ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10719/24
провадження № 2/753/6843/24
24 червня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В. розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«РАДА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У травні 2024 року позивач ТОВ «Рада 2 » звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 22 546,52 грн.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 , а ТОВ «Рада 2» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує вказаний будинок. Внаслідок несплати вартості житлово-комунальних послуг, станом на 17.05. 2024 за відповідачами утворився борг в сумі 22 546,52 грн.
Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 05.03.2008 та реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 від 12.03.2008.
За приписами статей 319, 322 ЦК України власність зобов'язує, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Відповідно до положень ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).
Обов'язок споживача своєчасно оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території випливає також з положень ст.ст. 151, 162 Житлового кодексу Української РСР та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 24.06.2004 р. № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).
Вказаний Закон містить визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, та покладає на балансоутримувача будинку обов'язок здійснювати розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечення управління майном (підпункти 1, 3, 10 пункту 1 частини 1 статті 1).
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV встановлено обов'язок споживача, а пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону - обов'язок виконавця, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг згідно з Типовим договором.
За приписом статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
Як встановлено судом, позивач є управителем будинку, а з метою врегулювання відносин між сторонами укладено договір від 14.03.2008 про управління будинком, надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території.
На підтвердження розміру позовних вимог позивачем надано розрахунок, відповідно до якого за відповідачами за період з 22.03.2021 по 17.05.2024 рахується борг за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 22 546,52 грн., що складається з: суми основного боргу- 14 594,61, суми інфляційних нарахувань- 6 535, 23 грн. та 3% річних у розмірі- 1 416,68 грн.
Згідно з положеннями статей 526, 530, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача за оплату житлово-комунальних послуг, суд покладає в обґрунтування свого рішення наданий позивачем розрахунок як об'єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо розміру нарахованих сум, здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та пропорційно до загальної площі належної відповідачам квартири.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідачами не надано.
Відповідачі не виконали грошове зобов'язання, а отже вони відповідно до положень ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Наданий позивачем розрахунок здійснений за вірною методикою, з урахуванням оприлюднених у встановленому законом порядку індексів інфляції і жодних доказів, які б його спростовували, стороною відповідача не надано, а тому суд покладає його в обґрунтування свого рішення.
Отже на підставі наведених позивачем доводів і аргументів та оцінки наданих ним доказів, суд дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість вимог ТОВ «Рада» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг на загальну суму 22 546,52 грн.
Крім того, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Рада» було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. (а.с. 6) та понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. (а.с. 7-15).
Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.- по 1 514,00 грн. з кожного, а також 5 000, 00 грн.- витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю«РАДА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада » (місце знаходження: м. Київ, вул. А.Ахматової, 3, ЄДРПОУ 30300272) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 22.03.2021 по 17.05.2024 в розмірі 14 594,61 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 6 535, 23 грн., 3% річних у розмірі- 1 416,68 грн., а також витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада » (місце знаходження: м. Київ, вул. А.Ахматової, 3, ЄДРПОУ 30300272) судові витрати по сплаті судового збору в рівних частках в розмірі 1 514,00 грн., з кожного відповідача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24.06.2024
Суддя: Комаревцева Л.В.