21 червня 2024 рокуСправа №160/8544/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці, з позовними вимогами, про визнання протиправними та скасування: - рішення про коригування митної вартості № UA110110/2024/300004/1 від 04.01.2024р.; - картки відмови №UA110110/2024/000002 від 04.01.2024р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпровської митниці № UA110110/2024/300004/1 від 04.01.2024р. Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс» скориговано митну вартість товарів за ЕМД № 24UA110110000093U1 від 04.01.2024 в сторону збільшення, яка вплинула на розмір митних платежів. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки підприємством був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України. Відмова митниці у визнанні митної вартості з урахуванням наданих документів є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
Разом з із відзивом на позовну заяву, представником відповідача надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що згідно позовної заяви позивач оскаржує рішення Дніпровської митниці № UA110110/2024/300004/1 від 04.01.2024р., однак до позовної заяви та в матеріалах справи таке рішення відсутнє, у зв'язку з чим, позивачу слід уточнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали, а саме: надати до суду належним чином завірену копію рішення про коригування митної вартості № UA110110/2024/300004/1 від 04.01.2024р. або заяву про уточнення позовних вимог.
На виконання вимог вказаної ухвали суду представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що в описовій частині позову було допущено описку в номері рішення про коригування митної вартості, та просила вважати виправлену технічну помилку в описовій частині позовної заяви, а саме, оскаржуваним по даній справі є рішення про коригування митної вартості № UA110110/2024/200002/1 від 04.01.2024р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року продовжено розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс», зареєстроване 13.01.1994р., основний види діяльності: 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами.
Судом встановлено, що 29 листопада 2021 року між ТОВ фірма «ТРИПЛЕКС» (Покупець) та «SWEN DIS TICARET VE PAZARLAMA RANISMANLIK EGATIM VE TICARET IMITED SIRKETI» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №1/21SWEN (Договір), відповідно до умов п.1.1 Договору Продавець продає а Покупець покупає Товар.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі Додатку (Специфікації) Додатки є невід'ємною частиною цього Договору.
Умови поставки товару FCA - ISTANBUL
Сторони підписали Специфікацію, яка є Додатком до Договору.
Відповідно до умов Додатку Покупець придбаває товар Вироби для транспортування домашніх тварин з лицьовою поверхнею з пластмасових листів.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України вказаного товару декларантом на підтвердження заявленої вартості товару: «Вироби для транспортування домашніх тварин з формованої пластмаси призначені для тривалого використання: клітки - переноски для транспортування домашніх тварин (з ручкою) з полімерних матеріалів: в асортименті» за ціною договору (контракту) 04.01.2024р. надано до митного оформлення митну декларацію UA 24UA110110000093U1 з наступними документами: Договір купівлі-продажу №1/21 SWEN від 29.11.2021; Додаток до Договору №11(Специфікація); Пакувальний лист; Рахунок-фактура(інвойс); Автотранспортна накладна; Супровідний документ Т1; Сертифікат про походження товару; заявка; банківські платіжні документи, що стосуються Товару; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг; Документ, що підтверджує вартість перевезення Товару; Договір про надання послуг митного брокера; Договори про перевезення; Копія митної декларації країни відправлення та митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст.337 МКУ, відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п.3 ст.53 МКУ):
- Декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 05.12.2023 № 102 на суму 21570,48 USD, де у графі «Деталі платежу» зазначено передплата за товари за контрактом SWEN 1/21 від 29.11.2021 додаток № 11 від 30.11.2023. Проведена сума оплати за товар не корелюється з умовами визначеними п 2.2 Контракту, щодо розміру та термінів сплати за товар. Вищевказане свідчить про недотримання порядку здійснення розрахунку за поставлений товар;
- Інформація щодо заявленої торгівельної марки JOY PET та виробника оцінюваних товарів - SWEN DIS.TIC.VE PAZ.DNS.EGTM.SAN.VE TIC.LTD.STI, зазначена декларантом в електронному інвойсі, не підтверджена документами, передбаченими Контрактом. Відомості щодо якості, торгівельної марки та виробника впливає на цінові характеристики оцінюваного товару;
- відповідно до п 5.2.1 Контракту Продавець зобов'язаний надати Покупцю серед іншого копію експортної декларації. Документ зазначений у гр. 44 ЕМД під кодом 9610 (Декларація країни відправлення) від 29.12.2023 № 23341300EX01050041 до митного оформлення не надавався;
- документів щодо страхування товару до митного контролю не надано. Відповідно до заявлених декларантом відомостей (гр.2 ЕМД) відправник - має адресу м. Ізмір. Умовами поставки товару пунктом завантаження визначено м. Стамбул. Витрати на транспортування від м. Ізмір до м. Стамбул - декларантом не зазначено. У гр. 44 ЕМД під кодом 4103 зазначено Договір про перевезення від 26.12.2023 № 88, який до митного оформлення не надавався.
З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст.53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - копія декларації країни відправлення; - договір про перевезення від 26.12.2023 № 88; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів враховуючи експедиційну винагоду - витрати за послуги експедитора; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару актуальні; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На повідомлення митниці листом від 04.01.2024 № 46 декларант повідомив про відсутність можливості надання додаткових документів у десятиденний термін.
На підставі виявлених розбіжностей 04.01.2024р. Дніпровською митницею відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 110110/2024/000002 від 04.01.2024р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2024/300002/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована.
Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд доходить наступних висновків.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (далі - МК України), заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За нормами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України.
Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до положень ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що митну вартість товарів було скориговано митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним.
Згідно матеріалів справи, за поданою позивачем ЕМД від 04.01.2024 №UA110110/2024/000093 (MRN 24UA110110000093U1) поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі укладеного позивачем із SWEN DIS.TIC.VE PAZ.DNS.EGTM.SAN.VE TIC.LTD.STI, IZMIR TURKEY контракту №1/21 від 29.11.2021 р.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів було скориговано митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним.
Як встановлено з матеріалів справи, поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі укладеного позивачем із SWEN DIS.TIC.VE PAZ.DNS.EGTM.SAN.VE TIC.LTD.STI, IZMIR TURKEY контракту №1/21 від 29.11.2021 р.
Відповідно до пункту 2.1 Контракту Продавець постачає Покупцю Товар згідно Додатків (Специфікацій). Відповідно до пункту 2.2 Контракту Продавець постачає товар в термін 35 днів від дати 30% передплати. Поставка товарів здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» (редакція 2020 року) на умовах FCA Istanbul.
У рахунку фактурі від 29.12.2023 № IHR2023000000083 у графі терміни сплати (Payment terms) зазначено 30% передплата перед початком виробництва, 70% перед відвантаженням, зазначене суперечить термінам здійснення першої оплати за товар викладених у п. 2.2 Контракту.
Крім того, суд зазначає, що декларантом до митного оформлення надано специфікацію до Контракту від 30.11.2023 № 11, в якій в графі терміни сплати (Payment terms) вказано 80% передплата, 20% через 10 днів від дати відвантаження, проте зазначені терміни сплати також не відповідають умовам укладеного Контракту.
Згідно банківського платіжного документу, який був наданий декларантом до митного оформлення від 05.12.2023 № 102 на суму 21570,48 USD, у графі «Деталі платежу» зазначено передплата за товари за контрактом SWEN 1/21 від 29.11.2021 додаток № 11 від 30.11.2023.
Проте, суд звертає увагу, що проведена сума оплати за товар не кореспондується з умовами визначеними п.2.2 Контракту, щодо розміру та термінів сплати за товар, що свідчить про недотримання порядку здійснення розрахунку за поставлений товар.
Декларантом додаткових угод щодо зміни порядку та термінів сплати за товар до митного оформлення не наддавалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Суд зазначає, згідно п.5.2.3 Контракту, серед документів, що подаються продавцем, передбачено подання сертифікатів якості (аналізу) та здійснення маркування товару етикеткою (п.6.2 Контракту), проте, сертифікати якості декларантом до митного оформлення не надавались.
Також, під час здійснення митного оформлення товару, інформація щодо заявленої торгівельної марки JOY PET та виробника оцінюваних товарів - SWEN DIS.TIC.VE PAZ.DNS.EGTM.SAN.VE TIC.LTD.STI, зазначена декларантом в електронному інвойсі, не підтверджена документами, передбаченими Контрактом, при цьому, відомості щодо якості, торгівельної марки та виробника впливає на цінові характеристики оцінюваного товару.
Крім того, судом встановлено та позивачем не спростовано, відповідно до п 5.2.1 Контракту, Продавець зобов'язаний надати Покупцю серед іншого копію експортної декларації. Документ зазначений у гр. 44 ЕМД під кодом 9610 (Декларація країни відправлення) від 29.12.2023 №23341300EX01050041 до митного оформлення не надавався.
Суд зазначає, що поставка оцінюваної партії товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA - EYUPSULTAN/ISTANBUL. За зазначеними умовами поставки товару обов'язок організації перевезення товару покладається на покупця товару. Декларантом у розрахунку митної вартості, наведеному у декларації митної вартості визначено витрати на транспортування у сумі 90 000,00 грн., на підтвердження транспортних витрат декларантом надано:
- договір транспортного експедирування від 12.04.2023 №ТЧ 1/23, пунктом 1.3.10 якого передбачено організацію страхування, проте, документів щодо страхування товару до митного контролю не надано. При цьому, позивач стверджує, що у даному випадку страхування не здійснювалося. Вказаним договором передбачається оплата послуг експедитора (окрім винагороди), однак декларантом сума таких витрат не заявлена та не зазначена документально, ані під час митного оформлення оцінюваного товару, ані під час розгляду даної адміністративної справи.
- рахунок від ОСОБА_1 від 04.01.2024 № 0125, з посиланням на договір від 12.04.2023 №ТЧ 1/23, на загальну суму 143340,00 грн та за маршрутом Стамбул-Рені - 90000,00 грн.
Відповідно до заявлених декларантом відомостей (гр.2 ЕМД) відправник - має адресу м. Ізмір. Умовами поставки товару пунктом завантаження визначено м. Стамбул. Витрати на транспортування від м. Ізмір до м. Стамбул - декларантом не зазначено.
У гр. 44 ЕМД під кодом 4103 зазначено Договір про перевезення від 26.12.2023 № 88, який до митного оформлення не надавався.
Відсутність документів та неповнота відомостей щодо складових митної вартості товарів унеможливлює здійснення перевірки числового значення визначеної декларантом митної вартості оцінюваних товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч. 10 ст. 58 МК України).
Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Наведені вище обставини свідчать про не включення до митної вартості оцінюваного товару обов'язкових складових, передбачених ч.10 ст.58 МК України, а саме: вартість доставки товарів між містами Туреччини, вартість експедиторських послуг, вартість страхування та унеможливило перевірку митним органом числового значення митної вартості оцінюваного товару.
Аналіз митного законодавства свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 804/1416/16, від 14.05.2019 р. у справі № 804/16334/15, від 11.06.2019 р. у справі № 804/7761/15.
Отже, саме на декларанта покладено обов'язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об'єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.
Нормами чинного законодавства не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митницею з декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Оскільки декларантом не було надано додаткові документи на вимогу митниці, які б підтверджували заявлену митну вартість, не було доведено достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості, у митниці не було можливості упевнитися у правильності заявленої декларантом митної вартості товару.
З огляду на неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, у митниці були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності зазначення митної вартості товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин, зокрема щодо ненадання позивачем додатково витребуваних документів, та правового регулювання спірних правовідносин є підстави для висновку, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що ТОВ фірма «Триплекс» належним чином не доведено протиправності дій відповідача у т.ч. під час прийняття оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000002 від 04.01.2024р., у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA110110/2024/300004/1 від 04.01.2024р., суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA110110/2024/300004/1 від 04.01.2024р. до позовної заяви не додано та в матеріалах справи відсутнє, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 03 травня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати до суду належним чином завірену копію рішення про коригування митної вартості № UA110110/2024/300004/1 від 04.01.2024р. або заяву про уточнення позовних вимог.
На виконання вимог вказаної ухвали суду представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що в описовій частині позову було допущено описку в номері рішення про коригування митної вартості, та просила вважати виправлену технічну помилку в описовій частині позовної заяви, а саме, оскаржуваним по даній справі є рішення про коригування митної вартості № UA110110/2024/200002/1 від 04.01.2024р.
За приписами ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправними таких рішення, дій або бездіяльності та зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до частини 1, пунктами 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, із зазначенням змісту позовних вимог і викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Як було встановлено судом, ні під час подання позовної заяви, ні під час розгляду справи, позивачем оскаржуване рішення № UA110110/2024/300004/1 (або згідно заяви про уточнення позовних вимог № UA110110/2024/200002/1) від 04.01.2024р. до позовної заяви не додано, підстави неможливості надання не зазначено.
Також, доказів прийняття відповідачем відносно позивача оскаржуваних рішень від 04.01.2024р. № UA110110/2024/300004/1 та/або UA110110/2024/200002/1 матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність в межах спірних правовідносин порушень прав та інтересів позивача зі сторони відповідача вказаними рішеннями.
Щодо наявного в матеріалах справи рішення Дніпровської митниці від 04.01.2024р. № UA110110/2024/300002/1 позовні вимоги в межах даної справи позивачем не заявлялися та не уточнювалися, а суд не може шляхом припущень змінювати або модифікувати предмет позову.
У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 1240/2611/18 сформульований висновок, що на підставі приписів частини першої статті 5 та частини другої статті 9 КАС України саме позивач обирає спосіб судового захисту; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).
Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного позивачем права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Таким чином, враховуючи недоведеність наявності порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням від 04.01.2024р. № UA110110/2024/300004/1 та/або UA110110/2024/200002/1, суд вважає, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Триплекс» (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21-А, ЄДРПОУ 20244069) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова