Рішення від 21.06.2024 по справі 160/9114/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 рокуСправа №160/9114/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною дію Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладену у листі від 28 березня 2024 року за №18780-10410/K-01/8-0400/24 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, та з 01 квітня 2019 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №160/28951/23 з розрахунку 82 відсотків сум грошового забезпечення на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії сформованої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13 червня 2023 року №3125;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №160/28951/23 з розрахунку 82 відсотків сум грошового забезпечення на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії сформованої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13 червня 2023 року №3125.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою звернення до суду слугувало зменшення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області % розміру відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.01.2018 року та з 01.04.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13 червня 2023 року №3125 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №160/28951/23.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.05.2024 року від відповідача на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262). Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набув чинності з 01.10.2011, було внесено зміни до низки актів, в тому числі до статті 13 Закону України №2262 про розмір пенсії за вислугу років у відсотках. Враховуючи зміни до статті 13 Закону №2262 максимальний розмір пенсії, що призначався за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 відсотків, до категорії 2 - 95 відсотків. Законом України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" також було внесено зміни до статті 13 Закону №2262, за якими максимальний розмір пенсії, що призначається за вислугу років, не повинен перевищувати 70 відсотків сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 відсотків, до категорії 2 - 95 відсотків. Частиною 4 статті 63 Закону №2262 передбачено, що всі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Зазначена Постанова була підставою для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262. Відповідно до пункту 1 Постанови №103 перерахунок пенсії здійснювався з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчального складу та деяких інших осіб». Відповідно до пункту 2 Постанови №103 виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї Постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Отже, на виконання Постанови №103 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 за чинною на цю дату редакцією Закону №2262, а саме за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. На виконання рішення суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці від 13.06.2023 за №3125, яка надана Головним управлінням Державної служби надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. Зобов'язання щодо проведення будь-яких дій згідно рішення суду стосується тільки осіб, відповідно до яких прийнято рішення. Оскільки рішенням суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 82% від грошового забезпечення, тому позивачу проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби.

15 травня 2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в кій позивач не погоджується із доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Відповідно до Висновку від 18 січня 2006 року про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, який міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 призначено пенсію виходячи з 82% розміру грошового забезпечення.

Згідно розрахунку за пенсійною справою - N/А 4/361 для ОСОБА_1 від 01.01.2018 р., який міститься в матеріалах справи, позивачу здійснено перерахунок пенсії виходячи з 70% розміру грошового забезпечення.

Згідно розрахунку за пенсійною справою - N/А 4/361 для ОСОБА_1 від 01.04.2019 р., який міститься в матеріалах справи, позивачу здійснено перерахунок пенсії виходячи з 70% розміру грошового забезпечення.

Згідно розрахунку за пенсійною справою - N/А 4/361 для ОСОБА_1 від 01.03.20224 р., який міститься в матеріалах справи, позивачу здійснено перерахунок пенсії виходячи з 70% розміру грошового забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській №3125 від 13.06.2023 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-II Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №3125 від 13.06.2023 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

На виконання Постанови №103 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 за чинною на цю дату редакцією Закону №2262, а саме за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби.

На виконання рішення суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці від 13.06.2023 за №3125, яка надана Головним управлінням Державної служби надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Після здійснення зазначених перерахунків пенсію позивача розраховано в розмірі 70% від грошового забезпечення, зазначеного у довідці.

На звернення позивача, відповідач, листом від 12.10.2023 року №50176-39902/Н-01/8-0400-23, повідомив, що 05.03.2019 набрало чинності рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 № 826/3858/18, яке Шостим апеляційним адміністративним судом від 05.03.2019 залишене без змін, яким вирішено визнати протиправними та нечинним пункти 1-2 Постанови № 103. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» пункти 1-2 Постанови 103 виключено. Для перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13 червня 2023 року №3125 підстави відсутні.

На звернення позивача, відповідач, листом від 28.03.2024 року №18780-10410/Н-01/8-0400-24, повідомив, що на виконання Постанови №103 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 за чинною на цю дату редакцією Закону №2262, а саме за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. На виконання рішення суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці від 13.06.2023 за №3125, яка надана Головним управлінням Державної служби надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. Зобов'язання щодо проведення будь-яких дій згідно рішення суду стосується тільки осіб, відповідно до яких прийнято рішення. Оскільки рішенням суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 82% від грошового забезпечення, тому позивачу проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії позивачу виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовими рішеннями, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду.

Таким чином, спірним у даному випадку є застосування відповідачем 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є конституційним правом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 13 Закону України № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон № 2262-ХІІ, в редакції станом на час призначення пенсії) визначено, що, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" ( 1763-15 ) (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

08 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри “ 90” замінено цифрами “ 80”.

27 березня 2014 року прийнято Закон № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри “ 80” замінено цифрами “ 70”. Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.

Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.

Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Як зазначалося вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській №3125 від 13.06.2023 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-II Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №3125 від 13.06.2023 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

На виконання Постанови №103 позивачу було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 за чинною на цю дату редакцією Закону №2262, а саме за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби.

На виконання рішення суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці від 13.06.2023 за №3125, яка надана Головним управлінням Державної служби надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Після здійснення зазначених перерахунків пенсію позивача розраховано в розмірі 70% від грошового забезпечення, зазначеного у довідці.

При цьому право на отримання пенсії виходячи з 82% суми місячного грошового забезпечення підтверджується Висновком від 18 січня 2006 року про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, який міститься в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача, який було здійснено на виконання Постанови №103 та на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року по справі №160/28951/23, відповідач повинен був застосувати 82% грошового забезпечення, адже при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18 від 04.02.2019 року (адміністративне провадження № Пз/9901/58/18).

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною 5 статті 19 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина 1 статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Таким чином, оскаржувані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, та з 01 квітня 2019 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №160/28951/23 з розрахунку 82 відсотків сум грошового забезпечення на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії сформованої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13 червня 2023 року №3125 є протиправними.

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 КАС України).

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №.30985/96).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словачини»).

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2015 року у справі № 816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 у справі № 2а-204/12, у справі №802/1827/17-а від 18 червня 2020 року).

Відтак, суд при перевірці правомірності вчинених дій відповідача у спірних відносинах, згідно приписів КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, враховуючи встановлений факт протиправних дій відповідача, з метою повного захисту прав позивача суд вважає достатніми підстави зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №160/28951/23 з розрахунку 82 відсотків сум грошового забезпечення на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії сформованої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13 червня 2023 року №3125, з урахуванням виплачених сум пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень дії якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності таких дій та не спростовано доводи позивача викладені у позовній заяві.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, та з 01 квітня 2019 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №160/28951/23 з розрахунку 82 відсотків сум грошового забезпечення на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії сформованої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13 червня 2023 року №3125.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №160/28951/23 з розрахунку 82 відсотків сум грошового забезпечення на підставі Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії сформованої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 13 червня 2023 року №3125, з урахуванням виплачених сум пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса

Попередній документ
119908055
Наступний документ
119908057
Інформація про рішення:
№ рішення: 119908056
№ справи: 160/9114/24
Дата рішення: 21.06.2024
Дата публікації: 24.06.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (02.09.2024)
Дата надходження: 08.04.2024
Предмет позову: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії