Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 червня 2024 року № 520/13091/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 квітня 2024 року щодо відмови позивачу ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області винести рішення про зменшення позивачу ОСОБА_1 віку виходу на пенсію відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 6 (шість) років.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, зокрема потерпілим, які постійно проживали (проживають) чи постійно працювали (працюють) у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, вік виходу на пенсію зменшується на 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Відмовляючи у призначенні пенсії за віком, відповідач встановив факт проживання позивача ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 10 місяців 22 дні. Проте, потерпілим, які постійно проживають або постійно працюють на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видається посвідчення зеленого кольору, серія В. Позивач має таке посвідчення, тому документально підтверджено, що станом на 01 січня 1993 року позивач проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю 3 роки.
Ухвалою судді від 21.05.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цій справі без виклику сторін.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження та позов з додатками надіслані відповідачам, що підтверджується довідкою про доставку на його офіційну електронну адресу.
Відповідач ГУ ПФУ в Харківській області правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався, відзив до суду не подав.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
15.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заява за принципом екстериторіальності, відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.04.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування спірного рішення відповідач зазначив, що вік заявника 54 роки. Необхідний страховий стаж становить не менше 31 року. Страховий стаж заявника становить 35 років 6 місяців 24 дні.
Згідно із пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали в зоні гарантованого добровільного відселення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають, чи постійно працювали або постійно працюють в зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - мають право на зниження пенсійного 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Необхідний страховий стаж згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - не менше 31 року з 01 січня по 31 грудня 2024 року.
Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 працював (проживав) на території гарантованого добровільного відселення - 2 роки 10 місяців 22 дні.
Не зараховано період на території радіологічного забруднення військової строкової служби, оскільки відсутня інформація, на якій території перебував на службі.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами зараховано до страхового стажу всі періоди роботи.
Станом на 01 січня 1993 року прожив в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача та вважає, що право на пенсію у нього виникло з 54-х років, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХЛ, особам, які працювали або проживали в зоні гарантованого добровільного відселення. пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особам-потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають, чи постійно працювали або постійно працюють в зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - мають право на зниження пенсійного 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як вбачається з довідки від 26.03.2024 № 953 Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради про період проживання на території, яка згідно Постанови КМУ №106 від 23.07.1991 віднесена до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав та був зареєстрований в
АДРЕСА_2 - з 05.01.1977р. по 03.10.1990р.;
АДРЕСА_2 з 16.04.1993р. по 28.05.1996р.;
АДРЕСА_3 - з 28.05.1996р. по 09.04.1999р.;
АДРЕСА_2 з 09.04.1999р. по 17.10.2018р.;
АДРЕСА_4 - з 17.10.2018р. по теперішній час.
Інформація міститься в архівних документах відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради.
Відповідно до пп.7 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2.22 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. № 106 до зони гарантованого добровільного відселення віднесено м. Коростень Житомирської області.
Таким чином, факт проживання позивача на території, яка згідно з Постановою КМУ №106 від 23.07.1991 віднесена до зони гарантованого добровільного відселення більш ніж три роки, підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради про період проживання на території, що становить з дати аварії - 26.04.1986 більш ніж 4 роки.
Крім того, факт видачі посвідчення категорії 3 серії Б позивачу як потерпілому від Чорнобильської катастрофи відповідно до чинного станом на день видачі такого посвідчення законодавства також підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення більш ніж 3 роки станом на 01.01.1993.
Верховний Суд у Постанові від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17 зазначив, що «Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років.
Частинами 3, 4 статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Верховний Суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі № 751/2050/17 та від 22.01.2019 у справі № 129/1535/17».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, доданими до матеріалів справи доказами підтверджується факт проживання більш ніж 3 роки позивача на території зони гарантованого добровільного відселення.
За таких обставин, позивач відповідає умовам ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особа, яка має право на призначення пенсії із зменшенням віку на 6 років.
З огляду на зазначене, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак рішення відповідача від 23.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
В даному випадку, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 23.04.2024 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без належних підстав.
Водночас обраний позивачем спосіб захисту права, з огляду на наявність встановленого відповідачем відповідно до вимог закону достатнього стажу позивача та досягнення ним (з урахуванням права на зменшення) необхідного віку, не є максимально ефективним за встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене, належним та ефективним способом захисту прав позивача суд вважає зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) років відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за його заявою від 15.04.2024.
При цьому вказаний спосіб суд не вважає втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Постановою Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №806/1316/18 також визначено, що дискреційними є повноваженнями суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
З викладеного вбачається, що «власний розсуд» органів державної влади та місцевого самоврядування або осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - це вибір між двома або більше альтернативами рішеннями, коли кожне відповідне рішення є законним, або юридично допустимим (правомірним). З цього випливає, що у разі якщо відсутня законна альтернатива прийняття правомірного рішення, не може йтися про прийняття рішення органом державної влади та місцевого самоврядування або особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «на власний розсуд».
В даному випадку відповідач не мав можливості прийняти будь-яке інше законне альтернативне рішення, яке було б відмінним від рішення про призначення позивачу пенсії, у зв'язку з відсутністю будь-яких законних підстав для прийняття такого іншого рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на зазначене позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення на користь позивача сплаченого ним судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 квітня 2024 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 (шість) років відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за його заявою від 15.04.2024.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 21.06.2024.
Суддя Білова О.В.