Київський районний суд м. Полтави
Справа № 642/7539/21
Провадження №2/552/28/24
іменем україни
20.06.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.
секретар судового засідання - Лебедєва Х.В.,
учасники справи та їх представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Межова Ксенія Павлівна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Тузкова Юлія Анатоліївна,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В позовній заяві посилався на те, що 16 липня 2020 року відповідач отримала від нього в борг 195000,00 грн. (6500,00 доларів США), які зобов'язалась повернути до 01 вересня 2020 року. Зазначене підтверджується розпискою від 16 липня 2020 року.
Крім того 22 липня 2020 року відповідач отримала від нього в борг 85000,00 грн. (3000,00 доларів США), які також зобов'язалась повернути до 01 вересня 2020 року. Зазначене підтверджується розпискою від 22 липня 2020 року.
У встановлений строк або пізніше відповідач кошти не повернула. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за двома розписками в розмірі 280000,00 грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням зобов'язання позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацію його інфляційних втрат у розмірі 32355,84 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 9865,26 грн.
Судові витрати просив покласти на відповідача.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2021 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.
Відповідно до даного Розпорядження справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.
Справа № 642/7539/21 також передана на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2024 року справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено продовжувати у спрощеному позовному провадженні.
Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідач надала відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечила (а.с. 27-28).
У відзиві посилалась на безпідставність позовних вимог, оскільки жодних грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 вона не має. Письмових розписок від 16.07.2020 року та від 22.07.2020 року, копії яких відповідачем подано до суду, вона не складала, а підпис, поставлений від її імені є підробленим.
Тому в задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити в повному обсязі.
Інших заяв по суті справи сторони суду не подавали.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2022 року за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальному провадженні №120212212220000969 від 17.11.2021 року за ч. 3 ст. 190 КК України (а.с. 79-80).
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2024 року провадження у справі відновлено (а.с. 104).
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2024 року зобов'язано відповідальних осіб ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області надати суду висновок почеркознавчої експертизи від 07.09.2023 року, що був проведений у кримінальному провадженні за №120212212220000969 від 17.11.2021 року (а.с. 108).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, уповноваживши адвоката Межову К.П. представляти його інтереси в суді.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. При цьому посилалась на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Тузкова Ю.А. належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, оскільки судову повістку на судове засідання одержала представник відповідача (а.с. 142-143).
Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
В судове засідання відповідач та її представник не з'явились, про причини неявки не повідомили, клопотань щодо відкладення розгляду справи або розгляд справи за їх відсутності не подавали.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 липня 2020 року ОСОБА_2 одержала в борг від ОСОБА_1 6500 доларів США, що сторони визнали еквівалентним 195000,00 грн.
Кошти ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позикодавцю в строк до 01 вересня 2020 року (а.с. 11).
Крім того, 22 липня 2020 року ОСОБА_2 одержала в борг від ОСОБА_1 3000 доларів США, що визнали еквівалентним 85000,00 грн.
Кошти ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позикодавцю в строк до 01 вересня 2020 року (а.с. 10).
Вказані обставини підтверджуються розписками ОСОБА_2 від 16 липня 2020 року та від 22 липня 2020 року відповідно (а.с. 10,11).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Як роз'яснив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Посилання відповідача у відзиві на те, що її підпис на зазначених розписках є підробленим, спростовано висновком експерта Харківського науково-дослідного експерто-криміналістичного центру МВС України від 07 вересня 2023 року №СЕ-19/121-23/19445-ПЧ, згідно якого предметом дослідження були розписки від 16 липня 2020 року про отримання в борг 6500 доларів США ОСОБА_2 у ОСОБА_1 та від 22 липня 2020 року про отримання в борг 3000 доларів США ОСОБА_2 у ОСОБА_1 (а.с. 115-120).
За результатами проведеного дослідження експертом зроблено наступні висновки:
1. Підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі розписки від 16.07.2020 року про отримання в борг 6500 доларів США ОСОБА_2 у ОСОБА_1 - виконаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий рукописний запис: « ОСОБА_2 » в оригіналі розписки від 16.07.2020 року про отримання в борг 6500 доларів США ОСОБА_2 у ОСОБА_1 виконаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі розписки від 22.07.2020 року про отримання в борг 3000 доларів США ОСОБА_2 у ОСОБА_1 - виконаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий рукописний запис: « ОСОБА_2 » в оригіналі розписки від 22.07.2020 року про отримання в борг 3000 доларів США ОСОБА_2 у ОСОБА_1 - виконаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наведеним спростовано доводи відповідача щодо підробки її підписів на розписках про одержання позики.
На підставі викладеного судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 липня 2020 року та 22 липня 2020 року укладено договори позики, за якими ОСОБА_2 зобов'язалась повернути ОСОБА_1 одержані від нього в борг грошові кошти.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання. Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд встановив, що відповідачем зобов'язання не виконано, борг відповідачем не повернуто.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за обома договорами у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 у розмірі, що еквівалентний 9500 доларів США (6500 дол. США + 3000 дол. США), що за курсом, погодженим сторонами, становить 280000 грн.
Як роз'яснив Верховний Суд у Постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18 (провадження № 61-7786св21), досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України). Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
У разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до розписки позичальника від 16 липня 2020 року ОСОБА_2 одержала в борг 6500 доларів США (195000 грн.) та зобов'язалась повернути 6500 доларів США (195000 грн.) - а.с. 11.
Відповідно до розписки позичальника від 22 липня 2020 року ОСОБА_2 одержала в борг 3000 доларів США (85000 грн.) та зобов'язалась повернути 3000 доларів США (85000 грн.) - а.с. 10.
Таким чином, розмір боргу, який має сплатити позичальник, за двома розписками сторонами визначено у загальному розмірі 280000 грн., що сторони вважають еквівалентним 9500 доларів США. Зазначені положення договору позики відповідають положенням ст. 533 ЦК України.
На підставі викладеного судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 280000 грн.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положення ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, відповідно до ст.625 цього Кодексу.
У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач виконала свої зобов'язання за договором позики та повернула грошові кошти.
Таким чином ОСОБА_4 не виконала взяті на себе зобов'язання за договором позики та не повернув отримані нею в якості позики гроші, чим порушила умови договору, що в свою чергу призвело до неналежного виконання передбаченого ст. 526 ЦК України обов'язку та настання відповідних правових наслідків для позичальника.
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання, що виникло між сторонами, є грошовим. Тому на вимогу позивача відповідач зобов'язана сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, які за час прострочення (з 02 вересня 2020 року до часу звернення позивача з позовом до суду - 04 листопада 2021 року) становлять 9865,26 грн.
Зазначений розмір процентів відповідачем не спростований.
Щодо наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації інфляційних втрат позивача суд встановив таке.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
На вказане звернув увагу Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 130/2604/18, провадження N 61-19817св19.
Зобов'язання відповідача за договорами позики визначені в іноземній валюті, а тому розмір боргу індексації не підлягає.
Відповідно, позовні вимоги про стягнення компенсації інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вищевикладеного, розглянувши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути борг за договором позики від 22 липня 2020 року в сумі 85000 грн., суму боргу за договором позики від 16 липня 2020 року в сумі 195000 грн., три відсотки річних в сумі 9865,26 грн., а всього стягнути 289865,26 грн.
Оскільки позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні з позовом до суду судовий збір не сплатив, у зв'язку з частковим задоволенням позову згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1% від задоволених відносно нього позовних вимог в сумі 2898, 65 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 22 липня 2020 року в розмірі 85000 грн., суму боргу за договором позики від 16 липня 2020 року в розмірі 195000 грн., три відсотки річних в сумі 9865,26 грн., а всього стягнути 289865,26 грн. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень двадцять шість копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2898, 65 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім гривень шістдесят п'ять копійок).
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаюча: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлений 21 червня 2024 року.
Головуючий О.А.Самсонова