Провадження № 33/821/311/24 Справа № 694/244/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Сакун Д. І. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
19 червня 2024 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Ващенка О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 22 січня 2024 року о 19.38 год. по вул. Криницького у м. Звенигородка Звенигородського району Черкаської області, керував автомобілем «ВАЗ 211440» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме порушення координації рук, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 передчасними.
Зазначає, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було повідомлено причини зупинки відповідно до чинного законодавства України. Під час складення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується відсутністю підпису ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення.
У ОСОБА_1 не вилучалося посвідчення водія, що свідчить про те, що у працівників поліції були відсутні підстави вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Відсутні також і докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки рух автомобілю ОСОБА_1 не зафіксовано, що унеможливлює притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Також матеріали справи не містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В порушення ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 не було роз'яснено, що у разі незгоди з результатами огляду за допомогою спеціального технічного приладу, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, чим було порушено його право на захист та порядок огляду на стан сп'яніння.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник у судове засідання не з'явились, захисник надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Тому, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Ващенка О.В.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 048349 від 22.01.2024, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Суддя районного суду, як на доказ винуватості особи, обґрунтовано послався на відеозапис з місця вчинення правопорушення, що міститься на DVD-диску, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, а також відмовився проходити огляд на стан сп'яніння.
Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи підтвердження наявності підстав для зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому апеляційний суд враховує, ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не оспорював, що керував транспортним засобом.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою наведених доказів.
Доводи апелянта про незаконність постанови, з огляду на норми Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), оскільки працівники поліції не було повідомлено причини зупинки, не є підставою для скасування постанови судді.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми Закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його направлення до суду тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Відсутність даних про не вилучення посвідчення водія у ОСОБА_1 не впливає на висновку суду про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також не складання поліцейським направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за умови відмови водія від такого проходження, не тягне закриття провадження в справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційним судом враховується, що діючим законодавством не передбачено порядку проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.
Внаслідок чого посилання апелянта на порушення ст. 266 КУпАП щодо недотримання процедури огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп'яніння є надуманими.
Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення його права на захист, через не роз'яснення йому прав.
З цього приводу слід зауважити, що ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема у відповідних графах про роз'яснення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП
ОСОБА_1 та його захисник Ващенко О.В. були ознайомлені з матеріалами справи, використали своє право на апеляційне оскарження постанови судді. Іншими правами, зокрема на участь у судовому засіданні, скористались на свій розсуд.
За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Ващенка О.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук