Житомирський апеляційний суд
Справа №289/659/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/335/24
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
17 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
потерпілої ОСОБА_7 (дистанційно),
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження №289/659/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 травня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову дізнавача СД ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 18.04.2024 року про закриття кримінального провадження №12021065450000014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-
встановив:
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу та скасувати постанову дізнавача СД ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 18.04.2024 року про закриття кримінального провадження №12021065450000014. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог КПК України. Зазначає, що слідчім суддею не враховано, що 02.01.2021 року її чоловік - ОСОБА_9 звертався до поліції із заявою про викрадення її мобільного телефона, який зник після ДТП 28.12.2020 року, за фактом якого проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020060380000441 за ч.1 ст.286 КК України, в межах якого вона була визнана також потерпілою, однак його заява була проігнорована і відомості до ЄРДР внесені своєчасно не було.
Вказує, що 18.02.2021 року коли її допитували як потерпілу у кримінальному провадженні №12020060380000441 за ч.1 ст.286 КК України, вона також повідомляла про крадіжку мобільного телефону, однак слідчий не вніс вказані відомості до ЄРДР.
Звертає увагу на те, що в поданих слідчими клопотаннях про тимчасовий доступ до речей та документів з метою відшукання її мобільного телефону, було невірно зазначено ІМЕІ мобільного телефону, що призвело до того, що ОСОБА_10 , який викрав мобільний телефон, користувався ним з 29 грудня 2020 року, тобто після дорожньо-транспортної події до його повного пошкодження, а саме до червня 2023 року.
Посилається на те, що наразі на розгляді в суді перебуває її скарга на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за її заявою про кримінальне правопорушення від 19.02.2024 року, яке вчинено дізнавачем ОСОБА_11 під час досудового розслідування даного кримінального провадження №12021065450000014. Вважає, що дізнавач ОСОБА_11 провела досудове розслідування кримінального провадження №12021065450000014 неналежним чином, оскільки жодних свідків в період з 04.03.2021 року (момент внесення відомостей до ЄРДР за фактом крадіжки мобільного телефону) до 01.11.2022 року (моменту винесення першої постанови про закриття вказаного кримінального провадження, яка в подальшому була скасована судом) допитано не було, а її як потерпілу було допитано лише 12.09.2022 року, тобто майже через рік після одужання від наслідків ДТП. Вказує, що дізнавач ОСОБА_11 не виконала вказівки прокурора від 30.08.2023 року та 29.02.2024 року, зокрема щодо одночасного допиту її та свідка ОСОБА_12 , яка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_10 . Зазначає, що дізнавач ОСОБА_11 після вилучення її мобільного телефону у ОСОБА_10 не повернула його власнику.
Вважає що в постанові дізнавача ОСОБА_11 від 18.04.2024 року про закриття кримінального провадження №12021065450000014, міститься недостовірна інформація стосовно вхідних дзвінків, які надходили на викрадений мобільний телефон та про час його пошкодження. Вказує, що дізнавач не надала належної оцінки неправдивим показам свідка ОСОБА_12 (мати ОСОБА_10 ) стосовно вимагання ОСОБА_7 грошових коштів за мобільний телефон, а також дійшла помилкового висновку про те, що ОСОБА_10 знайшов мобільний телефон, а не викрав його.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді зі скаргою на постанову дізнавача СД ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 від 18.04.2024 року про закриття кримінального провадження №12021065450000014 від 04 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, посилаючись на те, що постанова не відповідає вимогам КПК України та є передчасною.
Враховуючи, що дізнавачем в постанові та прокурором в судовому засіданні однозначно доведено правові підстави для ухвалення оспорюваної постанови від 18.04.2024 року, при цьому засоби для встановлення спірних обставин було досудовим слідством повністю використано, а висновки дізнавача про необхідність закриття даного кримінального провадження умотивовані на основі аналізу наявних у справі матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржувана постанова дізнавача про закриття кримінального провадження є обґрунтованою, а доводи скарги про неповноту досудового розслідування та передчасність рішення про закриття кримінального провадження не знайшли свого підтвердження у ході розгляду скарги.
Заслухавши доповідача, доводи потерпілої ОСОБА_7 та її представника в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст.284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно змісту ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 КПК України, з урахуванням положень глави 26 цього Кодексу.
Під час розгляду скарги на рішення органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження слідчий суддя враховує положення ч.2 ст.9 КПК України, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови з'ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів скарги, СД ВП №2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021065450000014 від 04 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 визнана потерпілою.
За результатами досудового розслідування, постановою дізнавача СД ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 від 18.04.2024 року кримінальне провадження №12021065450000014 від 04 березня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу зазначеного кримінального правопорушення (а.м.к.п. 182-186).
02.05.2024 року потерпіла ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді зі скаргою на вказану постанову про закриття кримінального провадження та просила її скасувати як передчасну у зв'язку з неповнотою досудового розслідування (а.п.1-7).
Розглянувши скаргу ОСОБА_7 у відповідності до положень ст. 306 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови дізнавача про закриття кримінального провадження, оскільки вважав, що досудове розслідування проведено повно, а постанова органу досудового розслідування відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Так, відповідно п.2 ч.1 ст. 284 КПК України слідчий, прокурор приймають постанову про закриття кримінального провадження у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Слідчим суддею за результатами дослідження матеріалів провадження встановлено, що дізнавачем під час здійснення досудового розслідування проведені необхідні слідчі та процесуальні дії, здійснення яких є необхідним для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальних провадженнях з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України, зокрема: допитано свідків та потерпілу, отримано тимчасовий доступ до даних операторів мобільного зв'язку з метою встановлення з'єднань мобільного телефону, проведено огляд мобільного телефону, проведено експертизу з метою встановлення вартості мобільного телефону та надано оцінку всім наявним доказам, всебічно, повно та об'єктивно досліджено всі обставини кримінального провадження.
Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 15.04.2024 року потерпіла ОСОБА_7 ознайомилась із матеріалами справи, про що дізнавачем складено Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (а.м.к.п.177).
Після ознайомлення із матеріалами кримінального провадження будь-яких заяв і клопотань, в тому числі і щодо неповноти досудового розслідування потерпіла ОСОБА_7 дізнавачу чи прокурору не подавала.
Тобто, в ході проведеного досудового розслідування встановлено особу - неповнолітній ОСОБА_10 , 2004 року народження, який із потерпілою ОСОБА_7 не знайомий, не був очевидцем ДТП та віднайшовши телефон, що належав ОСОБА_7 , залишив його у себе. Його діям надана правова оцінка на підставі зібраних у справі доказів. Обставини події повністю встановлені в результаті проведених слідчих дій, підтверджуються письмовими доказами, аудіо записами, показами свідків-очевидців події та показами працівників поліції, які прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди одразу після повідомлення, які однозначно підтвердили відсутність сторонніх осіб на місці події, тобто неповнолітнього ОСОБА_13 саме 28.12.2010, показами інших свідків, які не містять розбіжностей та не суперечать один одному. Навіть показами чололвіка - ОСОБА_9 , який підтвердив, що він прибув на місце ДТП та намагався телефонувати на телефон дружини, однак дзвінка чути не було.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що з врахуванням повноважень дізнавача, передбачених ч.5 ст.40 КПК України, останньою проведено достатній об'єм слідчих дій, які дозволяють дійти висновку про відсутність у діянні ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Доводи апелянта про неповноту досудового розслідування колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження №12021065450000014, яким було надано оцінку слідчим суддею.
Доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою слідчого судді залишився той факт, що потерпіла та її чоловік неодноразово повідомляли працівників поліції про викрадення мобільного телефону та просили їх внести відомості до ЄРДР в рамках кримінального провадження №12020060380000441 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, чого зроблено не було, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки 04.03.2021 року відомості за фактом крадіжки невідомою особою мобільного телефона ОСОБА_7 було внесено до ЄРДР за №12021065450000014 та розпочато досудове розслідування кримінального провадження (а.м.п.1).
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що слідчий ОСОБА_14 , який проводив досудове розслідування кримінального провадження №12020060380000441 за ч.1 ст.286 КК України, має родинні зв'язки (є племінником) з винуватцем ДТП - ОСОБА_15 , оскільки вказаний факт не має жодного відношення до досудового розслідування даного кримінального провадження №12021065450000014 за ч.1 ст.185 КК України.
Вказання апелянта на те, що дізнавачем ОСОБА_11 не виконано вказівки прокурора, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказівки прокурора (а.м.п.47) були виконані, а саме було встановлено всіх можливих свідків та очевидців даної події та допитано їх, отримано тимчасовий доступ до даних мобільних операторів зв'язку, допитано потерпілу ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_16 , яка працює фельдшером «Швидкої» в КНП «ЦЕМД та МК» Житомирської обласної ради, а також проведено товарознавчу експертизу мобільного телефону належного ОСОБА_7 , що підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження. Щодо витребування довідки про метеоумови в день коли зник мобільний телефон, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана довідка ніяким чином не спростовує факту того, що саме ОСОБА_10 підібрав та залишив собі мобільний телефон, який належить ОСОБА_7 29.12.2020 року.
Що стосується доводів апелянта про те, що дізнавачем не було проведено одночасного допиту потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 - матері неповнолітнього ОСОБА_10 , колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки як вбачається з відповіді дізнавача ОСОБА_11 на вказівки прокурора від 29.02.2024 року, зокрема стосовно проведення такого допиту, свідок ОСОБА_12 , після отримання повістки про проведення одночасного допиту із потерпілою ОСОБА_7 , звернулася до поліції із заявою, у якій повідомила, що відмовляється від такого допиту (а.м.к.п.168).
Посилання апелянта на те, що органом досудового розслідування неодноразово подавалося клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів для відшукання мобільного телефону, однак в обох клопотаннях було невірно зазначено ІМЕІ її мобільного телефону, що свідчить про халатне відношення слідчих до проведення досудового розслідування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як зазначено в постанові дізнавача СД ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 від 18.04.2024 року про закриття кримінального провадження №12021065450000014, невірно зазначений номер ІМЕІ був спричинений технічною опискою в ухвалі слідчого судді від 16.04.2021 року (а.м.п.182-186). Крім того, 06.09.2023 року дізнавачем ОСОБА_11 було подано повторне клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів мобільних операторів та на підставі рішення слідчого судді було встановлено знаходження мобільного телефону ОСОБА_7 , який в подальшому неповнолітній ОСОБА_10 видав працівникам поліції добровільно (а.м.к.п.49-50).
Посилання ОСОБА_7 на те, що наразі на розгляді в суді перебуває її скарга на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за її заявою про кримінальне правопорушення від 19.02.2024 року, вчинене дізнавачем ОСОБА_11 під час досудового розслідування кримінального провадження №12021065450000014, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правильність висновків слідчого судді про законність та обґрунтованість постанови дізнавача ОСОБА_11 від 18.04.2024 року про закриття кримінального провадження №12021065450000014.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що дізнавач ОСОБА_11 після вилучення її мобільного телефону у ОСОБА_10 безпідставно не повернула його власнику, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки 25.10.2023 року після вилучення мобільного телефона у ОСОБА_10 , потерпіла ОСОБА_7 під час його огляду повідомила, що не знає чи то дійсно її телефон та відмовилася його забирати (а.м.к.п.71), а тому мобільний телефон було поміщено до спец. пакету, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021065450000014 (а.м.п.72), та призначено з ним товарознавчу експертизу (а.м.к.п. 78-80).
Більш того, колегія суддів зауважує, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження потерпіла ОСОБА_7 неодноразово ознайомлювалася з матеріалами досудового розслідування, проте, жодного клопотання щодо допиту додаткових свідків чи проведення будь-яких слідчих/розшукових дій, які б не проводилися в межах даного кримінального провадження, не заявляла, що підтверджується матеріалами кримінального провадження №12021065450000014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 травня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову дізнавача СД ВП №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 18.04.2024 року про закриття кримінального провадження №12021065450000014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: