17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 675/688/23
провадження № 61-1460ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним.
Ізяславський районний суд Хмельницької області рішенням від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
22 січня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 06 лютого 2024 року касаційну скаргу залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків, який був продовжений ухвалою від 28 березня 2024 року саме для надання нової редакції касаційної скарги та її копій, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, доказів сплати судового збору та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням причин пропуску строку, належним чином обґрунтованих доказами.
Копію ухвали від 28 березня 2024 року Верховний Суд направив заявнику за адресою, зазначеною у касаційній скарзі. Поштова кореспонденція була отримана ОСОБА_1 03 травня 2024 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням з трек-номером 0600260022552.
В ухвалі від 28 березня 2024 року Верховний Суд встановив строк для усунення недоліків тривалістю не більше десяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Отже, останній день строку для усунення недоліків з врахуванням вихідних днів припав на 13 травня 2024 року.
Станом на 30 травня 2024 року заявник вимоги ухвали Верховного Суду від 28 березня 2024 року не виконав, недоліки касаційної скарги не усунув.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Право на касаційне оскарження не є абсолютним і може піддаватися законним обмеженням.
Таким обмеженням є строк для оскарження судового рішення. Це обмеження спрямоване на дотримання принципу остаточності судового рішення та його правової визначеності.
Порядок касаційного оскарження судових рішень процесуальний закон визначає приписами Параграфу 2 Глави 2 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд вказав на те, що заявнику необхідно було надати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, оформлену з дотриманням всіх критеріїв, визначених статтею 392 ЦПК України, докази сплати судового збору, а також заяву про поновлення строку з зазначенням інших причин пропуску строку, належним чином обґрунтованих доказами.
Заявник частково усунув недоліки касаційної скарги, надавши до суду нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, докази сплати судового збору.
Водночас, в частині заяви про поновлення строку на касаційне оскарження заявник не виконав у повній мірі вимоги ухвали Верховного Суду від 06 лютого 2024 року, в зв'язку з чим з цієї підстави суд касаційної інстанції продовжив заявнику строк на усунення недоліків.
Отримавши копію ухвали від 28 березня 2024 року, ОСОБА_1 не надав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням інших причин пропуску строку, належним чином обґрунтованих доказами.
Аналіз наявних в матеріалах касаційного провадження доказів дає підстави для висновку про те, що електронну копію оскаржуваної постанови 08 грудня 2023 року о 17 год 24 хв доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями у листі Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2024 року № 675/688/23/1577/2024 та копією довідки Хмельницького апеляційного суду про доставку електронного документа.
Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що всі дії, вчинені представником, обов'язкові для довірителя.
Отже, в строк до 08 січня 2024 року ОСОБА_1 мав право на поновлення строку на касаційне оскарження.
Заявник не цікавився розглядом справи та без поважних причин подав касаційну скаргу з пропуском строку на касаційне оскарження, а саме 22 січня 2024 року, після спливу 45 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Вказана процесуальна поведінка ОСОБА_1 не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.
Інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження в клопотанні не зазначено та судом не встановлено.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа
Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Отже на вимогу суду заявник не надав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, а попередньо наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 серпня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року суд визнав неповажними.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Отже, попередньо зазначені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 серпня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року суд визнав неповажними, а на останню вимогу суду ОСОБА_1 не надав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням причин, належним чином обґрунтованих доказами, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 261, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров