21 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/2786/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:
- визнати незаконною бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в розгляді звернення ОСОБА_1 щодо переведення його на альтернативну (невійськову) службу, або надання посади не пов'язаної з використанням зброї;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 перевести ОСОБА_1 на альтернативну (невійськову) службу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до керівництва військової частини з рапортом від 30.01.2024 року, в якому просив надати йому можливість здійснювати виконання військового обов'язку на альтернативній службі, а саме шляхом виконання завдань, що не суперечать його релігійним переконанням - без участі у бойових діях, так як він є членом релігійної громади "Церква Христа Спасителя" з 13.07.2021 року та за своїми релігійними переконаннями не може брати до рук зброю та приймати участь у бойових зіткненнях. Однак, йому було відмовлено в задоволенні та розгляді даного рапорту.
Ухвалою суду від 01.03.2024 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання ухвали суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що із аргументами, викладеними у позовній заяві, не погоджується, вважає вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні законні підстави для вирішення питання щодо переведення позивача на альтернативну (невійськову) службу, оскільки це питання не відноситься до його компетенції, та дане питання регулюється Законом України "Про альтернативну (не військову) службу". Також наголошує, що перебування позивача на альтернативній (невійськовій) службі мало б вирішуватися у порядку визначеному чинним законодавством України, та до моменту мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, за умови подачі ним відповідної заяви та прийняття відповідного рішення органом державної влади, за місцем проживання (реєстрації) позивача. А тому, з огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
У зв'язку із переїздом суду до нового приміщення у період з 10.04.2024 по 16.04.2024 у судді був відсутній доступ до КП "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-22В від 19.04.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.05.2024 по 15.05.2024.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
У відповідності до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", ОСОБА_1 був мобілізований 31.03.2022 року.
Наказом №19 від 01.04.2022 року командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині, позивача було призначено - стрільцем - снайпером відділення спеціальних дій взводу спеціального призначення роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення, ВОС 100672А.
Після проходження підготовки позивача було переведено на посаду солдат резерву - наказ №26РС від 04.07.2022 року, наказом №27РС від 10.02.2023 року позивач був переведений на посаду такелажник, наказом №82 від 20.03.2023 року позивач був переведений на посаду водій-слюсар; наказом №283 від 03.10.2023 року позивач займав посаду водія, про що свідчать записи у військовому квітку позивача серія НОМЕР_2 .
В подальшому, позивача було переведено на посаду гранатометник 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 9 штурмової роти 3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до керівництва військової частини з рапортом від 30.01.2024 року, в якому просив надати йому можливість здійснювати виконання військового обов'язку на альтернативній служби, а саме шляхом виконання завдань що не суперечать його релігійним переконанням - без участі у бойових діях, так як він є членом релігійної громади "Церква Христа Спасителя" з 13.07.2021, що підтверджується довідкою від 15.07.2022 №16 та за своїми релігійними переконаннями не може брати до рук зброю та приймати участь у бойових зіткненнях.
Однак, у задоволенні такого рапорту йому було відмовлено.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 35 Конституції України визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга).
Тобто, частиною другою статті 64 Конституції України не передбачено заборони обмеження прав і свобод, передбачених статтею 35 Конституції України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
У відповідності з частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Відповідно до частини 3 цієї статті, військовий обов'язок включає проходження військової служби. Згідно з частиною 4 цієї статті, громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".
Статтею 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначено підстави за яких військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону №3543-XII).
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби, якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина врегульовані Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12.12.1991 №1975-XII (далі - Закон №1975-XII).
Так, за статтею 1 Закону №1975-XII, альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством.
В силу вимог статті 2 Закону №1975-XII, право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
Відповідно до частини 4 цього Закону, на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.
Для вирішення питань проходження альтернативної служби Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями можуть утворюватися відповідні допоміжні органи у справах альтернативної служби (стаття 7).
Для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадяни, зазначені у статті 2 цього Закону, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання мотивовану письмову заяву .
У разі призову на військові збори громадян, які після проходження строкової військової служби набули релігійних переконань і належать до діючих згідно із законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, вони не пізніше семи календарних днів від дня одержання повістки територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов на військові збори подають особисто до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації заяву про звільнення від призову на ці збори (стаття 9).
Заява про направлення на альтернативну службу розглядається відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації протягом календарного місяця після її надходження в присутності громадянина, а заява про звільнення від призову на військові збори - протягом чотирнадцяти календарних днів (стаття 11).
Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби та перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 №2066 (далі - Положення №2066).
Відповідно до пункту 2 Положення №2066 громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії.
Системний аналіз вказаних норм законодавства, в редакціях чинних на час подання позивачем рапорту, дає суду підстави зробити такі висновки. Право на альтернативну (невійськову) службу передбачено лише для громадян, які підлягають призову на строкову військову службу (у віці 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку, придатні для цього за станом здоров'я, і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу) і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням; вирішення питання проходження альтернативної служби належить до компетенції відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання заявника; законодавством не передбачено права на проходження альтернативної (невійськової) служби діючим військовослужбовцям, призваним по призову під час мобілізації, зокрема не встановлено такої підстави для звільнення з військової служби, як у зв'язку з релігійними переконаннями для подальшого проходження альтернативної (невійськової) служби.
Судом встановлено, що відповідно до довідки релігійної організації "Церква Христа Спасителя" № 16 від 15.07.2022 ОСОБА_1 , 1988 року народження, є членом релігійної громади "Церква Христа Спасителя" з 13.07.2021.
Відповідно до Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постановою №2066 такими релігійними організаціями є, зокрема Християни віри євангельської.
Разом з тим, як встановлено судом, 31.03.2022 позивача призвано на військову службу по мобілізації.
Згідно з п.4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Тобто, з 31.03.2022 ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 було подано рапорт від 30.01.2024 про переведення його на альтернативну (невійськову) службу через релігійні переконання №70 від 02.02.2024.
На рапорті присутній напис "Вирішення вказаного питання не відноситься до компетенції командування в/ч. Пропоную залишити без реалізації".
Враховуючи, що вирішення питання проходження альтернативної служби належить до компетенції відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання заявника й законодавством не передбачено права на проходження альтернативної (невійськової) служби діючим військовослужбовцям, призваним по призову під час мобілізації, зокрема не встановлено такої підстави для звільнення з військової служби, як у зв'язку з релігійними переконаннями для подальшого проходження альтернативної (невійськової) служби, суд вважає правомірною відмову відповідача щодо розгляду та задоволення поданого рапорту.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень, а тому позов не підлягає задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 21 червня 2024 року.
Суддя Л.А.Шуляк