Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
20.06.2024 р. справа №520/29786/23 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 яка полягає у не внесенні до оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 від 12.07.2023 №ФХ124314/1, та станом на 01.01.2022 від 12.07.2023 №ФХ124314/2, які видані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 по справі №520/8570/23, відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), та премії (35% від посадового окладу) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та рішення Міністра оборони України від 27 січня 2021 року №248/612, рішення Міністра оборони України від 14 січня 2022 року №248/269, та відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук (15% від посадового окладу) та доплати за вчене звання доцент (25% від посадового окладу) відповідно до положень ч.2 ст.59 Закон) України «Про вищу освіту»; 2) зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2021 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 -XI1 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, рішення Міністра оборони України від 27 січня 2021 року №248/612, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 по справі №520/8570/23, із зазначенням відомостей: про розмір посадового окладу -11080,00 грн.; окладу за військове звання (полковник) - 1910,00 грн.; надбавки за вислугу років (50% від посадового окладу та окладу за військове звання) - 6495.00грн.; надбавки за особливості проходження служби у розмірі (65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років) - 12665,25 грн.; надбавки на службу в умовах режимних обмежень ( 10% посадового окладу) - 1108,00 грн.; премії (35% посадового окладу) - 3878,00 грн.; та із зазначенням відомостей про розміри доплати за науковий ступінь - кандидат наук (15% посадового окладу) - 1662,00 грн. та доплати за вчене звання - доцент (25% посадового окладу) - 2770,00 грн. відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту», для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 основного розміру його пенсії; 3) зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2022 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХИ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260. рішення Міністра оборони України від 14 січня 2022 року №248/269. з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 по справі №520/8570/23, із зазначенням відомостей: про розмір посадового окладу - 12110.00 грн.; окладу за військове звання (полковник) - 2080,00 грн.: надбавки за вислугу років (50% від посадового окладу та окладу за військове звання) - 7095.00 грн.: надбавки за особливості проходження служби у розмірі (65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років) - 13835,25 грн.; надбавки на службу в умовах режимних обмежень (10% посадового окладу) - 1211,00 грн.; премії (35% посадового окладу) - 4238.50 грн.; та із зазначенням відомостей про розміри доплати за науковий ступінь - кандидат наук (15% посадового окладу) - 1816,50 грн. та доплати за вчене звання - доцент (25% посадового окладу) - 3027.50 грн. відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вишу освіту», для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2022 основного розміру його пенсії.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що відповідач протиправно відмовив у видачі оновленої довідки про складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначав про правильність обрахунку складових оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 від 12.07.2023 №ФХ124314/1, та станом на 01.01.2022 від 12.07.2023 №ФХ124314/2, які видані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 по справі №520/8570/23.
Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник отримує від ГУ ПФУ у Харківські області пенсію у порядку Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Оскільки заявник є пенсіонером по лінії Міністерства оборони України, то обов'язок з приводу видачі довідки про розмір та структуру підвищеного грошового забезпечення діючого військовослужбовця за тією ж самою посадою у штаті, котру обіймав заявник до звільнення зі служби у відставку чи прирівняною посадою у цілях перерахунку (обчислення нового розміру) раніше вже призначеної пенсії покладений на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04.12.2020р. відповідачем відносно заявника із використанням положень постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 було складено довідку про грошове забезпечення станом на 05.03.2019р. за посадою - начальника кафедри факультету військової підготовки НТУ "ХПІ" у розрізі складових компонентів: 1) оклад за посадою - 8.600,00грн., 2) оклад за військовим званням - 1.480,00грн., 3) надбавка за вислугу років (50%) - 5.040,00грн., 4) надбавка за особливості проходження служби (65%) - 9.828,00грн., 5) надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 860,00грн., 6) надбавка за науковий ступінь (5%) - 430,00грн., 7) надбавка за вчене звання (5%) - 430,00 грн; 8) премія (35%) - 3.010,00грн., а загалом - 29.678,00грн. (довідка від 04.12.2020р. №ФХ-124314/ВСЗ).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23 було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення стосовно ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023.
12.07.2023р. відповідачем відносно заявника із використанням положень постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 було складено довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2021р. у розрізі складових компонентів: 1) оклад за посадою - 11.080,00грн., 2) оклад за військовим званням - 1910,00грн., 3) надбавка за вислугу років (50%) - 6.496,00грн., 4) надбавка за особливості проходження служби (0%) - 0,00грн., 5) надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 1.108,00грн., 6) надбавка за науковий ступінь (5%) - 554,00грн., 7) надбавка за вчене звання (5%) - 554,00 грн; 8) премія (10%) - 1.108,00грн., а загалом - 22.809,00грн. (довідка від 12.07.2023р. №ФХ-124314/1).
12.07.2023р. відповідачем відносно заявника із використанням положень постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 було складено довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2022р. у розрізі складових компонентів: 1) оклад за посадою - 12.110,00грн., 2) оклад за військовим званням - 2.080,00грн., 3) надбавка за вислугу років (50%) - 7.095,00грн., 4) надбавка за особливості проходження служби (0%) - 0,00грн., 5) надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 1.211,00грн., 6) надбавка за науковий ступінь (5%) - 605,50грн., 7) надбавка за вчене звання (5%) - 605,50 грн; 8) премія (10%) - 1.211,00грн., а загалом - 24.918,00грн. (довідка від 12.07.2023р. №ФХ-124314/2).
Стверджуючи про невідповідність закону владного управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень з приводу визначення відсоткових розмірів окремих видів грошового забезпечення, включених до довідки про підвищене грошове забезпечення заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1799-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст. 4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2262-ХІІ).
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України №2262-XII.
Водночас із цим, оскільки за приписами ч.1 ст.11 Закону України №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів, то суд вважає, що застосування положень Закону України №2262-ХІІ не повинно порушувати окреслених у ст.7 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Суд відмічає, положеннями Закону України №2262-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2262-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2262-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону України №2262-ХІІ визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані саме особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону №2262-ХІІ визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Також і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст. 43, 63 Закону України №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.
З огляду на викладені вище міркування, суд не знаходить жодних підстав для одночасного поєднання цих процедур (обчислення розміру пенсії під час призначення вперше та обчислення розміру пенсії під час перерахунку у зв"язку із зростанням поточного грошового забезпечення) за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення як бази обчислення розміру пенсії), адже збереження структури та розмірів власного грошового забезпечення, котре майбутній пенсіонер отримував під час служби та приєднання до цієї величини оплати праці (служби) нових виплат, проведених на користь третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця, котрий обіймає ту ж саму або аналогічну штатну посаду, із невідворотною неминучістю призводить до обчислення пенсії із використанням штучно створеного (тобто взагалі не існуючого в умовах фактичної дійсності) арифметичного показника розміру оплати праці (служби) конкретного учасника суспільних відносин, що є порушенням запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права в частині таких невід"ємних складових як справедливість та юридична визначеність.
Суд вважає, що слушність саме такого тлумачення змісту ст.63 Закону України №2262-ХІІ в частині правової природи перерахунку пенсії є відсутність як у нормах Закону України №2262-ХІІ, так і у нормах суміжного законодавства правових підстав для обчислення пенсії з суми "умовно" підвищеного грошового забезпечення, котра фактично не отримується конкретним діючим публічним службовцем.
При цьому, за змістом ст.63 Закону України №2262-ХІІ право громадянина на проведення перерахунку (тобто обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії) пов'язано з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (як у формі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, так і у формі введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення).
Відтак, згідно з ч.2 ст.73 КАС України до предмету доказування у такому спорі входять обставини розміру грошового забезпечення діючого публічного службовця, обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 та реально отриманого станом на конкретну календарну дату.
Суд відмічає, що відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За правилом ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На подальший розвиток положень ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відносини з приводу виплати грошового забезпечення військовослужбовцям були деталізовані нормами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (01.01.2008р.-28.02.2018р.) та постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (01.03.2018р.-до теперішнього часу) і приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерство оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Згідно з ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і урегульовано у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Суд повторює, що за змістом ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ правовою підставою для перерахунку пенсії є виключно подія підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (зростання розміру виду грошового забезпечення чи введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення).
З огляду на правові позиції, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024р. у зразковій справі №380/19324/23, суд виходить із того, що у даному конкретному випадку право заявника на обчислення грошового забезпечення станом на 01.01.2021р. та станом на 01.01.2022р. у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з метою проведення перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "2.270,00" та "2.481,00грн." відповідно встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23.
У межах даної справи спірним є питання відповідності закону управлінських волевиявлень суб'єкта владних повноважень виключно з приводу визначення відсоткового показника арифметичного значення таких видів грошового забезпечення як: надбавка за особливості проходження служби, премія, доплата за науковий ступінь та вчене звання, а не конкретної суми цих платежів.
Згідно з ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024р. у зразковій справі №380/19324/23: 1) у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії щодо зазначення розміру надбавки за особливості проходження служби та премії (розмір яких є предметом спору у цій справі) належить указувати їх середній розмір, що фактично виплачений за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; 2) аналогічну правову позицію щодо необхідності зазначення у відповідних довідках для перерахунку пенсій розміру премії, визначеного у середньому розмірі, що фактично виплачений за відповідною посадою, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) (провадження № 11-308заі18); 3) розміри надбавки за особливості проходження служби та премії мали бути визначені у довідках про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р. у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою, з якої відбулось звільнення на пенсію, тобто надбавка за особливості проходження служби - 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та премія - 35 % посадового окладу.
Тому суд доходить до переконання про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024р. у зразковій справі №380/19324/23 доводять право заявника на включення до довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2021р. та станом на 01.01.2022р. у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 виду грошового забезпечення - надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, виду грошового забезпечення - премія у розмірі 35% посадового окладу.
Стосовно розміру доплати за науковий ступінь та розміру доплати за вчене звання суд зазначає, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до п. 4 ст. 23 Закону України "Про вищу освіту" державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Отже, законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) і державні органи (до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади) можуть встановлювати особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів за виключенням матеріального забезпечення науково - педагогічних працівників, бо ці відносини регламентовані, насамперед, приписами Закону України "Про вищу освіту".
Так, відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Звідси слідує, що саме нормами закону запроваджено розмір доплати за науковий ступінь та розмір доплати за вчене звання безвідносно до ознаки вищого навчального закладу як звичайного чи зі специфічними умовами навчання.
З огляду на правову позицію, сформульовану у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, суд доходить до переконання про те, що матеріалами справи не спростовані обставини належності НТУ "ХПІ" до кола вищих військових навчальних закладів зі специфічними умовами навчання.
Суд визнає, що дійсно грошове забезпечення заявника як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерство оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Так, п.п. 2, 3 п. 6 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Утім, до спірних правовідносин за участю заявника як колишнього науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту", де загадані розміри доплати за науковий ступінь у не менше ніж 15 відсотків посадового окладу, а також розміри доплати за вчене звання доцент не менше 25 відсотків посадового окладу.
Поширення за заявника як військовослужбовця у відставці гарантій за Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виключає права заявника на отримання доплат за науковий ступінь та за вчене звання в розмірах, що встановлені ст.59 "Закону України "Про вищу освіту".
Суд зазначає, що стосовно науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, саме Закон України "Про вищу освіту" є спеціальним та має пріоритет у застосуванні при конкуренції правових норм.
Натомість, правила визначення доплат за науковий ступінь та за вчене звання згідно з п.п.2, 3 п.6 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 поширюються на всіх військовослужбовців, які мають наукові ступені та вчені звання і не проходять службу в вищих військових навчальних закладах.
Таким чином, до спірних правовідносин повинна застосовуватись норма ч.2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", а не норма п.п.2, 3 п.6 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
Відтак, при визначенні розміру доплати за науковий ступінь та розміру доплати за вчене звання відносно заявника мають бути застосовані приписи ч.2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", яким передбачено, що доплата за науковий ступінь (кандидат наук) повинна складати - 15% від посадового окладу та надбавка за вчене звання доцент повинна складати - 25 % від посадового окладу.
Суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
Обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений у першу чергу саме на суб”єкта владних повноважень ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів на спростування вимог приватної особи та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення.
Водночас із цим, за змістом правових позицій постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Суд відмічає, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було одночасно вчинено і управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу включення до складеної відносно заявника на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23 довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2021р. та станом на 01.01.2022р. виду грошового забезпечення - надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, виду грошового забезпечення - премія у розмірі 35% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за вчене звання у розмірі 25% посадового окладу; і управлінське волевиявлення у формі дій з приводу включення до складеної відносно заявника на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23 довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2021р. та станом на 01.01.2022р. виду грошового забезпечення - надбавка за особливості проходження служби у розмірі 0% посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, виду грошового забезпечення - премія у розмірі 10% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за науковий ступінь у розмірі 5% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за вчене звання у розмірі 5% посадового окладу.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень не було доведено дотримання у даному конкретному випадку ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України з огляду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024р. у зразковій справі №380/19324/23.
Тому позов належить задовольнити частково у спосіб обтяження суб'єкта владних повноважень обов'язком скласти відносно заявника довідку про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2021р. та станом на 01.01.2022р. у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із включенням до згаданих довідок виду грошового забезпечення - надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, виду грошового забезпечення - премія у розмірі 35% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за вчене звання у розмірі 25% посадового окладу.
Разом із тим, суд не знаходить підстав для обтяження суб'єкта владних повноважень обов'язком скласти відносно заявника довідку про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2021р. та станом на 01.01.2022р. із визначенням конкретних арифметичних розмірів видів грошового забезпечення у грошовому виразі, позаяк матеріалами справи не підтверджено факту порушення прав заявника за цим епізодом.
Натомість суд наголошує, що оскільки заявник у межах даного спору не оскаржує правильності обчислення суб'єктом владних повноважень грошового виразу розміру посадового окладу, грошового виразу окладу за військовим званням, грошову виразу надбавки за вислугу років, то вчинення суб'єктом владних повноважень будь-яких майбутніх помилкових обчислень із використанням перелічених величин є об'єктивно неможливим.
Тому позов за даним епізодом до задоволення не підлягає у зв'язку із відсутністю порушеного права як належного об'єкта судового захисту у розумінні ч.1 ст.2 КАС України.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу зазначення у складеній відносно ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23 довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2021р. та станом на 01.01.2022р. виду грошового забезпечення - надбавка за особливості несення служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, виду грошового забезпечення - премія у розмірі 35% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за вчене звання у розмірі 25% посадового окладу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23 скласти відносно ОСОБА_1 та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2021р. із включенням виду грошового забезпечення - надбавка за особливості несення служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, виду грошового забезпечення - премія у розмірі 35% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за вчене звання у розмірі 25% посадового окладу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2023р. у справі №520/8570/23 скласти відносно ОСОБА_1 та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2022р. із включенням виду грошового забезпечення - надбавка за особливості несення служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, виду грошового забезпечення - премія у розмірі 35% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу, виду грошового забезпечення - доплата за вчене звання у розмірі 25% посадового окладу.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) 1.073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко