18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 335/2525/22
провадження № 61-8712ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шашликов Денис Геннадійович, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики та розписки недійсними,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики та розписки недійсними.
Позов мотивовано тим, що з 30 листопада 2017 року по 03 лютого 2020 року він працював торгівельним агентом у ТОВ «Торговий дім АВ». Оскільки посадовими обов'язками передбачалась робота з товаром та грошовими сумами, позивачу керівництвом було запропоновано укласти договір, який за аналогією відповідав би договору про матеріальну відповідальність. ОСОБА_2 , який на той час працював у ТОВ «Торговий дім АВ» начальником служби безпеки, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи займану посаду, ввівши в оману позивача, змусив його підписати договір позики та розписку, обґрунтовуючи тим, що інакше позивач не отримає жодної грошової винагороди.
Тому, 30 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику безвідсоткову позику, сума якої складає 100 000 грн. Також, 30 травня 2019 позивач підписав розписку, згідно якої він нібито отримав від ОСОБА_2 100 000 грн та зобов'язався повернути вказані кошти до 29 жовтня 2019 року. Однак, фактично ОСОБА_2 не передавав ОСОБА_3 жодних грошових коштів. При цьому, при підписанні документів, ОСОБА_2 не дав позивачу ознайомитись із текстом документів та не надав жодного екземпляру.
Крім того, позивач вважає, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки злочину, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим позивач звернувся до органів поліції з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення.
Вказував, що волевиявлення ОСОБА_1 під час підписання договору не було вільним, договір вчинений проти його волі, внаслідок застосування тиску.
Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати договір позики від 30 травня 2019 року, укладений між ним та ОСОБА_2 , та розписку від 30 травня 2019 року недійсними.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року залишено без змін.
12 червня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шашликов Д. Г., через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 рокув указаній справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції Українисеред основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК Українивизначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК Українипозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову є вимоги немайнового характеру про визнання договору позики на суму 100 000 грн та боргової розписки недійсними.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України міститься серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу справою незначної складності.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу такою, що є незначної складності.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шашликов Денис Геннадійович, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики та розписки недійсними.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко