Справа №:755/10421/24
Провадження №: 1-кс/755/2214/24
"19" червня 2024 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві та в режимі відеоконференції через засоби ВКЗ (EASYCON) із захисником - адвокатом ОСОБА_4 , клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження № 12024100040002212 від 17.06.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України,
19 червня 2024 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .
Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 15 годині 30 хвилин, перебував поблизу будинку АДРЕСА_2 , де побачив раніше не знайому йому ОСОБА_7 .В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна, в період воєнного стану, обравши об'єктом свого злочинного посягання каблучку, яка була на пальці руки в ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов зі спини до потерпілої ОСОБА_7 , та рукою схопив її за шию, а іншою рукою намагався зняти каблучку вартістю 7000 грн. з руки у останньої. Водночас, ОСОБА_7 почала чинити опір та кликати про допомогу, а ОСОБА_5 повалив потерпілу на землю та прижав коліном з метою подолати опір та продовжив дії спрямовані зняти каблучку з руки останньої. На крик потерпілої підбігли мешканці будинку та перехожі, які затримали ОСОБА_5 , а тому останній не вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, не закінчив вказаний злочин.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 намагався завдати матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму 7000 гривень.
Мотивуючи клопотання щодо необхідності застосування запобіжного заходу підозрюваній, органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, вказує на наявність ризиків, передбачених п.1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про те, що він може: переховуватись від органів досудового розслідування або суду, адже усвідомлює можливе покарання у вигляді позбавлення волі, тому може вчинити спроби уникнути кримінальної відповідальності таким чином; чинити незаконний вплив на потерпілого та свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 при вирішення даного клопотання поклався на розсуд суду.
Підозрюваний ОСОБА_5 свою причетність до вчинення правопорушення не визнав, будь-які пояснення відмовився надавати, щодо заявленого прокурором клопотання не заперечував.
Заслухавши прокурора та з'ясувавши думку захисника і підозрюваного, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження № 12024100040002212, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2024 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
17 червня 2024 року ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
18 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_5 умисно вчинив дії, передбачені ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, що виразились у вчиненні незакінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно в період воєнного стану.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події, протоколами допиту свідків; протоколом допиту потерпілого; протоколом огляду речових доказів; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; протоколом особистого обшуку особи, затриманої у порядку ст. 208 КПК України, іншими доказами в їх сукупності.
Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилається орган досудового розслідування та які містяться в матеріалах клопотання, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінують.
З урахуванням зазначеного, посилання прокурора на наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, заслуговують на увагу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Прокурор у своєму клопотанні вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від суду з метою уникнення відповідальності, що підтверджується тим, що тяжке кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що може спонукати підозрюваного до спроб уникнення кримінальної відповідальності, в тому числі шляхом переховування від органу досудового розслідування, з чим слідчий суддя погоджується.
Водночас, слідчий суддя вважає наявними та обґрунтованими ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та здійснення незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, з метою схиляння свідків до надання неправдивих показань, з огляду на встановлені обставини розслідуваного злочину.
Крім того, доведеним та реальним слідчий суддя вважає ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_5 є раніше не судимою особою, непрацевлаштований, ймовірно вчинив злочин проти власності, з метою особистого збагачення. При цьому, слідчий суддя враховує, що 12.06.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні 12024100040002156 від 11.06.2024 року (кримінальне правопорушення було вчинено 17.06.2024 року), та в межах якого, до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2024 року було застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Враховуючи наведене, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування вважає вказані ризики наявними та такими, що можуть справдитись з великим ступенем вірогідності.
Слідчим суддею не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_5 за станом свого здоров'я не може утримуватись в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, згідно з положеннями ч. 2 ст. 183 КПК України до підозрюваного ОСОБА_5 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки останній є раніше не судимою особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
При цьому, враховуючи тяжкість та обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан особи, а саме - відсутність місця роботи, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які вказують на те, що існує велика ймовірність того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжити кримінальні правопорушення, слідчий суддя вважає за належне визначити заставу відповідно ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка в достатній мірі гарантує виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
При цьому, при визначенні розміру застави, слідчий суддя зважує не лише на обсяг повідомленої підозри та можливість настання тяжких наслідків для конкретної особи, однак і виходить з тих позицій Європейського Суду, відповідно до яких визначення суми коштів, яку повинна надати особа, виходячи лише з можливих розмірів збитків, не відповідає статті 5 § 3 Європейської Конвенції. Застава повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, іншими ознаками, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися.
Окрім цього, обираючи ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного відповідні обов'язки, згідно положень ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 208, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 15 серпня 2024 року включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід - заставу для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, визначених КПК України,- у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, що відповідно становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва та надати документ, що це підтверджує, до ДУ "Київський слідчий ізолятор".
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві;
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО: 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;
р/р UA128201720355259002001012089.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави визначити до 18 серпня 2024 року, але не більше строків досудового розслідування.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1