Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 червня 2024 року № 520/17079/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.05.2024 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» у редакції від 04.05.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) звільнити ОСОБА_1 від 10.05.2024 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» у редакції від 04.05.2024.
Ухвалою від 21.06.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним вище позовом.
Представником позивача разом із позовом до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- постановити ухвалу, якою: заборонити вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або до інших військових частин, формувань (об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, органів управління тощо) до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі наступним особам: командуванню військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; всім іншим компетентним особам, які уповноважені вживати заходів щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, формування (об'єднання, з'єднання, частин, підрозділів, органів управління тощо).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що позивач проходить військову службу в лавах відповідача та 10.05.2024 року подав рапорт про звільнення з військової служби відповідачу у зв'язку з тим, що його мати має інвалідність ІІ групи. Однак рішення або відповіді на свій рапорт від відповідача не отримав, представником позивача було направлено на адресу відповідача адвокатський запит, на який також відповіді не отримано. На думку позивача, вказана бездіяльність відповідача є незаконною, протиправною та його рапорт має бути розглянутий відповідачем, що послугувало підставою для звернення до суду із позовом у цій справі. Із посиланням на норми діючого законодавства представником позивача зазначено, що під час проходження військової служби військовослужбовця може бути переміщено без його згоди до іншого місця служби, іншої військової частини або воєнізованого формування для продовження проходження військової служби. У випадку позивача уповноваженою особою приймати рішення про його звільнення є командир бригади, в якій останній проходить службу. Відтак якщо позивача переведуть до іншої військової частини для продовження проходження військової служби під час розгляду цієї справи, у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виконати рішення суду буде неможливо та його права не будуть захищені, що в свою чергу не буде сприяти ефективному судовому захисту, як це передбачено положеннями ст. 3 КАС України.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку ч.9 ст. 205 КАС України та ч.4 статті 229 КАС України розглянути заяву позивача в порядку письмового провадження.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно приписів ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, суд наголошує, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що предметом даного позову є захист прав позивача шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» у редакції від 04.05.2024 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 від 10.05.2024 на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» у редакції від 04.05.2024.
Водночас у позовній заяві позивачем вказано, що бездіяльність відповідача щодо розгляду його рапорту є очевидною, оскільки зазначена ним підстава для звільнення була чинною станом на час подання рапорту.
Натомість, як зазначає позивач, відповідач протиправно не здійснив розгляду його рапорту та не звільнив його з військової служби.
Суд зазначає, що з аналізу змісту норм діючого законодавства вбачається, що останні містять вимоги стосовно обов'язку особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.
Зі змісту поданої до суду заяви про забезпечення позову вбачається наведення заявником обґрунтувань щодо необхідності застосування таких заходів тим, що бездіяльність відповідача є протиправною та фактично порушує його права, проте у позовній заяві позивачем бездіяльність або дії відповідача не оскаржуються.
Водночас, суд зазначає, що надаючи оцінку доводам заявника, наведеним у заяві про забезпечення позову, слід дійти висновку про те, що остання не містить в собі належних та достатніх доводів та доказів стосовно обґрунтованого висновку про можливе переміщення позивача.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що в адміністративних справах щодо оскарження правового акта індивідуальної дії, суд фактично втручається у відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням професійних обов'язків, тощо.
Таким чином, при позитивному вирішенні заяви про забезпечення позову судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Отже, забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суд виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 150 КАС України, що є неприпустимим.
Відтак, враховуючи вищевикладене та з огляду на обставини того, що матеріали заяви не містять належних доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у даному випадку, підстави для забезпечення даного позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або до інших військових частин, формувань (об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, органів управління тощо) до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі наступним особам: командуванню військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; всім іншим компетентним особам, які уповноважені вживати заходів щодо переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, формування (об'єднання, з'єднання, частин, підрозділів, органів управління тощо) не виникли, що свідчить про недоведеність позивачем обґрунтованості підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та можливість істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.