Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2674/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/548/24
Категорія ст.81 КК України Доповідач ОСОБА_2
17 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
засудженого: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про його умовно-дострокове звільнення,
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про його умовно-дострокове звільнення.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки засуджений ОСОБА_6 на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити клопотання про його умовно-дострокове звільнення.
Вважає, що ухвала суду є незаконною, оскільки суддя ОСОБА_1 вже слухав іншу справу за участі ОСОБА_6 , що свідчить про його упереджене ставлення до засудженого.
На його думку, суддя прийшов до помилкового висновку, що він задовільно відносився до благоустрою виправного центру.
Вказує, що у минулому засуджений був працівником тюремної системи, а тому його життя щодня знаходиться у небезпеці.
Наголошує на тому, що вирок від 2021 року почав виконуватись лише у жовтні 2023 року і за цей період він не вчинив нових кримінальних правопорушень, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у відповідності з вимогами ст. 81 КК України та ст.ст. 537, 539 КПК України, з достатньою повнотою з'ясувавши, чи довів засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці своє виправлення та чи відбув він у встановленому законом порядку необхідний строк покарання.
Так, ОСОБА_6 засуджений 26.11.2021 року Залізничним районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк 1 рік.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26.07.2023 року постановлено засудженого затримати та направити в місця обмеження волі в порядку встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 17.11.2023 року зараховано засудженому ОСОБА_6 у строк покарання час слідування під вартою до виправного центру з 02.10.2023 року по 03.11.2023 року з розрахунку, що один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суд від 22.01.2024 року клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - залишене без задоволення.
Початок строку відбування покарання: 03.11.23; кінець строку: 31.08.24.
Дата настання передбаченого законодавство умовно-дострокового звільнення після 29.02.2024 року.
Згідно характеризуючих даних ДУ «Бердичівський виправний центр №108» засуджений ОСОБА_6 в місцях обмеження волі знаходиться з 03.11.2023 року. За час відбування покарання характеризується добре. Допустив одне порушення встановленого порядку відбування покарання, по факту якого було проведено бесіду виховного та профілактичного характеру. Допущене порушення виразилось у відмові від роботи на контрагентському об'єкті. По прибуттю до установи був працевлаштований на контрагентському об?єкті ТОВ «Вінницька птахофабрика» з 17.11.2023 року по 29.11.2023 рік. Надалі залучався до робіт з благоустрою виправного центру. З 15.02.2024 року працевлаштований на контрагентському об'єкті АТ «ЗЗБК ім. Ковальської», сумлінно ставиться до праці. До робіт з благоустрою виправного центру відноситься добре. Один раз заохочувався. У відношенні до представників адміністрації тактовний. В колі засуджених не конфліктний. Позову згідно вироку суду не має. На профілактичних обліках не перебуває. Стягнень не має. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт». Має середній ризик повторного вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів, з врахуванням цих даних про особу засудженого ОСОБА_6 . погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність переконливих даних, що свідчать про те, що він своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання довів своє виправлення, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого.
Доводи апеляційної скарги засудженого, що суддя ОСОБА_1 упереджено ставився до засудженого не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в судовому засідання 15.04.2024 року суддя ОСОБА_1 з'ясовував наявність відводів у учасників судового засідання, але їх не надійшло. Підстав для самовідводу, передбачених ст.с.75, 76 КПК України також не було.
Колегія суддів вважає, що такі доводи засудженого є лише незгодою з прийнятим рішення.
Твердження засудженого, що перебуваючи у виправному центрі його життя знаходиться у небезпеці є голослівними та такими, що не підтверджені жодними доказами і такі обставини не є підставою для застосування пільги, передбаченої ст. 81 КК України.
Апеляційний суд погоджується з висновка суду першої інстанції, що позитивні зміни в поведінці засудженого ОСОБА_6 є та вони свідчать, що засуджений стає на шлях виправлення, але короткий проміжок часу, який він працює та характеризується позитивно, не дають можливості констатувати факт, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а його звільнення не призведе до появи небезпеки суспільству чи окремим громадянам.
Умовою для застосування пільги, передбаченої ст. 81 КК України є наявність доказів, які свідчать про виправлення засудженого про що свідчить активна участь у суспільному житті і сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання та свідома постійна участь у суспільно корисній праці чого у процесі відбування покарання щодо ОСОБА_6 не встановлено, а тому колегія суддів не може погодитися з доводами засудженого, що суд першої інстанції при розгляді його клопотання не врахував дані про його особу.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 квітня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про його умовно-дострокове звільнення - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: