповідачка має намір виїхати за кордон з метою тимчасового проживання та працевлаштування. Враховуючи вказану обставину, перебуваючи за межам України та проживаючи окремо, вона прогнозовано не зможе брати участі належному утриманні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 . Усвідомлюючи відповідальність за виховання та піклування про малолітнього сина, створення для нього належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку позивач вважає, що малолітній син ОСОБА_3 повинен проживати з ним, як батьком. У будинку, де вони проживають на даний час, для сина створені усі необхідні умови для комфортного проживання. ОСОБА_4 забезпечений всім необхідним, будинок обладнаний необхідними меблями, побутовою технікою. Тривале проживання у даному житлі сформувало для дитини звичне соціально-побутове середовище. Позивач працює, маю стабільний заробіток, матеріально спроможний утримувати сина, займається його вихованням, слідкує за його розвитком та здоров'ям. Враховуючи той факт, що відповідачка не має можливості повноцінно брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з батьком сприятиме реалізації його батьківських прав, зокрема, у питаннях пов'язаних із реалізацією особистих прав дитини, а тому він звернувся із даним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, оскільки сімейне життя з позивачем припинено. В зв'язку із цим планує виїхати за кордон та не заперечує про визначення місця проживання сина з батьком.
Представник служби у справах дітей Джулинської сільської ради, Паламарчук Л.І. , у вирішенні позову поклалася на розсуд суду .
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що сторони 24 лютого 2020 року уклали шлюб, який був зареєстрований у виконавчому комітеті Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, про що складено відповідний актовий запис №1 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
За час перебування в шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 в сторін народився син ОСОБА_3 , про що Бершадським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) було зроблено відповідний актовий запис №36 від 04.02.2021 року та видано свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 від 04.02.2021.
Спочатку сімейне життя між позивачем та відповідачкою складалось добре, проте останнім часом шлюбні відносини між ними поступово погіршились, через різні погляди на сімейне життя та обов'язки, загалом, різний світогляд, звички та характери. За таких обставин між ними постійно відбувались сварки та конфлікти, що призвели до погіршення моральної атмосфери у сім'ї. Фактично, починаючи із січня 2024 року, сімейні відносини між сторонами припинилися та спільне господарство не ведеться. Відповідачка переїхала до будинку її батьків.
Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст.115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності,поваги до себе.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.
Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ст.150 СК України батьки мають обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно з нормами ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
З акту обстеження умов проживання від 24.04.2024 малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2021 року народження, вбачається, що він проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку для дитини створені усі необхідні умови для комфортного проживання. ОСОБА_4 забезпечений всім необхідним, будинок обладнаний необхідними меблями, побутовою технікою.
Згідно довідки КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Джулинської сільської ради" від 24.04.2024 малолітній ОСОБА_3 перебуває на обліку в сімейного лікаря, протягом останніх трьох-шести місяців дитина ОСОБА_3 відвідує сімейного лікаря в супроводі батька.
Відповідно довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Веселка" с. Джулинка від 25.04.2024 № 43 ОСОБА_3 відвідує вказаний дошкільний заклад. Дитина охайна, активна, добре розвинена. Хлопчика приводить та забирає батько, який спілкується з педагогами та цікавиться успіхами сина, належно виконує батьківські обов'язки. Мати контакту із закладом не підтримує.
Згідно ч.4. 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Джулинської сільської ради, що затверджений рішенням виконавчого комітету Джулинської сільської ради №5а/1 від 29.05.2024, про визначення місця проживання малолітньої дитини, вважають за доцільне проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , 1998 р.н.
Встановивши дані обставини, приймаючи до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, враховуючи, що відповідачка не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом з батьком, суд з урахуванням інтересів малолітньої дитини, приходить до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ,2021 р.н., разом з батьком ОСОБА_1 , 1998 р.н., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 105, 110, 112, 141, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 76, 89, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Джулинської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 24.02.2020 у виконавчому комітеті Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, актовий запис № 1.
Визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_1 та залишити малолітню дитину ОСОБА_3 на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. І. Губко