1-кп/754/746/24
Справа № 754/6692/23
Іменем України
24 червня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100030000890 від 14.03.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з вищою освітою, працюючого водієм в Автобусному парку №6, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей 2012 та 2015 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст. 286 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
за участю : прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
встановив:
До Деснянського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100030000890 від 14.03.2023 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Ухвалою суду вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , яке надійшло на адресу суду через "Електронний суд" заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Потерпіла у судовому засіданні підтримала клопотання захисника, підтвердила, що вона дійсно примирилась з обвинуваченим, який їй відшкодував шкоду у повному обсязі, претензій до обвинуваченого вона немає.
Представник потерпілої у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав клопотання захисника, який не може бути присутній у судовому засіданні, у зв'язку із мобілізацією(вказав, що їх позицію повністю узгоджена) зазначив, що вони з потерпілою примирились, якій він шкоду відшкодував у повному обсязі.
Суд вислухавши думку учасників судового провадження, клопотання захисника та додатки до нього, дослідивши матеріали кримінального провадження, доходить до такого висновку.
ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 13 березня 2023 року приблизно о 10 год. 13 хв., будучи особою, яка керує транспортним засобом, знаходячись за кермом засобу підвищеної небезпеки технічно справного автобусу марки «МАЗ 215069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , жовтого кольору, прямуючи по маршруту № 114 сполученням «залізничний вокзал «Центральний» - вул. Милославська», де в цей час рухаючись по проїзній частині вул. Милославська від просп. Червоної Калини в напрямку вул. Радунської, в порушення вимог п.п. 1.3, 2.3 «б», 10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України, здійснив зупинку на зупинці громадського транспорту «Оноре де Бальзака», яка знаходиться поруч е/о АДРЕСА_3 , з метою здійснення висадки (посадки) пасажирів, де проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не зачинивши двері до салону транспортного засобу, одночасно розпочав рух від вказаної зупинки в напрямку вул. Радунської, внаслідок чого відбулось випадіння пасажирки ОСОБА_8 з салону автобуса «МАЗ 215069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , жовтого кольору, на вулицю, яка в цей час виходила через відчинені п'яті (останні) пасажирські двері.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка ОСОБА_8 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритої травми лівого стегна: перелом діалізу лівої стегнової кістки в проксимальній третині (зі зміщенням уламків), яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Під час руху водій ОСОБА_3 порушив п.п. 1.3, 2.3 «б», 10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України.
Згідно Правил дорожнього рух України:
- пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, «учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
- підпункт «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- пункт 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- пункт 21.4 Правил дорожнього руху України, згідно з яким «водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу».
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.3, 2.3 «б», 10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та отриманням ОСОБА_8 тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 визнав усі зазначені в обвинуваченні фактичні обставини, щиро розкаявся. Також пояснив, що йому роз'яснено та зрозуміло суть обвинувачення, підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Потерпіла ОСОБА_5 клопотання підтримала повністю та зазначила, що ОСОБА_3 відшкодував їй завдану шкоду у повному обсязі та примирився, жодних претензій матеріального та морального характеру до нього не має, просила суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Прокурор не заперечував щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілою стороною, а кримінальне провадження стосовно нього просив закрити.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані в розпорядження суду матеріали кримінального провадження, дійшов до таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до судової практики та роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», примиренням винної особи з потерпілим належить розуміти як акт прощення її ним у результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке є нетяжким необережним злочином.
Відповідно до примітки до статті 45 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, не є корупційним злочином.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, примирився з потерпілою стороною та відшкодував завдану шкоду, що безпосередньо підтверджено потерпілою у судовому засіданні.
Враховуючи наведене, оцінюючи визначені кримінальним законом правові підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності, наявність всіх обов'язкових підстав, вказаних у ст. 46 КК України, їх правдивість ні в кого зі сторін провадження не викликає сумнівів, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Водночас, приймаючи рішення щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою. При цьому, пунктом 3 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані із здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим є закриттям кримінального провадження за нереабілітуючою підставою, тобто свідчить про те, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження.
У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме така особа, а тому питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України.( Висновок Велико палати Верховного суду у постанові від 17.06.2020р. у справі №598/1781/17, постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 29.09.2021 у справі №34/1560/20, постанова Касаційного кримінального суду від 01.02.2024 у справі №930/497/23).
Таким чином, у порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного дослідження за висновками експертів: висновок експерта № 042-627-2023 від 18.04.2023-2672 грн; висновок експерта № СЕ-19/111-23/18148-ІТ від 10.04.2023-1132 грн. 68 коп;. висновок експерта № СЕ-19/111-23/15385-ІТ від 30.03.2023-1887 грн. 80 коп, усього на загальну суму 5692 грн. 48 коп.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України, шляхом зберігання в матеріалах кримінального провадження та знищення.
Підлягає скасуванню в порядку ст. 174 КПК України арешт накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року на автобус марки «МАЗ 215069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_3 , 2020 року випуску, жовтого кольору.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 46, ч. 1 ст. 286 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 4 ст. 286, 369-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.46 КК України - задовольнити.
На підставі ст. 46 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100030000890 від 14.03.2023, на підставі ст. 46 КК України - закрити у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати у сумі 5692 гривень 48 коп. на залучення експерта.
Речові докази у кримінальному провадженні-автобус марки «МАЗ 215069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_4 , 2020 року випуску, жовтого кольору, переданий на зберігання заступнику директора з організації безпеки дорожнього руху та надзвичайних ситуацій автобусного парку № 6 ОСОБА_9 - залишити у розпорядженні автобусному парку № 6; диск CD-R, із відеозаписами з камер відеоспостереження з місця пригоди- зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року на автобус марки «МАЗ 215069», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_4 , 2020 року випуску, жовтого кольору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1