21 червня 2024 року Справа № 480/11907/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11907/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.2002 по 31.12.2022;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.2002 по 31.12.2022 та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції, починаючи з 19.06.2023, з врахуванням раніше виплачених сум.
Свої вимоги мотивував тим, що дії відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.2002 по 31.12.2022 є протиправними, оскільки служба в Державній кримінально-виконавчій службі України в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та відповідно до пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VІІІ повинна зараховуватись до стажу служби в поліції.
Ухвалою суду від 09.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечуючи проти позову представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що у попередніх редакціях частини п'ятої статті 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" (до змін від 10.11.2015 та від 06.12.2016) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань. Водночас, позивач не є працівником міліції, а сам Закон України "Про міліцію” втратив чинність. Відповідач наголошує, що основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок проходження служби поліцейських є Закон України «Про Національну поліцію», в якому відсутня норма, яка передбачає зарахування до стажу служби в поліції стаж служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
У відповіді на відзив представник позивача з позицією відповідача викладену у відзиві не погодився, позов просив задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 15.08.2002 по 31.12.2022 проходив службу в органах кримінально-виконавчої системи України, що підтверджується копією трудової книжки та послужного списку (а.с. 9,12-17).
Згідно витягу з наказу Державної установи "Центр пробації" від 26.12.2022 №731/к звільнено за п. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , заступника начальника Конотопського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Сумській області, 31.12.2022 (а.с.8).
Як вбачається з вищевказаного наказу, вислуга років позивача станом на день звільнення становить у календарному обчисленні 20 років 04 місяці 16 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 02 місяці 03 дні.
Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, наказом ГУНП в Сумській області від 19.06.2023 № 248 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію за конкурсом та призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Кролевець) Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області. При цьому, встановлено стаж служби в поліції для надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, що становить на 20.06.2023 - 00 років, 00 місяців, 01 день.
02.10.2023 позивач звернувся з рапортом з питання зарахування періоду проходження служби в органах ДКВС до загального стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та наданні щорічної додаткової оплачуваної відпустки, у відповідь на який повідомлено листом від 16.10.2023 про те, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» період проходження служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої службі України не зараховується до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової відпустки. При цьому, згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 19.11.2019 у справі №520/903/19 делегування частиною 4 статті 78 Закону України "Про національну поліцію" Кабінету Міністрів України не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною 4 статті 78 Закону України "Про національну поліцію".
Не погодившись з такими діями відповідача в не зарахуванні до вислуги років у поліції періоду служби у Державній кримінально-виконавчій службі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР
Спірні правовідносини між сторонами склались щодо не зарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Як встановлено судом з відомостей копії трудової книжки та послужного списку, позивач з 15.08.2002 по 31.12.2022 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частина п'ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.10.2022 у справі №160/11127/20, від 01 серпня 2023 року у справі №240/30024/21.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи наведені норми законодавства та вищевказані висновки Верховного Суду, з огляду на тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, дійшов висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Щодо посилання представника відповідача на те, що Державна кримінально-виконавча служба України відсутня в ст. 78 Закону № 580-VIII, варто відмітити, що Верховний Суд у згаданій постанові (справа №160/11127/20) відхиляючи мотиви суду апеляційної інстанції (які є тотожними доводам представника відповідача у цій справі), вказав, що суд не звернув уваги на те, що чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відтак відповідач при визначенні стажу службу в поліції позивача діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства і така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу в Національну поліцію України вислугу років з 15.08.2002 по 31.12.2022 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу у Національну поліцію України вислугу років з 15.08.2002 по 31.12.2022 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України .
Разом з тим, надаючи оцінку вимогам позивача щодо проведення перерахунку і виплати грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції починаючи з 19.06.2023, суд зазначає, що вказані вимоги є похідними від первісної вимоги щодо зарахування стажу позивача.
Відповідно, до моменту здійснення перерахунку стажу служби у відповідача не виникає обов'язку здійснювати перерахунок грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку. Таким чином спір з цього приводу між сторонами ще не виник.
За відсутності ж спору відсутні й підстави для судового реагування, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи те, що спір з приводу перерахунку грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) та виплати заборгованості за наслідками такого перерахунку ще не виник, суд дійшов висновку про відсутність фактичних підстав для задоволення позову в частині вказаних позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1073,60грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент прийняття на службу в Національну поліцію України вислугу років з 15.08.2002 по 31.12.2022 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області (вул. Г. Кондратьєва, 23,м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40108777) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент прийняття на службу у Національну поліцію України вислугу років з 15.08.2002 по 31.12.2022 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Сумській області (вул. Г. Кондратьєва, 23,м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець