Справа №:755/9343/23
Провадження №: 6/755/810/24
"20" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
представника заявника (відповідача) - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою представника Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про поворот виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року у цивільній справі №755/9343/23 за позовом ОСОБА_2 до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
06.06.2024 року до суду надійшла заява представника відповідача Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про поворот виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року у цивільній справі №755/9343/23, у якій заявник просить задовольнити заяву про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутої з відповідача на користь позивача грошової суми в загальному розмірі 18544,50 грн.
Вимоги заяви мотивовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року позивача було поновлено на роботі, стягнуто з відповідача заборгованість зі сплати середнього заробітку (181474,80 грн.) та середній заробіток за час вимушеного прогулу (254762, 70 грн.), стягнуто в дохід держави судовий збір і допущене негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. 29.11.2023 року відповідач виконав рішення суду про поновлення позивача на роботі, а 01.12.2023 року сплатив позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, що склало 18544,50 грн. з урахуванням обов'язкових податків та зборів. Разом з цим, постановою Київського апеляційного суду від 16.05.2024 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року скасоване та повністю відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 . Прохаючи здійснити поворот виконання скасованого рішення суду першої інстанції відповідач посилається на положення ст. 444 ЦПК України.
В судовому засіданні представник заявника (відповідача) підтримала вимоги заяви з підстав викладених у ній, просить заяву задовольнити, а на питання суду стосовно положень ст. 445 ЦПК України представниця зазначила, що позивач не повідомив суд про те, що він працював та отримував заробітну плату, розмір якої мав враховуватись при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки позивач такі дані скрив, це вплинуло на правильність розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач та/або його представник в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Суд, вивчивши зміст заяви про поворот виконання рішення та додатки до нього, вислухавши пояснення представника заявника (відповідача), дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року був задоволений позов ОСОБА_2 та:
- визнано незаконним і скасовано наказ Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» №583-к від 24.03.2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 »;
- поновлено ОСОБА_2 з 24.03.2023 року на посаді завідувача тренувально-оздоровчого комплексу господарського відділу Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона»;
- стягнуто з Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати середнього заробітку у розмірі 181474 (сто вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 80 коп., з урахуванням необхідності сплати обов'язкових податків та зборів;
- стягнуто з Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 254762 (двісті п'ятдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 70 коп.;
- стягнуто з Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» на користь держави судовий збір в розмірі 6509 (шість тисяч п'ятсот дев'ять ) грн. 58 коп.;
- допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Відповідач виконав рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на роботі, що підтверджується копією наказу від 29.11.2023 року (Т. 2, а.с. 69).
На виконання рішення суду першої інстанції в частині негайного його виконання в межах суми платежу за один місяць, відповідач нарахував позивачу кошти в сумі 18544,50 грн. і 01.12.2023 року сплатив позивачу 14928,32 грн. (Т. 2, а.с. 70-71).
Разом з цим, постановою Київського апеляційного суду від 16.05.2024 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року скасуване та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до положень ст. 444 ЦПК України:
1. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
3. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
4. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.
5. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
6. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
9. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
10. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть полягає у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
Виняток становлять лише випадки, передбачені статтею 445 ЦПК України.
Зокрема частиною 1 цієї статті передбачено, що у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Друга група підстав недопущення повороту виконання рішення ґрунтується на менш суворих умовах, тому охоплює більшу категорію справ. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалено те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення. Ця категорія справ, щодо яких також не допускається поворот виконання рішення, визначається такими умовами: предметом спору є вимоги у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин; скасоване та виконане рішення не ґрунтувалося на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Суд також акцентує увагу на тому, що диспозиція норми статті 445 ЦПК України містить правову конструкцію «у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин», в якій уточнення щодо трудових правовідносин стосуються інших виплат.
Спір у цій справі стосувався, зокрема, стягнення заборгованості зі сплати середнього заробітку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому до цієї категорії справ, відповідно ч. 2 ст. 445 ЦПК України, поворот виконання не допускається, окрім випадку, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Від так, під час розгляду судом заяви про поворот виконання рішення про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, окремим предметом доказування є ухвалення судом рішенням на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, заявником не надано суду доказів того, що рішення суду було ухвалено на підставі підроблених документів або на завідомо неправдивих відомостях заявника.
Посилання представника відповідача на те, що позивач не повідомив суду про отримання ним доходу, який, на думку сторони відповідача, мав враховуватись при здійсненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд відхиляє як підставу для здійснення повороту виконання рішення першої інстанції, оскільки суд надавав оцінку такій позиції відповідача та відобразив її в своєму рішенні.
Так, у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року було вказано:
- у своєму відзиві на позовну заяву, відповідач в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу посилається на роз'яснення викладені у п. 32 Постанови Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» згідно яких, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час;
- статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом;
- у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 зроблено правовий висновок про те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року;
- такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16;
- вищенаведене узгоджується з висновками, зробленими в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 308/5864/18, від 29 липня 2020 року у справі № 334/10717/14-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 607/5609/17, від 04 липня 2023 року у справі № 754/13157/19, від 04.10.2023 року у справі №404/1186/22;
- тобто практика Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі є сталою;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, сформульовано правовий висновок про те, що заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи;
- тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем права на отримання заробітної плати;
- стаття 235 КЗпП України, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника;
- таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства;
- у своїй постанові від 04.07.2023 року у справі №754/13157/19 Верховний Суду зазначив: «Обставина, що позивач з квітня 2020 року був працевлаштований, не є підставою для зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Враховуючи викладене, висновки судів у цій справі щодо застосування статті 235 КЗпП України не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається відповідач у касаційній скарзі».
Отже, повідомлення або неповідомлення позивачем суду про своє працевлаштування не мало жодного впливу на прийняття судом першої інстанції свого рішення, оскільки суд вважав, що отримання доходів за час періоду розрахунку не є підставою для зменшення розрахованої суми.
Відповідачем не доведено, що рішення суду першої інстанції було обґрунтоване підробленими документами або завідомо неправдивими відомостями позивача, і таких обставин суд не встановив за матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги положення ст. 445 ЦПК України, суд вважає, що підстави для повороту виконання рішення суду відсутні. За таких обставин, у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, 259-261, 353, 355, 444, 445 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про поворот виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року у цивільній справі №755/9343/23 за позовом ОСОБА_2 до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 21.06.2024 року.
Суддя -