21 червня 2024 року м. Рівне №460/3373/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач ) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача від 09.11.2023 №262440019439 про відмову в призначенні позивачу пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до трудового стажу період навчання з 01.09.1990 по 01.03.1995 в Київському політехнічному інституті та періоди здійснення підприємницької діяльності з 31.05.1995 по 31.12.2005, з 01.04.2006 по 30.06.2007;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату з 03.11.2023 позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-ХІІ від 28.02.1991 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має пільгу щодо зменшення пенсійного віку на 10 років. Крім того, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 01.03.1995 в Київському політехнічному інституті та періоди здійснення підприємницької діяльності з 31.05.1995 по 31.12.2005, з 01.04.2006 по 30.06.2007.
Ухвалою суду від 03.04.2024 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначив, що 03.11.2023 позивач звернувся із заявою та документами до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було розглянуто заяву Позивача та прийнято рішення від 09.11.2023 № 262440019439 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» через відсутність необхідного страхового стажу. Відповідно до довідки від 10.08.2023 №852, виданої Київським політехнічним інститутом імені Ігоря Сікорського, зокрема, наказом №763-с від 12.09.1990 студент другого курсу приладобудівного факультету вечірньої форми навчання ОСОБА_1 був переведений з 01.09.1990 на другий курс факультету електронної техніки денної форми навчання. Наказом №382-с від 01.03.1995 ОСОБА_1 був відрахований з інституту з 01.03.1995 в зв'язку із закінченням факультету електронної техніки денної форми навчання. Позивачу зараховано до стажу частково період його навчання з 01.09.1990 по 31.12.1993 та роботою (підприємницька діяльність) з 01.01.1994 по 31.03.1994, з 01.07.1994 по 31.12.1995, з 01.01.1995 по 30.09.1995 на підставі довідки про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Таким чином, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності позивача з 01.01.2004 по 31.03.2004, з 01.02.2005 по 30.04.2005, з 01.09.2005 по 31.10.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності позивачу зараховано частково відповідно до сплати внесків до Пенсійного фонду України з 01.01.1994 по 31.03.1994, з 01.07.1994 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 30.09.1995, з 01.01.1996 по 30.06.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1996, 01.01.1997 по 31.03.1999, з 01.02.2002 по 31.12.2002. З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача) проти задоволення позовних вимог заперечує.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 05.11.1992.
03.11.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою про призначення пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.11.2023 за № 2600-1207-8/228021 повідомлено позивача, що Рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області від 09.11.2023 № 262440019439 йому відмовлено у призначенні пенсії.
У вказаному рішення зазначено, що відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через відсутність необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 91.01.2004 по 31.03.2004, з 01.02.2005 по 30.04.2005, з 01.09.2005 по 31.10.2005 оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державною реєстру загальнообов'язковою державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком спірних періодів роботи, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, з даним позовом.
Як встановлено судом з позовної заяви, відзиву та оскаржуваного рішення, суть спору полягає в тому, що орган Пенсійного фонду вважає, що позивач немає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" через відсутність необхідного страхового стажу. Між сторонами не існує спору щодо того, що позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 05.11.1992 та як особа, що евакуйована у 1986 році із зони відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС набуває право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років, тобто при досягненні 50-ти річного віку, а необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 17 років. Вказані обставини визнаються відповідачем у оскаржуваному рішенні та не становлять предмету даного позову.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Водночас статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796 право на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році. Потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи для призначення пенсії за віком надають: посвідчення відповідної категорії; евакуйовані - довідку про евакуацію чи евакуаційний лист чи довідку про відселення.
Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку становить 17 років (27 -10).
Страховий стаж позивача становить 11 років 5 місяців 21 день.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1990 по 01.03.1995, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991 року №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Виходячи з норм діючого законодавства вбачається, що періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01.01.2004 -Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Судом встановлено, що згідно з записами №4 та №5 в трудовій книжці НОМЕР_2 від 03.09.1987, що видана на ім'я позивача, дипломом НОМЕР_3 від 01.03.1995 та довідкою №852 від 10.08.2023, що видана Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» позивач з 01.09.1990 до 01.03.1995 навчався в Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського.
Вищевказаними документами підтверджується, що позивач навчався у вищевказаному навчальному закладі, а тому періоди навчання підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача
Відтак, з огляду на викладене та враховуючи сукупність поданих пенсійному органу документів, суд приходить до висновку, що орган Пенсійного фонду протиправно не зарахував до страхового стажу позивача весь період навчання у 1990-1995 роках.
Щодо позовних вимог про зарахування до страховового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 31.05.1995 по 31.12.2005, з 01.04.2006 по 30.06.2007, суд зазначає таке.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 31.05.1995 по 31.12.2005, з 01.04.2006 по 30.06.2007, суд зазначає таке.
Частинами 1, 2 ст. 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Отже, страховий стаж - це період роботи (за який сплачувалися відповідні страхові внески), який обчислюється органами Пенсійного фонду при призначенні особі пенсії, з метою визначення її розміру.
Разом з цим, визначальною умовою для зарахування особі періоду зайняття підприємницькою діяльністю до страхового стажу є сплата нею страхових внесків в Пенсійний фонд.
Пп.1 п.3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачає, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до пункту 4 Порядку №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно п.6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків, до таких документів віднесено, у тому числі, інформацію Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, якщо така інформація наявна, а у випадку застосування спрощеної системи оподаткування - свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
На підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов'язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.
Судом встановлено, що позивач з 31.05.1995 зареєстрований та здійснював діяльність як фізична особа - підприємець, що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію підприємця від 31.05.1995 № 53995030 яке видане Ватутінською радою народних депутатів м. Києва та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_4 від 26.04.2011, що видане Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (а.с.31, 32).
Згідно з довідкою від 26.11.2007 № 1140, що видана Управлінням пенсійного фонду України в Деснянському районі, позивач з 01.01.1994 по 30.09.1995 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 перебував на загальній системі оподаткування та сплачував страхові внески до Пенсійного фонду України.
Довідкою від 14.11.2007 № 9564/10/17-146, що видана Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва підтверджується, що позивач працював по фіксованому патенту: 2002 рік - з лютого по грудень зі сплатою ставки фіксованого податку 100 грн. щомісячно; 2004 рік - з січня по грудень зі сплатою ставки фіксованого податку 100 грн. щомісячно; 2005 рік - з січня по грудень зі сплатою ставки фіксованої о податку 100 грн. щомісячно; 2006 рік -з квітня по грудень зі сплатою ставки фіксованого податку 100 грн. щомісячно; 2007 рік з січня по червень зі сплатою ставки фіксованого податку 100 грн. щомісячно. Доходи від підприємницької діяльності за 1998 - 2000 роки надати неможливо згідно наказу Головного архівного Управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року № 41 "Про затвердження Переліку типових документів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 року за № 576/3016 із змінами і доповненнями граничний термін зберігання декларацій про доходи та заяв на придбання фіксованого патенту встановлено 5 років (а.с.34)
Відповідно до патенту серія НОМЕР_5 позивачем сплачено фіксований податок за період з 01.01.2004 по 31.01.2005, відповідно до патенту серія НОМЕР_6 позивачем сплачено фіксований податок за період з 01.02.2005 по 28.02.2005, відповідно до патенту серія НОМЕР_7 позивачем сплачено фіксований податок за період з 01.03.2005 по 31.08.2005, відповідно до патенту серія НОМЕР_8 позивачем сплачено фіксований податок за період з 01.09.2005 по 31.12.2005 та з 01.04.2006 по 30.06.2007.
Як зазначає відповідач у відзиві, періоди підприємницької діяльності позивачу зараховано частково відповідно до сплати внесків до Пенсійного фонду України з 01.01.1994 по 31.03.1994, з 01.07.1994 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 30.09.1995, з 01.01.1996 по 30.06.1996, з 01.10.1996 по 31.12.1996, 01.01.1997 по 31.03.1999, з 01.02.2002 по 31.12.2002.
Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься довідка від 26.11.2007 № 1140, видана Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі, відповідно до якої у період з 01.01.1994 по 30.09.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1998 наявна інформація про те, що діяльність здійснювалась на загальній системі оподаткування, сплачував страхові внески до Пенсійного фонду України.
Підтвердження сплати страхових внесків довідкою органу Пенсійного фонду України узгоджується з вимогами пункту 4 Порядку №637, який не встановлює будь-яких імперативних вимог щодо змісту такої довідки, у тому числі, щодо зазначення інформації про підстави її видачі та відповідні первинні документи.
Оскільки довідку від 26.11.2007 №1140 склав та видавав органу Пенсійного фонду, суд дійшов висновку, що у відповідача наявна можливість перевірити інформацію про підстави видачі такої довідки, у тому числі, про первинні документи, якими підтверджується сплата позивачем страхових внесків, і він може самостійно її перевірити, не покладаючи надмірного тягаря та позивача.
Зважаючи, що позивач надав докази (довідку), видану органом Пенсійного фонду про те, що в період з 01.01.1994 по 30.09.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1998 він сплачував страхові внески до Пенсійного фонду України, а відповідач, лише частково зараховуючи періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, не надав доказів не сплати ним страхових внесків за всі періоди, які зазначені в довідці № 1140, суд вважає за можливе застосувати підхід, який найбільш сприятливий для позивача та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 31.05.1995 по 30.09.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1998.
Суд зазначає, що згідно відзиву, розрахунку стажу (а.с.49), до страхового стажу позивача зараховано період з 01.02.2002 по 31.12.2002, а тому задовольняти позовні вимоги в цій частині підстави відсутні, оскільки право позивача в даному випадку не порушене.
За 2003 рік відсутні докази, що підтверджують сплату позивачем податків, зборів, обов'язкових платежів (зокрема, фіксованого податку чи збору на обов'язкове державне пенсійне страхування). Суд зазначає, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності. Крім того, підприємницька діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку, тобто це діяльність, яку особисто здійснювала позивач, будучи фізичною особою-підприємцем. А відтак, у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідачем не враховано до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності у період з 01.01.2004 через відсутність відомостей про сплату позивачем страхових внесків.
З метою встановлення всіх обставин у справі суд витребовував додаткові докази. Так, згідно Довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК), інформація про сплату страхових внесків ОСОБА_1 відсутня (дата формування виписки 07.06.2024).
Оскільки, за періоди: з 01.01.2004 по 31.03.2004, з 01.02.2005 по 30.04.2005, з 01.09.2005 по 31.10.2005, з 01.04.2006 по 30.06.2007 в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків позивачем, дані періоди не підлягають до зарахування в страховий стаж ОСОБА_1 .
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 31.05.1995 по 30.09.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1998, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
У задоволенні позовних вимог про зобов'язання зарахувати до страхового стажу інших не зарахованих періодів здійснення підприємницької діяльності - слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Рівненській області.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.
За змістом частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
А за правилами частини четвертої цієї ж статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини п'ятої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18 та від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На виконання вимог частини четвертої статті 134 КАС України, стороною позивача надано суду копії: Договору про надання правової допомоги від 04.03.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Горщар Сергій Васильович; протоколу №1 від 04.03.2024 про погодження гонорару, квитанцією до прибуткового касового ордеру.
Відповідно до п 1.1 Договору про надання правової допомоги №22/24 від 04.03.2024 Адвокат зобов'язується:
• надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права;
• організовувати ведення претензійно-позовної роботи;
• надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи);
• представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та
контролюючих органах.
1.2. Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Дослідивши подані докази, суд зазначає, що у вказаних документах міститься опис наданих послуг по спірним правовідносинам, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати надані послуги та прослідкувати взаємний зв'язок із цим судовим спором.
Водночас, судом першої інстанції справа вирішувалася за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з правовою допомогою, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону №5076-VI, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума у розмірі 6500,00 грн. є надмірною, тобто неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, остання підлягає зменшенню судом у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повинен становити 2000,00 грн.
Питання щодо розподілу судового збору у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору (а.с.16).
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.11.2023 №262440019439 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1990 по 01.03.1995 в "Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського", періоди здійснення підприємницької діяльності з 31.05.1995 по 30.09.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн, 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 21 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
Суддя С.М. Дуляницька