Справа № 156/337/21
Провадження №: 1-кп/156/9/24
20 червня 2024 р.сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел. Іваничі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021035520000120 від 04.03.202, щодо обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Орищі Іваничівського району Волинської області, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , не є працевлаштованим, не перебуває у шлюбі, засуджений вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 10.12.2020 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 120 год громадських робіт, які відбув повністю 16 березня 2021 року, вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 13.08.2021 за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді 100 год громадських робіт, яке відбув повністю,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
04.03.2021, в період часу з 00.00 год. по 02.00 год., ОСОБА_5 , перебуваючи в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_7 удари кулаками рук та дерев'яною
табуреткою в голову, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у виді гематоми в лівій тім'яній ділянці волосяної частини голови, гематоми на обличчі справа, параорбітальних гематом справа, перелому передньої стінки правої верхньої щелепової пазухи, струсу головного мозку, синця на носі, закритого перелому кісток спинки носа з порушенням функції носа, які згідно висновку судово-медичної експертизи №50 від 07.04.2021 за ступенем тяжкості відносяться: гематома в лівій тім'яній ділянці волосяної частини голови, гематоми на обличчі справа, параорбітальні гематоми справа до категорії легких тілесних ушкоджень; синець на носі, перелом кісток спинки носа з порушенням функції дихання, струс головного мозку до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; перелом передньої стінки правої верхньої щелепової пазухи до категорії середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження по признаку тривалості розладу здоров'я.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, визнав завдання ним потерпілій тілесних ушкоджень руками та дерев'яною табуреткою. Обвинувачений пояснив, що він в ночі 04.03.2024 року точного часу він не пам'ятає, але це було приблизно в період часу з 00 год. до 02 год. йшов до магазину в с. Орище Володимир-Волинськогог району, щоб придбати горілку. Магазин був зачинений. Він побачив світло у вікні будинку ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_1 , і вирішив піти туди, щоб придбати горілку у неї. ОСОБА_7 відчинила йому двері, і після того, як він пояснив їй причину приходу, потерпіла пішла до кімнати і згодом принесла горілку. Він скуштував горілку, яку дала потерпіла, в результаті чого йому стало зле, і у нього з потерпілою на цьому підґрунті виник словесний конфлікт, під час сварки потерпіла кинула в нього табуретку. Обвинувачений розлютився та завдав потерпілій удари кулаком в обличчя та кинув в неї табуретку. Згодом ОСОБА_5 пішов додому, а вранці до нього прийшли співробітники поліції. Заявлений потерпілою цивільний позов обвинувачений не визнає повністю.
Незважаючи на повне визнання своєї провини ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, суд з урахуванням думки учасників процесу прийшов до висновку про повне дослідження доказів в судовому засіданні.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину знайшла своє підтвердження під час судового розгляду справи та підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами в їхній сукупності та взаємозв'язку.
Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 04.03.2022 пізно ввечері вона перебувала у своєму будинку за адресою АДРЕСА_1 , вона не спала; світло в її будинку було увімкненим, а двері не були зачиненими. У двері будинку хтось постукав, Вийшовши в коридор, і відчинивши вхідні двері, вона побачила обвинуваченого ОСОБА_5 , який з її дозволу зайшов до будинку. Перебуваючи в середині будинку, ОСОБА_5 взяв її за груди, штовхнув до хати і почав бити, завдавши удари кулаками рук та дерев'яною табуреткою в область обличчя та голови. Побиття продовжувалось до 02 год. ночі, вона була майже непритомною. Згодом обвинувачений запхав її під ліжко, де вона пролежала до 06 год. ранку. Після того потерпіла зателефонувала до поліції, а згодом приїхала швидка медична допомога і забрала її в лікарню. Вона ще телефонувала своєму сусіду ОСОБА_9 , і просила щоб він до неї прийшов і подивився, що наробив ОСОБА_5 ..
У зв'язку з отриманими травмами ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні та купувала необхідні ліки. Дотепер вона терпить головний біль, купує знеболюючі медичні препарати. Обвинувачений жодного разу не поцікавився станом її здоров'я після побиття. Спричиненими тілесними ушкодженнями їй завдано значних моральних страждань, оскільки вона перенесла сильну біль та була позбавлена нормального спілкування. ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченого на її користь 6 022,14 гривень для відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 50 000 гривень для відшкодування спричиненої моральної шкоди. Також просить стягнути з обвинуваченого судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу. В ході судового розгляду потерпіла цивільний позов підтримала.
Свідок ОСОБА_10 , допитаний у судовому засіданні, суду пояснив, що вранці 04.03.2024, точного часу він не пам'ятає, до нього зателефонувала ОСОБА_7 та попрохала його прийти та подивитися, що з нею зробив ОСОБА_5 , який вночі приходив до неї і побив її. Прийшовши до потерпілої він побачив, що у неї побито лице зліва. Самої події він не бачив, потерпіла стверджувала, що її побив ОСОБА_5 . Крім цього на запитання захисника свідок вказав, що потерпіла ОСОБА_7 схильна всіх оговорювати. Також потерпіла продає горілку, яку перед приїздом поліції винесла з будинку. ОСОБА_5 працьовитий; випадків, щоб обвинувачений когось бив, свідку невідомо.
На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суду надано та досліджено в судовому засіданні наступні письмові докази:
-рапорт, відповідно до якого 04.03.2021 отримано заяву ОСОБА_7 та зареєстровано ЄО за № 1402 від 04.03.202; відповідно до фабули ЄО: 04.03.2021 о 00:00 за адресою: АДРЕСА_2 односельчанин ОСОБА_11 ввірвався в будинок заявниці, наніс тілесні ушкодження, погрожував фізичною розправою, звинувачував заявницю у тому, що вона розпускає про нього плітки;
-рапорт, відповідно до якого 04.03.2021 отримано заяву працівника поліції та зареєстровано ЄО за № 360 від 04.03.2021; відповідно до фабули ЄО: 04.03.2021 від лікаря ОСОБА_12 надійшло повідомлення про те, що 04.03.2021 ЕМД з адреси проживання доставлено ОСОБА_7 . Зі слів якої стало відомо, що сьогодні її сусід наніс останній тілесні ушкодження;
-рапорт, відповідно до якого 04.03.2021 отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 357 від 04.03.2021; відповідно до фабули ЄО: 04.03.2021 о 00:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 односельчанин ОСОБА_11 ввірвався в будинок заявниці, наніс їй тілесні ушкодження,
погрожував фізичною розправою, звинувачував заявницю у тому, що вона розпускає про нього плітки;
-протокол прийняття заяви від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 04.03.2021, відповідно якого 04.03.2021 близько 00 год 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 в ході словесного конфлікту та з особистих неприязних стосунків наніс ОСОБА_7 удар обома руками, ногами та дерев'яною табуреткою, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді синців та гематом;
-висновок судово-медичної експертизи від 07.04.2021 № 50, з якого вбачається, що на тілі ОСОБА_7 було виявлено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості, гематома в лівій тім'яній ділянці волосяної частини голови; гематоми на обличчі справа; параорбітальні гематоми справа - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; синець на носі та закритий перелом кісток спинки носа з порушенням функції носа, струс головного мозку - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; перелом передньої стінки правої верхньо-щелепної пазухи - відносяться до категорії середньої ступені тяжкості по признаку тривалості розладу здоров'я;
-протокол проведення слідчого експерименту від 14.04.2021 року та додаток до такого - DVD-диск, з яких слідує, що слідчий експеримент проводився у житловому будинку ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 . В ході слідчого експерименту ОСОБА_7 розповіла, що 04.03.2021 близько 00:00 год перебувала в коридорі будинку та показала місце її перебування. Після цього ОСОБА_7 вказала на вхідні двері, через які зайшов ОСОБА_5 та вказала, що він схопив її за верхній одяг і показала яким чином. Потерпіла сказала, що ОСОБА_5 наніс їй декілька ударів кулаком в обличчя. Надалі ОСОБА_7 розповіла та показала як ОСОБА_5 затягнув її до кімнати і де саме вона перебувала в лежачому положенні на лівому боці, а ОСОБА_5 наносив їй удари руками; взяв дерев'яну табуретку та наносив потерпілій удари такою табуреткою. Потерпіла вказала на місцезнаходження табуретки в кімнаті. Надалі потерпіла вказала на ліжко та повідомила, що ОСОБА_5 наносив їй тілесні ушкодження ногами по тілу, внаслідок чого вона опинилася під ліжком.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Таким чином, показання обвинуваченого, показання потерпілої, показання свідка ОСОБА_10 , допитаних в ході судового провадження, які, відповідно до ст. 85, 86 КПК України, є належними та допустимими, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про їх достатність для прийняття відповідного рішення щодо винуватості ОСОБА_5 , кваліфікуючи його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання
вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України відноситься до нетяжкого злочину, обставини його вчинення щодо потерпілої ОСОБА_7 , як непрацездатної особи похилого віку, що істотно підвищує суспільну небезпечність протиправних дій; дані про особу обвинуваченого (має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, тимчасово не працює, розлучений, має сина, раніше був засуджений вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 10.12.2020 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 120 год громадських робіт, які відбув повністю та 16.03.2021 знятий з обліку Іваничівського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області по відбуттю строку покарання, вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 13.08.2021 за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді 100 год громадських робіт, які відбув повністю та 01.04.2022 знятий з обліку по відбуттю строку покарання, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, у лікаря-нарколога на обліку перебуває з 15.03.2021), та ставлення ОСОБА_5 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини, однак належних висновків для себе не зробив, оскільки має місце рецидив злочинів та неодноразове порушення обвинуваченим обраного судом йому запобіжного заходу.
Обставиною, що пом'якшує покарання за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
До обставин, що обтяжують покарання за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, суд відносить рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Враховуючи наведене та конкретні обставини вчиненого злочину, думку публічного обвинувачення, потерпілої, її представника та захисника, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, відношення до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції за ч. 1 ст. 122 КК України, у виді обмеження волі із застосуванням ст. 70 КК України.
Обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення судом не встановлено, а тому підстав для застосування ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
Суд також враховує наявність невідшкодованих претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого з боку потерпілої, відсутність тяжких наслідків від вчиненого. Так, потерпілою заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6 022,14 грн та моральної шкоди в сумі 50 000 грн.. Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Згідно з положеннями ч. 2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. У відповідності до ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у відповідності до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №-4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд враховує душевні страждання потерпілої, їх характер, тривалість та обсяг, характер немайнових втрат.
Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Статті 1166, 1167 ЦК України регламентують підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та моральну шкоду.
На обґрунтування цивільного позову в частині майнової шкоди до позовної заяви потерпілою долучено копії медичних документів та квитанції, які підтверджують понесення витрат на придбання ліків у загальному розмірі 6 022,14 гривень (а.с.31-32, том 1).
Оскільки в судовому засіданні доведено те, що потерпілій ОСОБА_7 завдано майнової шкоди діями обвинуваченого ОСОБА_5 , останній шкоду не відшкодував, враховуючи встановлені в судовому засіданні факти вчинення кримінального правопорушення, а також беручи до уваги докази витрат потерпілої на лікування, цивільний позов про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди підлягає до повного задоволення. Відтак, з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 6 022,14 гривень.
Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню потерпілій ОСОБА_7 суд вважає доведеним, що як наслідок отриманої травми потерпіла відчувала фізичний біль (від отриманих внаслідок побиття тілесних ушкоджень), а також зазнала емоційного дискомфорту, хвилювання та нервовий стрес. З урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні та фізичні страждання потерпілої від вчинених кримінальних правопорушень, з огляду на конкретні обставини, вік потерпілої, суд дійшов висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення. На думку суду, сума моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень не приведе до безпідставного збагачення потерпілої, однак в достатній мірі здатна компенсувати їй порушення звичного способу життя та завдані кримінальним правопорушенням фізичні й моральні страждання.
Що стосується відшкодування судових витрат за надану професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
До цивільного позову у кримінальному провадженні долучено копію договору № 1 від 11.03.2021 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом ОСОБА_13 та потерпілою ОСОБА_7 (а.с.38, том 1) та попередній розрахунок (додаток до договору № 1 від 11.03.2021 року) суми витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла і очікує понести у зв'язку з розглядом справи від 11 березня 2021 року, згідно якого, орієнтовна сума очікуваних витрат становить близько 20 000 гривень (а.с.39, том 1). Також в матеріалах справи міститься акт наданих правничих послуг від 21 грудня 2021 року на суму 14 000 гривень та квитанції до прибуткового касового ордера № 13 від 21 квітня 2021 року на суму 3500 гривень та № 32 від 18 жовтня 2021 року на суму 3000 гривень (а.с.106-107, том 1).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до котрої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У
разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в додатковій Постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, судом досліджено в судовому засіданні та встановлено, що долучені до матеріалів позовної заяви копії документів підтверджують надання адвокатом ОСОБА_13 потерпілій ОСОБА_7 правової допомоги у кримінальному провадженні № 12021035520000120, однак критично оцінює розмір таких витрат, оскільки належними доказами (квитанції до прибуткового касового ордера № 13 від 21.04.2021 року та № 32 від 18.10.2021 року) підтверджено витрати на правничу допомогу лише на загальну суму 6 500 гривень (а.с.106-107, том 1). У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 6 500 гривень витрат на правничу допомогу.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.122 КК України - у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 13.08.2021 у виді громадських робіт на строк 100 годин, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання за вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 20.06.2024 у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 22.11.2022 по 23.11.2022 включно з розрахунку що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні обмеження волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 6 022 (шість тисяч двадцять дві) гривні 14 коп. за спричинену матеріальну шкоду та 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. за спричинену моральну шкоду, а також 6 500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя - ОСОБА_1