21 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/1275/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 ) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 30791 гривню 12 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 19.03.2023 року. Так, відповідач перебував на лікуванні в КНП ВМР "Вашківецька лікарня реабілітації паліативної допомоги з поліклінічним відділенням" з 01.11.2023 по 29.11.2023. По завершенню лікування відповідач до розташування підрозділу не повернувся та вважається таким, що самовільно залишив військову частину. Позивач зазначає, що у зв'язку із зазначеними обставинами відповідачу безпідставно виплачено грошове забезпечення в сумі 30791,12 грн. Позивач вказує, що оскільки виплата грошового забезпечення відповідачу за зазначений період відбулась через недобросовісні дії відповідача, то наявні підстави для стягнення з нього безпідставно отриманих грошових коштів. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, хоча і був повідомлений належним чином про розгляд справи.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2023 №81 сержант ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та призначений гранатометником 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2023 №112 сержант ОСОБА_1 призначений на посаду командира 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2023 №144 сержант ОСОБА_1 , враховуючи підпункт 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із довготривалим лікуванням.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2023 №343 сержант ОСОБА_1 , який 01.11.2023 вибув на лікування до КНП ВМР "Вашківецька лікарня реабілітації та паліативної допомоги з поліклінічним відділенням".
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2023 №371 сержант ОСОБА_1 станом на 25.12.2023 не прибув до військової частини НОМЕР_1 після закінчення лікування в КНП ВМР "Вашківецька лікарня реабілітації та паліативної допомоги з поліклінічним відділенням".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.12.2023 №3528 було призначено службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу сержанта ОСОБА_1 .
В ході службового розслідування встановлено, що сержант ОСОБА_1 , який закінчив лікування в КНП ВМР "Вашківецька лікарня реабілітації та паліативної допомоги з поліклінічним відділенням" 29.11.2023, на якому перебував з 01.11.2023, по завершенню лікування до військової частини НОМЕР_1 не з'явився, знаходиться поза межами військової частини НОМЕР_1 з 30.11.2023 без законних на те підстав, тобто вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби.
За результатами проведеного службового розслідування, факт самовільного залишення дислокації підрозділу та не прибуття з лікування підтверджено.
Також, в ході проведення службового розслідування встановлено, що в період з 01.11.2023 по 29.11.2023 р. відповідачу неправомірно виплачено кошти на його харчування.
Позивач, вважаючи, що відповідачем безпідставно набуто грошові кошти звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічною службою є - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII).
Приписами ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 4 ст.2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
З аналізу ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України та вказаної правової позиції Верховного Суду свідчить про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, законодавство передбачає виключні випадки поверненню набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;
Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпечення відповідача за період з 01.11.2023 до 29.11.2023.
Матеріалами справи підтверджується, що надлишкові виплати відбулись у зв'язку з невірним обліком відповідача, а тому суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх повернення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертиз. За відсутності вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 ) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 30791 гривню 12 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя І.В. Маренич