Іменем України
20 червня 2024 року м. Кропивницький
справа № 941/1539/23
провадження № 22-ц/4809/1009/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Мурашка С. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2024 року в складі головуючого судді Колесник С. І.
Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Заява мотивована тим, що 04 вересня 2004 року між заявником та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого мають спільних дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Син проживає разом із заявником та перебуває на його утриманні. Мати ОСОБА_2 матеріальної допомоги, яка відповідає мінімальному розміру передбаченого законодавством на утримання неповнолітнього сина не надає.
Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.
ОСОБА_2 - здорова та працездатна, тому може сплачувати аліменти на дитину на рівні 1/4 частки її заробітку (доходу).
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу на підставі норм ч. 9 ст. 165 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що отримана інформація з Єдиного державного демографічного реєстру не дає суду можливості встановити зареєстроване місце проживання боржника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаної ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Звертає увагу на те, що при подачі заяви ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини від 06 жовтня 2023 року, заявниця взагалі надала довідку від 05 жовтня 2023 року №1652 Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з донькою проживають без реєстрації (зі слів трьох свідків) за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання пункту 2 частини другої статті 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу він зазначив останню відому адресу місця проживання боржниці, що співпадала з адресою, яка була зазначена нею при звернені до суду з позовом про розірвання шлюбу від 23 листопада 2021 року, що підтверджується копією відповідної заяви долученої до матеріалів справи.
Заявник не володіє інформацією про місце проживання ОСОБА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
Згідно норм ч. 2 ст. 369 ЦПК апеляційні скарги на ухвалу суду, зазначену в п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи .
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін з таких підстав.
Судовий наказ про стягнення аліментів є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу (ч. 1 ст. 160 ЦПК України).
Форма і зміст заяви про видачу судового наказу мають відповідати вимогам ст. 163 ЦПК України.
Згідно норм п. 9 ч. 1, ч. 4-5 та 9 ст. 165 ЦПК суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
У поданій до суду заяві про видачу судового наказу боржником вказано фізичну особу - ОСОБА_2 , адресу місця проживання (перебування) вказано: АДРЕСА_2 .
Згідно інформації, отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру №374132 від 21 грудня 2023 року громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02 жовтня 2006 року була зареєстрована по АДРЕСА_3 , і 22 листопада 2023 року знята з реєстрації за вищевказаною адресою (а.с.11).
Відповідно до відомостей Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №01.1-21/1353/2 від 15 квітня 2024 року громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 22 листопада 2023 року знята за заявою власника з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.43).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 відсутня, остання не зареєстрована за адресою, вказаною стягувачем у заяві, отримана судом інформація не дає суду можливості встановити зареєстроване місце проживання боржниці, у видачі судового наказу необхідно відмовити з підстав, передбачених п. . 9 ч. 1, ч. 9 ст. 165 ЦПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ цього Кодексу, після усунення обставин, що стали підставою для відмови у видачі судового наказу (ч. 1 ст. 166 ЦПК), чи в порядку позовного провадження з відповідним позовом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимог ст. ст. 374, 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
С. М. Єгорова
Судді
О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко