печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27168/24-к
14 червня 2024 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023,-
14.06.2024 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023, шляхом накладення арешту на автомобіль марки «BMW» модель «328XI», 2013 р.в., номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаного майна та накласти арешт на автомобіль марки «HYUNDAI» модель «ELANTRA», 2011 р.в., номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаного майна.
Сторона обвинувачення вказує на те, що на даний час виникла необхідність в накладенні арешту оскільки у разі визнання судом її винуватості у інкримінованих злочинах, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, можуть підлягати подальшій конфіскації., а також швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі. Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених , ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченихч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше вересня 2023 року ОСОБА_5 , посягаючи на моральні засади суспільства, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення злочинів проти громадського порядку та моральності, маючи уявлення щодо необхідних вимог до організації та утримання місць розпусти, вирішив створити та очолити стійке угрупування - злочинну організацію, яка б забезпечувала діяльність з надання сексуальних послуг особами жіночої статі та отримання систематичного протиправного прибутку від такої діяльності.
Усвідомлюючи складність у організації діяльності по забезпеченню заняття проституцією інших осіб і подальшого її належного контролю, а також розуміючи, що для досягнення злочинної мети, направленої на протиправне збагачення шляхом систематичного заняття сутенерством, йому необхідна допомога сторонніх осіб, ОСОБА_5 вирішив залучити до такої діяльності інших осіб.
Бажаючи здійснювати протиправну діяльність, спрямовану на організацію та забезпечення умов для заняття проституцією, та отримувати від цього власний прибуток, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 надали свою згоду на участь у злочинній діяльності та вступили з ОСОБА_5 у злочинну змову, погодившись на виконання функцій керівників структурних частин злочинної організації, з метою заняття сутенерством на території м. Львова.
Вказану діяльність планували проводити систематично, протягом невизначеного терміну, а отримані прибутки використовувати як для власних потреб, так і для розширення мережі салонів для надання інтимних послуг.
Так, отримавши згоду ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на участь у злочинній діяльності, ОСОБА_5 , очолив злочинну організацію, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість її учасників, при цьому, керуючись бажанням вчинення тяжких злочинів на території м. Львова, діючи з корисливих мотивів та з метою незаконного особистого збагачення, шляхом вчинення заздалегідь спланованого та систематичного забезпечення заняття проституцією іншими особами.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом систематичного забезпечення заняття проституцією іншими особами, розуміючи, що для організації забезпечення такої незаконної діяльності необхідно підібрати інших осіб, в якості виконавців, які б здійснювали контроль за діяльністю осіб, що надають сексуальні послуги, займались пошуком та підбиранням приміщень для надання оплатних послуг сексуального характеру, осіб жіночої статі для заняття проституцією, здійснювали доставку повій до місць надання сексуальних послуг та до клієнтів, забезпечували їх охороною,
Злочинна організація, очолювана ОСОБА_5 , характеризувалась наступним чином:
- попередньою організованістю в спільне об'єднання, про що свідчить розроблений та ухвалений членами організації план вчинення злочинної діяльності, чіткий розподіл ролей між учасниками групи, наявність організатора, прикриття своєї діяльності;
- стійкістю злочинної організації, що виразилося у стабільності групи, про що свідчить тривалість, системність та детальна організація функціонування групи, наявність необхідних для функціонування злочинної організації фінансових можливостей, а також згуртованості групи, що засвідчують міцні внутрішні зв'язки між учасниками, встановлені загальні правила поведінки, єдиний план злочинних дій та усвідомлення кожним із учасників факту об'єднання з іншими особами для досягнення єдиного злочинного результату;
- «спеціалізацією» незаконної діяльності учасників злочинної організації, яка виражалась у сутенерстві, створенні та утриманні місць розпусти;
- тривалістю свого існування в період часу з не пізніше вересня 2023 року по 11 червня 2024 року.
Відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_5 , як організатор, створив злочинну організацію, здійснював разом ОСОБА_22 та ОСОБА_6 керівництво нею, розробив план злочинної діяльності, направлений на незаконне отримання доходів від сутенерства, згідно якого розподілив роль кожного члена злочинної організації, підшукував виконавців злочинного угрупування, усував перешкоди для вчинення кримінальних правопорушень, розподіляв між членами злочинної організації отримані від незаконної діяльності прибутки, координував діяльність злочинної діяльності, розробив єдині правила поведінки учасників злочинної організації та осіб, які надають сексуальні послуги, та жорстко контролював їх виконання.
Безпосередньо собі ОСОБА_5 відвів загальне керівництво діями інших учасників злочинної організації, в тому числі:
- забезпечення прикриття їх протиправної діяльності перед правоохоронними органами;
- інструктаж учасників злочинної організації щодо форм і методів конспірації протиправної діяльності;
- здійснення розподілу грошових коштів, отриманих в результаті вчинення кримінального правопорушення;
- підбір нових учасників злочинної організації, а також відбір осіб жіночої статі, які надають сексуальні послуги.
Так, 11.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України та затримано в порядку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України. Того ж дня, тобто 11.06.2024 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжних захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у приватній ОСОБА_23 перебувають наступні об'єкти:
від 01.09.2021 автомобіль BMW 328XI чорного кольору 2013 р.в., н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
від 11.07.2023 автомобіль HYUNDAI ELANTRA чорного кольору, 2011 р.в., н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .
Відповідно до вимог ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення у тому числі й збереження речових доказів. Незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном в даному випадку може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою накладення арешту на майно у даному випадку є забезпечення можливої конфіскації майна як покарання у разі визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України.
Положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК порядку на рухоме та нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або в безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація майна - це покарання, що полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, є власністю засудженого, якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена у випадках, спеціально передбачених в особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до положень КК України за злочини, які інкриміновано ОСОБА_4 , передбачене покарання, пов'язане з конфіскацією майна.
В ході досудового розслідування встановлені дані, які вказують на те, що майно належить ОСОБА_5 та у разі визнання судом її винуватості у інкримінованих злочинах, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, можуть підлягати подальшій конфіскації. Виходячи зі змісту вимог ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним з яких, згідно п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, та є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Частиною п. 1 ч. 2 вищевказаної правової норми визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту на майно,з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_4 . На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «BMW» модель «328XI», 2013 р.в., номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаного майна.
Накласти арешт на автомобіль марки «HYUNDAI» модель «ELANTRA», 2011 р.в., номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаного майна. Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1