про відмову у відкритті касаційного провадження
20 червня 2024 року
м. Київ
справа №320/13822/23
адміністративне провадження № К/990/22841/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року
у справі №320/13822/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та надсиланні довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та на його адресу відповідно до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704) станом на 01 січня 2023 року із збільшеного прожиткового мінімуму (2684,00 грн) та з урахуванням премії 140%;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 - виготовити та надіслати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та на його адресу, станом на 01 січня 2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХII (далі - Закон №2262-ХII) з урахуванням положень постанови КМУ №704, окремого доручення Міністра оборони України від 01 січня 2023 року №2683/з "Про встановлення розміру премії на 2023 рік" із урахування посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавка за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби, служба в умовах режимних обмежень, премія (140%) (визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено у розмірі 2684,00 грн Законом України "Про Державний Бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-1X) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704, для подальшого перерахунку і виплаті пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру її пенсії з 01 лютого 2023 року;
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, для проведення перерахунку основного розміру її пенсії з 01 лютого 2023 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року змінити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року.
Викладено пункти другий та тертій резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у оформленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023 відповідно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 - виготовити та надіслати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві, станом на 01.01.2023 року 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023 відповідно".
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 (далі - скаржник) 13 червня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Скаржником наведено наступні підстави для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №320/13822/23, які передбачена частина четвертою та п'ятою статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі №21-484а13, постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №160/8324/19, від 23 травня 2024 року у справі №380/19324/23 та постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №553/3619/16-а, від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18, від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.
Однак, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 22 квітня 2014 року у справі №21-484а13 та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №553/3619/16-а, від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18 у зв'язку з різним суб'єктним складом та предметом розгляду у зазначених справах.
Так висновки Верховного Суду у справі №553/3619/16-а були сформовані у справі щодо перерахунку з 01 січня 2016 року пенсії позивача як колишнього працівника міліції, а у справі №21-484а13 Верховний Суд України сформував висновки щодо застосування статті 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в контексті того, що про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання, а не відповідь на підставі Закону України "Про звернення громадян".
У справі 826/3858/18 предмет спору стосувався визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а сторонами у справі були фізичні особи та Кабінет Міністрів України.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, Суд вказує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Крім того, Суд також не приймає до уваги посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2024 року у справі №380/19324/23, оскільки такий висновок хоч і є подібним до даних правовідносин, однак ухвалений за інших фактичних обставин, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Так у справі №380/19324/23 предмет спору стосувався визнання протиправними дій територіального центру комплектування щодо зменшення в довідках про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% та премії з 35% до 10%, які видані на виконання рішення суду.
Водночас мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову відповідають правовій позиції правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, про що зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.
До того ж, на думку колегії суддів, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року ухвалена у відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному постанові від 24 червня 2020 року у зразковій справі №160/8324/19.
Таким чином, Суд зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, станом на день винесення цієї ухвали, Верховний Суд від згаданих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.
При цьому касаційна скарга не містить доводів про помилковість врахування судами першої та апеляційної інстанцій вищенаведених висновків Верховного Суду, що свідчить лише про незгоду позивача з ухваленим судовим рішенням.
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин справи, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, також дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №320/13822/23, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
Також, аналізом змісту касаційної скарги Судом з'ясовано, що скаржник взагалі не наводить виключних підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України для справ незначної складності та які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Вказане виключає можливість прийняття скарги для здійснення касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції у справі №320/13822/23.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частинами четвертою і п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 20 грудня 2023 року у справі №400/4444/23, від 22 березня 2024 року у справі №120/6261/23, від 05 червня 2024 року у справі №400/13222/23.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №320/13822/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
С.М. Чиркін