ун. № 759/10240/24
пр. № 2-о/759/607/24
19 червня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту належності документу,
І. Позиція сторін у справі
у травні 2024 р. заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, просить суд встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документу на житло, а саме Свідоцтва про право власності на житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 18.12.2007 на підставі розпорядження Святошинської районної у місті Києві ради за №3146, відповідно до якого ОСОБА_3 є співвласником 1/3 вишезгаданої квартири.
В обґрунтування заявлених вимог заявником зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік заявниці ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.12.2007 згідно розпорядження №3146 Святошинською районною у місті Києві радою, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_2 по 1/3 частині. Таким чином, після смерті чоловіка ОСОБА_3 залишилося спадкове майно у вигляді 1/3 частини вищевказаної квартири. З метою прийняття спадщини та її оформлення, заявник звернулася до Дванадцятої КДНК, інший спадкоємець за першою чергою спадкування, ОСОБА_2 , відмовилася від прийняття спадщини. Проте, 26.03.2024 ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв?язку з неможливістю встановити факт належності майна померлому, оскільки у свідоцтві про смерть прізвище померлого зазначено як « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про право власності на житло як « ОСОБА_4 ». Враховуючи описку в прізвищі померлого ОСОБА_3 в Свідоцтві про право власності на житло, заявник не маює можливості оформити спадщину, так як внести певні виправлення у документ не є можливим.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024, визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 12-13).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 23.05.2024 відкрито провадження по справі та витребувано у Дванадцятої КДНК копію спадкової справи (а.с. 15).
У судове засідання заявник не з'явилася, повідомлена належним чином про слухання справи, причини неявки суду не відомі.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином про слухання справи, причини неявки суду не відомі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
ІІІ. Фактичні обставини справи
як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Вербівка, Липовецького р-н., Вінницької обл., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився у с. Вербівка, Липовецького р-н., Вінницької обл. (а.с. 9).
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00041574703 від 26.09.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одружився ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с. 25-26).
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 18.12.2007 квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності гр. ОСОБА_3 - 1/3 частина та членам його сім'ї ОСОБА_1 - 1/3 частина, ОСОБА_2 - 1/3 частина (а.с. 6).
Як вбачається з Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.03.2024 Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім'я на 1/3 (одну третю) частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , у зв?язку з неможливістю встановити факт належності майна померлому, оскільки в свідоцтві про смерть прізвище померлого зазначено як « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про право власності на житло як « ОСОБА_4 » (а.с. 11).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
відповідно п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявників важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Аналізуючи зібрані по справі докази та пояснення, суд приходить до висновку що заяву про встановлення юридичного факту суд визнає обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовується, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 8, 13, 76-79, 81, 259, 263-265, 315-319, 354, 355 ЦПК України, -
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту належності документу задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , правовстановлюючого документу на житло, а саме Свідоцтва про право власності на житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 18.12.2007 на підставі розпорядження Святошинської районної у місті Києві ради за №3146, відповідно до якого ОСОБА_3 є співвласником 1/3 квартири.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст рішення суду складено 24.06.2024.