21 червня 2024 рокуСправа №160/3292/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) № 047050025170 від 04.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу період роботи з 25.10.2003 року по 25.12.2012 року згідно архівної довідки № Т-21/2-08/316 від 08.11.2023 року та згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за її заявою від 02.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи та досягла необхідного пенсійного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 02.01.2024 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050025170 від 04.01.2024 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності пільгового стажу. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно із архівною довідкою №Т-21/2-08/316 від 08.11.2023, оскільки необхідно надати рішення Комісії ПФУ з питань підтвердження стажу, що надає право на призначення пенсії та долучити документ про ліквідацію підприємства без правонаступника. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди її роботи з 25.10.2003 по 25.12.2012, оскільки такі періоди роботи належним чином підтверджені записами в трудовій книжці, а також архівною довідкою № Т-21/2-08/316 від 08.11.2023. Крім того, відповідачем безпідставно не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, де Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. З огляду на викладене, а також зважаючи досягнення необхідного 53-річного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, наявності загального стажу 36 років 11 місяців 7 днів та пільгового стажу за Списком №1 не менше 7 років 6 місяців, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 12.02.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3292/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стражу ОСОБА_1 , в тому числі пільгового, станом на дату звернення за призначенням пенсії (02.01.2024).
29.02.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві, тому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка від 02.01.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах та пакетом документів. За принципом екстериторіальності документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії № 047050025170 від 04.01.2024 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Щодо підстав відмови відповідачем-1 вказано, що право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє, оскільки станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла віку - 53 роки 00 місяців 07 дні, страховий стаж становив 36 років 11 місяців 7 днів, водночас пільговий стаж за списком не підтверджений. За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди. До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 25.10.2003 по 25.12.2012 за Списком № 1 згідно з довідки № Т-21/2-08/316 від 08.11.2023, оскільки потрібно надати рішення комісії ПФУ з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії та долучити документ про ліквідацію підприємства без правонаступника. Право на пенсію на пільгових умовах міть жінки у віці 50 років і при наявності необхідного стажу роботи на пільгових умовах. Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.
28.03.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує доводи позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 02.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 04.01.2024 № 047050025170 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи з 25.10.2003 по 25.12.2012, відповідачем зазначено, що відповідно до наданої позивачем архівної довідки № Т-21/2/08/3196 від 08.11.2023, виданої ПАТ «Дніпровським металургійним комбінатом», до пільгового стажу позивача не враховано періоди роботи, оскільки необхідно надати рішення комісії Пенсійного фонду України з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії та долучити документ про ліквідацію підприємства без правонаступника. Відповідач зазначає, що у разі ліквідації підприємства, припинення у зв'язку з банкрутством без правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленою для окремих категорій працівників, здійснюється у Порядку, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1. Згідно із зазначеним Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які створені при Головних управліннях Пенсійного фонду України. Відповідно до рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років зазначено, що в наданих документах відсутня інформація про роботу заявника саме в особливо шкідливих умовах праці на умовах, зазначених в єдиному переліку пільг. Позивачем відповідної заяви та необхідних документів на розгляд Комісію з питань підтвердження стажу роботи не надавались. На підставі викладеного та оскільки заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 не була предметом розгляду Головного управління Дніпропетровської області та рішення про відмову в призначенні пенсії відповідачем-2 не приймалось, вимоги позивача щодо зобов'язання вчинити певні дії є безпідставними та не підлягають задоволенню.
До відзиву відповідачем-2 надано витребувані докази.
Позивач не скористалась своїм правом на подання відповіді на відзиви відповідачів.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 14 березня 1996 року Міським ВМ Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
02.01.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №8 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 02.01.2024 вх.№44 долучено такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; заява про призначення пенсії; паспорт серії НОМЕР_3 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_4 ; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №Т-21/2-08/317/1, №Т-21/2-08/317; довідка про зміну назви організації №Т-21/2-08/316/1, довідка про прийняття на роботу №Т-21/2-08/316; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №023-1161, №Т-21/2-08/318/1, архівна довідка Т-21/2-08/318, інший документ (атестація); свідоцтво про шлюб; трудова книжка НОМЕР_2 ; свідоцтво про народження (2).
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.01.2024 №0047050025170 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Означене рішення від 04.01.2024 №0047050025170 обґрунтоване наступним.
Вік заявника 53 роки 7 днів. Страховий стаж особи становить 36 років 11 місяців 7 днів. Пільговий стаж особи не підтверджено. Результати розгляду документів, доданих до заяви. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно архівної довідки № Т-21/2-08/316 від 08.11.2023, оскільки необхідно надати рішення комісії Пенсійного фонду України з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії та долучити документ про ліквідацію підприємства без правонаступника. Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047050025170 на дату звернення 02.01.2024, страховий стаж позивача становить 36 років 11 місяців 07 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 0, до страхового стажу зараховано наступні періоди: з 01.09.1986 по 22.02.1990 - навчання у вищих/середн.НЗ - 03 роки 05 місяців 22 дні; з 17.04.1990 по 25.10.2003 - 13 років 06 місяців 09 днів; з 26.10.2003 по 31.12.2003 - 0 років 02 місяці 06 днів; з 01.01.2004 по 02.08.2021 - 17 років 08 місяців 0 днів; з 03.08.2021 по 30.09.2023 - 02 роки 02 місяці 0 днів.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та з не зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 25.10.2003 по 25.12.2012, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IVправо на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, що набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020«У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
«Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність».
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З огляду на викладене, враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
За таких обставин, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності прийняття відповідачем-1 рішення від 04.01.2024 №047050025170 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 02.01.2024, яка на час звернення досягла 53 років.
Разом з цим, в ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відмова у призначені пенсії обґрунтована єдиною підставою - відсутністю на час звернення за призначенням пенсії (02.01.2024) пільгового стажу за Списком №1.
За розрахунком стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047050025170 на дату звернення 02.01.2024, страховий стаж позивач становить 36 років 11 місяців 07 днів, пільговий стаж - 0, до загального страхового стажу зараховані наступні періоди: з 01.09.1986 по 22.02.1990; з 17.04.1990 по 25.10.2003; з 26.10.2003 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 02.08.2021; з 03.08.2021 по 30.09.2023.
Отже, спірні періоди зараховані до страхового періоду, однак не до пільгового.
Позивач у позові наполягає, що у періоді з 25.10.2003 по 25.12.2012 працювала на роботах, що надають право на призначення пенсії пільгової пенсії за Списком №1, у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.Дзержинського».
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Суд зазначає, що в період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.
У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.
З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.04.1989, позивач у спірні періоди працювала на наступних посадах у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»:
-з 25.10.2003 по 29.05.2008 - у вогнетривко-вапняному цеху машиністом млинів помольно-дробильного відділення дільниці виробництва вогнеупорів 4 розряду, робоче місце атестоване (записи 7-9);
-з 30.05.2008 по 25.05.2016 - у конвертерному цеху мащиністом-транспортувальником гарячого металу 3 розряду, робоче місце атестоване (записи 9-13).
Трудова книжка також містить відомості про те, що Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з 28.02.1997, з 23.05.2011 - у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського», та з 25.01.2017 - у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (записи №6, №11 та №17).
Суд зазначає, що трудова книжка позивача в частині спірних періодів містить відомості про її роботу машиністом млинів помольно-дробильного відділення дільниці виробництва вогнеупорів, машиністом-транспортувальником гарячого металу та про атестацію таких робочих місць, однак записи не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, як-то повної інформації щодо атестації робочого місця, характеру виконуваної роботи, зайнятості повний робочий день для поширення пільг пенсійного забезпечення.
У наведених випадках законодавцем обумовлена необхідність надання довідок уточнюючого характеру на підтвердження пільгового стажу роботи на відповідних посадах або за професіями.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечено відповідачами, що позивачем разом із трудовою книжкою надавалась довідка Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 14.06.2022 №023-1161 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, відповідно до довідки від 14.06.2022 №023-1161, ця довідка видана ОСОБА_1 (1970 р.н.) про те, що вона працювала повний робочий день в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» в конвертерному цеху (виробництво сталі):
за період з 30.05.2008 по 25.12.2012 за професією, посадою машиніст-транспортувальник гарячого металу, що передбачена Списком №1 розділом ІІІ підрозділ 2а, код КП 3.2а, підстава: Постанова КМУ №36 від 16.01.2003; відволікання: 10.2008 - 7 к.д., 08.2011 - 1 к.д. За період з 30.05.2008 по 25.12.2012 - 04 роки 06 місяців 18 днів.
Довідка №023-1161 від 14.06.2022 видана на підставі: особова картка, штатний розпис, контрольні табелі фактично відпрацьованого часу, технологія виробництва, а також містить відомості про те, що робоче місце атестоване (постанова по комбінату «Про атестацію робочих місць за умовами праці» №992 від 29.12.2006. Лист Головного держексперта області за умовами праці №003/07-1-406 від 29.11.2011 про подовження строку дії постанови №992 від 29.12.2006 «Про атестацію робочих місць за умовами праці» до 29.12.2012.
Також, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» з 01.02.2022 - в стані припинення на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2104/19; ліквідатором ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» призначений арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович (свідоцтво №193 від 28.02.2013р.).
За приписами статті 60 Кодексу України з питань процедур банкрутства у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом (частина 6 статті 65 Кодексу України з питань процедур банкрутства).
Ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, у тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури. До постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства або з уповноваженою ним архівною установою визначити місце їх подальшого зберігання (стаття 67 цього Кодексу).
Відповідачами не спростовано, що станом на дату підписання довідки (14.06.2022) ОСОБА_2 мав всі права щодо підписання довідки від 14.06.2022 №023-1161.
Отже, вказана довідка містять всі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу (періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, відомості про атестацію робочого місця), а також містить підпис уповноваженої особи (ліквідатора) та печатку підприємства та є чинною, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Суд також зазначає, що професія (посада) машиніст-транспортувальник гарячого металу, на якій позивач працювала у період з 30.05.2008 по 25.12.2012, передбачена Списком 1, затвердженим постановою КМУ №36 від 16.01.2003 (розділ ІІ, ІІІ підрозділ 2а, код КП: 3.2а).
Крім того, постановою ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» від 29.12.2006 №992 затверджена атестація робочих місць за умовами праці по підприємству, згідно із Додатком 1 до якої затверджений Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, робітникам яких підтверджено право пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1, серед яких є машиніст-транспортувальник гарячого металу в конвертерному цеху.
З урахуванням викладеного, а також записів в трудовій книжці в частині періоду з 30.05.2008 по 25.12.2012 та відомостей з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.06.2022 №023-1161, підтверджено зайнятість позивача повний робочий день машиністом-транспортувальником гарячого металу в конвертерному цеху, що передбачена Списком №1.
Посилання відповідача-1 в оспорюваному рішенні на те, що період з 30.05.2008 по 25.12.2012 не підлягає зарахуванню за Списком №1 згідно з архівної довідки № Т-21/2-08/316 від 08.11.2023, не враховуються судом, оскільки ані оскаржуване рішення, ані відзиви не містять обґрунтувань причин не врахування відомостей уточнюючої довідки від 14.06.2022 №023-1161 в частині спірного періоду, яка на час винесення оспорюваного рішення була в наявності у відповідача-1.
Зауважень щодо змісту уточнюючої довідки, щодо її оформлення відповідачем не зазначено.
В матеріалах справи відсутні і докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданих позивачем до заяви про призначення пенсії довідки.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи позивача машиністом-транспортувальником гарячого металу в конвертерному цеху Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» з 30.05.2008 по 25.12.2012, відповідач-1 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 вказаних спірних періодів її роботи.
За викладених обставин, оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.01.2024 за №047050025170 прийняте не у відповідності до вимог чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для його скасування.
Щодо інших спірних періодів, а саме: з 25.10.2003 по 29.05.2008.
Судом встановлено, що згідно із відомостями у трудовій книжці позивач у вказаний період працювала машиністом млинів помольно-дробильного відділення дільниці виробництва вогнеупорів.
Однак, інформації в трудовій книжці щодо посади (професії) у даному випадку недостатньо для зарахування періоду роботи на такій посаді до відповідного пільгового стажу, оскільки пільгова пенсія призначається працівникам за умови їх зайнятості на відповідних роботах повний робочий день, що необхідно встановити.
Водночас, з трудової книжки позивача не вбачається відомостей, які б свідчили про зайнятість позивача на відповідному підприємстві повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, відсутні і відомості щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за періоди з 25.10.2003 по 29.05.2008.
Тобто, відомості про роботу позивача з 25.10.2003 по 29.05.2008 не можуть підтвердити факт її роботи повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а наявність у трудовій книжці періоду роботи та посади позивача не свідчить про наявність у позивача права на зарахування вказаних спірних періодів до пільгового стажу, оскільки не звільняє від врахування інших умов, встановлених пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», необхідних для зарахування вказаних періодів трудової діяльності періодів до пільгового стажу.
Водночас, наявні в матеріалах справи документи не підтверджують зайнятість позивача у вказаний період повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці по Списку № 1, тоді як підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці є однією з обов'язкових умов при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах. І таке підтвердження може містити безпосередньо трудова книжка, проте, у разі відсутності в ній необхідних записів, подання уточнюючої довідки є обов'язковим.
Разом з цим, доказів наявності довідки(ок) уточнюючого характеру на підтвердження пільгового стажу роботи на відповідній посаді за спірний період трудової діяльності позивача із зазначенням характеру виконуваної роботи, віднесення даної професії до відповідних Списків, що надають право на призначення пільгової пенсії, та інформації про зайнятість на роботах із особливо шкідливими умовами праці повний робочий день, позивачем до не надано, а матеріали не містять.
Архівна довідка №Т-21/2-08/316 від 08.11.2023, що видана Архівним управлінням Кам'янської міською ради, не є довідкою уточнюючого характеру, оскільки містить відомості щодо переведення позивача з 25.10.2003 машиністом млинів помольно-дробильного відділення дільниці виробництва вогнеупорів та про переведення позивача з 30.05.2008 машиністом-транспортувальником гарячого металу, однак не містить відомостей щодо характеру виконуваної роботи, віднесення даної професії до відповідних Списків, що надають право на призначення пільгової пенсії, та інформації про зайнятість на роботах із особливо шкідливими умовами праці повний робочий день.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику довідку, яка підтверджує пільгових характер роботи, така особа в має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред'явивши позов до товариства щодо видачі відповідної довідки.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зазначеному рішенні зазначила, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідно підтвердити пільговий характер умов праці, уточнюючою довідкою підприємства, саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періодів її роботи з 25.10.2003 по 29.05.2008, оскільки позивачем не надано уточнюючої довідки(ок) про характер виконуваної роботи, а відомості про роботу позивача у цей період на відповідній посаді, що зазначена у трудовій книжці та архівній довідці від 08.11.2023 №Т-21/2-08/316, не підтверджують факт її роботи повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та віднесення цієї посади до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлена права звернутись до відповідача, надавши такі документи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-1 заяви позивача від 02.01.2024 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення від 04.01.2024 №047050025170, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача-1 у зарахуванні періодів роботи позивача з 30.05.2008 по 25.12.2012 до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, та зобов'язано відповідача-1 зарахувати вказані спірні періоди роботи позивача до пільгового стажу.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 02.01.2024 про призначення пенсії досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 02.01.2024 про призначення пенсії за віком та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 605,60грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10) від 04.01.2024 №047050025170 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до пільгового стажу за Списком №1 періодів її роботи з 30.05.2008 по 25.12.2012.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 02.01.2024 про призначення пенсії за віком та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова