печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25308/24-к
04 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, капітан ОСОБА_4 про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Новоіванівка Веселівського району Запорізької області, громадянці України, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , - В С Т А Н О В И В :
Старший слідчий в особливо важливих першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, капітан ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Новоіванівка Веселівського району Запорізької області, громадянці України, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Клопотання обґрунтовує тим, слідчими першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022080000000022 від 15.08.2022 за ознаками злочинів, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України. Громадянка України ОСОБА_6 , будучи в статусі судді у відставці, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, добровільно зайняла у незаконно створеному окупаційною владою РФ судовому органі посаду судді так званого Запорізького обласного суду, чим сприяла реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території Запорізької області за таких обставин. Починаючи з 25.02.2022 територія Мелітопольської міської громади Запорізької області і на час повідомлення про підозру є тимчасово окупованою територією представниками збройних формувань держави-агресора РФ та включена до переліку тимчасово окупованих РФ територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ». Частиною першою статті 2 Закону України від 22 травня 2022 року № 2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» встановлено, що РФ є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах. Після остаточної військової окупації території АДРЕСА_2 представниками збройних формувань держави-агресора РФ фактично узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій ними території шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, створення та функціонування системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронних, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі патріотично налаштованих громадян України, діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування, які відмовлялися співпрацювати з окупаційною владою. Федеральним конституційним законом РФ № 7-ФКЗ від 04.10.2022 «О принятии в Российскую Федерацию Запорожской области и образование в составе Российской Федерации нового субъекта - Запорожской области» Запорізьку область прийнято в РФ. Федеральним законом РФ № 87-ФЗ від 03.04.2023 «О создании судов Российской Федерации на территории Запорожской области и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території «Запорожской области», зокрема, незаконно створено так званий «Запорожский областной суд» і в подальшому незаконно призначено суддів цього «судового» органу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Федерального конституційного закону РФ «О судебной системе Российской Федерации» від 31.12.1996 № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів російської федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону РФ від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» президент РФ у двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду РФ представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів РФ або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду РФ. Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 № 1982/0/15-21 ОСОБА_6 звільнено з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставку. Відповідно до ч. 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до виходу його у відставку. Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.01.2024 № 143/0/15-24 припинено відставку судді ОСОБА_6 у зв'язку з набуттям нею громадянства іншої держави. Громадянка України ОСОБА_6 , приблизно у період з 27.02.2022 по 27.09.2023, перебуваючи в статусі судді у відставці, та маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів збройної агресії та активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України, зокрема, в Запорізькій області, з власної ініціативи добровільно вирішила особисто взяти участь у функціонуванні на території Запорізької області системи незаконних органів окупаційної судової влади, надавши згоду про призначення на посаду судді так званого Запорізького обласного суду РФ. Так, указом президента РФ від 27.09.2023 № 723 «О назначении судей федеральных судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов Российской Федерации» громадянку України ОСОБА_6 призначено з 6-ти річним терміном повноважень суддею так званого Запорізького обласного суду. Отже, громадянка України ОСОБА_6 27.09.2023, перебуваючи в статусі судді у відставці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч урегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, добровільно зайняла у незаконно створеному окупаційною владою РФ судовому органі посаду судді так званого Запорізького обласного суду, що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Шмідта, 11, чим сприяла реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території Запорізької області. ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1КК України, а саме в колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території. Слідчим за погодженням з прокурором 07.05.2024 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 . У зв'язку з неприбуттям у вказаний час за викликом, ураховуючи наявність відомостей про перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території Запорізької області, вказане повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 135 КПК України, опубліковано 09.05.2024 в газеті «Урядовий кур'єр» та розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Встановлені в ході досудового розслідування та відображені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що є ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м'які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_6 . Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи. У судовому засіданні захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання. Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку. Слідчими першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022080000000022 від 15.08.2022 за ознаками злочинів, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України. Громадянка України ОСОБА_6 , будучи в статусі судді у відставці, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, добровільно зайняла у незаконно створеному окупаційною владою РФ судовому органі посаду судді так званого Запорізького обласного суду, чим сприяла реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території Запорізької області за таких обставин. Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації (далі - РФ) проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан. З 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил РФ та інші представники держави-агресора РФ, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через її державні кордони в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях та здійснили збройні напади на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 21.04.2022, далі за текстом - Закон № 1207-VII), тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території. Після остаточної військової окупації території м. Мелітополя Запорізької області представниками збройних формувань держави-агресора РФ фактично узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій ними території шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, створення та функціонування системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронних, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі патріотично налаштованих громадян України, діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування, які відмовлялися співпрацювати з окупаційною владою. Федеральним конституційним законом РФ № 7-ФКЗ від 04.10.2022 «О принятии в Российскую Федерацию Запорожской области и образование в составе Российской Федерации нового субъекта - Запорожской области» Запорізьку область прийнято в РФ. Федеральним законом РФ № 87-ФЗ від 03.04.2023 «О создании судов Российской Федерации на территории Запорожской области и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території «Запорожской области», зокрема, незаконно створено так званий «Запорожский областной суд» і в подальшому незаконно призначено суддів цього «судового» органу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Федерального конституційного закону РФ «О судебной системе Российской Федерации» від 31.12.1996 № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів російської федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону РФ від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» президент РФ у двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду РФ представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів РФ або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду РФ. Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 № 1982/0/15-21 ОСОБА_6 звільнено з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у відставку. Відповідно до ч. 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до виходу його у відставку. Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.01.2024 № 143/0/15-24 припинено відставку судді ОСОБА_6 у зв'язку з набуттям нею громадянства іншої держави. Отже, громадянка України ОСОБА_6 27.09.2023, перебуваючи в статусі судді у відставці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч урегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, добровільно зайняла у незаконно створеному окупаційною владою РФ судовому органі посаду судді так званого Запорізького обласного суду, що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Шмідта, 11, чим сприяла реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території Запорізької області. ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1КК України, а саме в колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території. Слідчим за погодженням з прокурором 07.05.2024 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 . У зв'язку з неприбуттям у вказаний час за викликом, ураховуючи наявність відомостей про перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території Запорізької області, вказане повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 135 КПК України, опубліковано 09.05.2024 в газеті «Урядовий кур'єр» та розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Обґрунтованість повідомленої підозри підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні, а саме: Рапортом про виявлення кримінального правопорушення від 08.08.2023; Протоколом огляду інтернет мережі від 04.09.2023, відповідно до якого зафіксовано ряд публікацій, в яких зазначено, що ОСОБА_6 стала суддею Запорізького обласного суду РФ; Показаннями свідка судді Іваничівського районного суду Волинської області ОСОБА_7 , відповідно до яких він працював на різних посадах в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області разом з ОСОБА_6 . Йому відомо про те, що ОСОБА_6 добровільно зайняла посаду судді Запорізького обласного суду РФ; Показаннями свідка судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 , відповідно до яких він працював на різних посадах в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області разом з ОСОБА_6 . Йому відомо про те, що ОСОБА_6 добровільно зайняла посаду судді Запорізького обласного суду РФ; Показаннями свідка ОСОБА_9 від 31.12.2022, відповідно до яких ОСОБА_6 погодилась на пропозицію ОСОБА_10 та одразу почала співпрацювати з представниками окупаційної влади та почала працювати в створеному Запорізькому обласному суді РФ; Показаннями свідка ОСОБА_11 від 10.01.2022, відповідно до яких вона станом на 24.02.2022 займала посаду судді Мелітопольського районного суду Запорізької області. Їй відомо, що ОСОБА_6 пішла працювати суддею до незаконно створеного Запорізькому обласному суді РФ; Показаннями свідка ОСОБА_12 від 18.01.2023, які аналогічні показанням свідка ОСОБА_11 ; Протоколом огляду мережі Інтернет від 02.11.2023, відповідно до якого встановлено, що на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розміщено указ президента росийської федерації від 27.09.2023 № 723, та в якому зазначено, що ОСОБА_6 призначено суддею Запорізького обласного суду РФ; Інформацією Пенсійного фонду України від 09.01.2024, в якій вказано, що Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області припинені нарахування ОСОБА_6 ; Інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.10.2023, в якій вказано, що ОСОБА_6 04.05.1990 склала присягу судді. Інформацією Вищої ради правосуддя від 25.10.2023, в якій вказано, що у зв'язку з поданням ОСОБА_6 заяви про відставку, рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021№ 1982/0/15-21 її звільнено з посади суді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області; Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.01.2024 № 143/0/15-24, відповідно до якого припинено відставку судді ОСОБА_6 у зв'язку з набуттям нею громадянства іншої держави - російської федерації. Іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Таким чином, є обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Посилання на ризики, зазначені у ст. 177 КПК України, виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність цих ризиків, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Обґрунтування неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів За ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Згідно зі ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи. За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4); вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється (п. 5). ОСОБА_6 перебуває на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, яка є тимчасово окупованою російською федерацією. Установлено, що ОСОБА_6 також отримала громадянство РФ. Також ОСОБА_6 працює викладачем у Мелітопольському державному університеті ім. А. Макаренка, заснованого окупаційною владою РФ. Сім'я ОСОБА_6 у повному складі теж проживає на тимчасово окупованій території. Всі ці дані в своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що ОСОБА_6 не має наміру повертатися в Україну та буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності. Тому вбачаються підстави для звернення до слідчого судді з клопотанням про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як підозрюваному відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України. Крім того, злочин, який інкримінується ОСОБА_6 , є особливо тяжким, його санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. У випадку визнання винною ОСОБА_6 у його вчиненні, останній загрожує сувора міра покарання. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, які прийняли рішення про тримання під вартою з огляду, в тому числі, на те, що заявнику загрожувало відносно суворе покарання. У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної Рекомендації важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Наведені обставини вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваної ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та суду. У п. 60 рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти Росії» від 21.07.2003 суд відзначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, у якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність реального покарання за вчинення злочину, переховується та буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні Оцінюючи наявність вказаного ризику, слід ураховувати специфіку посади, яку обіймала ОСОБА_6 . Так, ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати, в тому числі через інших осіб, на свідків у цьому кримінальному провадженні. При цьому слід враховувати, що згідно зі ст. ст. 7, 23 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на свідків зберігається до моменту усного отримання судом їхніх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування. Кримінальним процесуальним кодексом України передбачена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. На стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на потерпілого та його представника, свідків, експертів є таким, що існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Як вже зазначалося, ОСОБА_6 , будучи суддею, набула широке коло знайомств і зв?язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які вона може використати з метою перешкоджання досудовому розслідуванню іншим чином, зокрема шляхом спроб незаконного впливу на працівників органу досудового розслідування та прокуратури, а також слідчих суддів чи суд у даному провадженні. Надаючи оцінку діям ОСОБА_6 слід ураховувати обставини його вчинення. ОСОБА_6 , маючи статус судді у відставці, відповідно до стандартів суддівської етики мала бути взірцем законослухняної поведінки та поваги до діючого законодавства, а також правил поведінки, прийнятних у суспільстві. У той же час, ОСОБА_6 обійнявши посаду судді в Запорізькому обласному суді РФ, вчинила та продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, яке є триваючим. Наявність кримінального провадження за підозрою судді у скоєнні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України не узгоджується із встановленими Кодексом суддівської етики морально-етичними принципами, згідно з якими суддя повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. У рішенні у справі «Амбрушкевич проти Польщі» від 04.05.2006 ЄСПЛ наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, ЄСПЛ вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними. Встановлені в ході досудового розслідування та відображені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що є ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м'які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_6 . Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України та на території держави-агресора РФ. Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного. Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя у відповідності до ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за інкриміновані діяння, у зв'язку з чим був оголошений у розшук та вважає наявними підстави для обрання підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Новоіванівка Веселівського району Запорізької області, громадянці України, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, відтак клопотання підлягає задоволенню. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 179, 180, 193, 194, 196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити. Обрати підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Новоіванівка Веселівського району Запорізької області, громадянці України, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимій, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Повний текст ухвали буде проголошено 07.06.2024 року о 14:15 год. Слідчий суддя ОСОБА_1