Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 червня 2024 року Справа№200/2101/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення від 13.03.2024 № 056750010955 та зобов'язати повторно розглянути заяву від 06.03.2024 про призначення пенсії та зарахувати до стажу період роботи з 02.01.1983 по 25.11.1989.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що відповідачем безпідставно не враховано до страхового стажу період її членства у колгоспі через те, що інформацію про час роботи фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) в колгоспі не засвідчено печаткою організації. На думку позивача такі обставини в жодному разі не впливають на врахування стажу за такий період, позаяк є суто формальними недоліками, за які працівник не має відповідати. На переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначеного вище періоду її трудової діяльності до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому суду відзиві на позов. Згідно викладеного у відзиві до страхового стажу позивача не зараховано період її членства в колгоспі згідно з трудовою книжкою колгоспника, оскільки інформація про час роботи фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) в колгоспі не засвідчено печаткою організації. Тривалість загального страхового стажу позивача є недостатньою для призначення позивачу пенсії.
На думку відповідача, управлінням пенсійного фонду прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Отже, як зазначив відповідач, рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу відповідає приписам чинного законодавства, а вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2024 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 863224, дата огляду 21.02.2024, інвалідність встановлено до 01.03.2025.
06.03.2024 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі-Закон №1058-IV).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.03.2024 №056750010955 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці на дату звернення становить 09 років 07 місяців 03 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки від 01.01.1983 серії НОМЕР_1 - з 02.01.1983 по 25.11.1989, оскільки відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік відповідно, відсутні дати документів, на підставі яких внесено відомості.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).
Відповідно до ст.30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058) пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Згідно ст. 32 Закону №1058 особи, зокрема, віком від 56 до 59 років включно, яким встановлено інвалідність ІІ або ІІІ групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією 14 років.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Згідно із ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).
Згідно п.п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві; на підставі чого внесено запис (дата і номер), відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Аналогічні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка була чинною в спірний період.
При вирішенні питання правомірності визначення тривалості страхового та пільгового стажу суд виходить із змісту документів, що розглядалися відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, оцінка правомірності рішень (дій чи бездіяльності) здійснюється шляхом встановлення обґрунтованості наведених в них підстав неврахування певних періодів роботи позивача у складі спеціального стажу.
Аналіз нормативно-правових актів, якими врегульовані засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі № 242/2536/16-а.
Виходячи із змісту положень Постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи та яка надавалась відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, в розділі «Членство у колгоспі” містить записи про членство позивача у колгоспі імені Енгельса Самаркандського району Самаркандської області УРСР:
02.01.1983 прийнята членом колгоспу, дояркою;
25.11.989 звільнена з роботи через зміну місця проживання.
Записи про прийняття членом колгоспу та звільнення засвідчені підписами та печатками колгоспу будь-яких зауважень з цього приводу відповідачем не наведено.
У розділі «Трудова участь у громадському господарстві» наведені: відомості про участь позивача з 1983 по 1898 рік; річний мінімум трудової участі - 180 годин щорічно та відомості про виконання позивачем річного мінімуму: 1983 рік - 318 годин, 1984 рік -354 години, 1985 рік - 338 годин, 1986 рік - 170 годин, 1987 рік - 250 годин, 1988 рік - 311 годин, 1989 рік - 183 години; у графі підстави внесення записи зазначені номери особового рахунку. Суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підставу для внесення відповідних записів. На записах у розділі «Трудова участь» наявні відбитки печатки, проте їх кількість не відповідає кількості років.
Стосовно зауважень відповідача про те, що інформація про час роботи фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) в колгоспі не засвідчено печаткою організації суд вважає за необхідне зазначити, що такі недоліки в оформленні трудової книжки не є достатніми та вагомими підставами для незарахування певного періоду роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог під час заповнення трудової книжки.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Поряд із тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тобто, законодавцем покладався обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому його неналежне виконання не може позбавити особу права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Тотожний правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
При цьому суд враховує те, що ні Постановами, ні Інструкцією, не передбачено наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, варто звернути увагу на те, що відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача у період з 02.01.1983 по 25.11.1989, будь яких доводів, які б могли свідчити про недостовірність записів трудової книжки позивача, відповідачем під час розгляду справи не наведено.
За таких обставин оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 13.03.2024 №056750010955, яким позивачу не зараховано до страхового стажу період її трудової діяльності в колгоспі з 02.01.1983 по 25.11.1989, а також відмовлено у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню. Дійдення судом висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії свідчить також про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 06.03.2024 та зарахувати до страхового стажу періоди її трудової діяльності в колгоспі 02.01.1983 по 25.11.1989.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на таке, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.03.2024 № 056750010955 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 06.03.2024 про призначення пенсії та зарахування до трудового стажу періоду роботи з 02.01.1983 по 25.11.1989.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:,
ОСОБА_1 (позивач): адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (відповідач): адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010.
Суддя А.С. Михайлик