Справа № 420/10456/24
21 червня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 04.04.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , громадянина російської федерації до Державної міграційної служби України, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 16.10.2023 року № 180-23, яким ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
2. Зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту.
09.04.2024 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оскаржуваного рішення Державної міграційної служби України від 16.10.2023 № 180-23.
22.04.2024 суддя ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву; відкрити провадження у адміністративній справі; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати у Державної міграційної служби України міграційну справу ОСОБА_1 .
15.05.2024 до суду (вх.№19343/24) від Державної міграційної служби України надійшов відзив на позовну заяву.
27.05.2024 до суду (вх.№20586/24) від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
17.06.2024 до суду (вх.№23688/24) від Державної міграційної служби України надійшли заперечення.
Так, разом із позовною заявою до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке заявник обґрунтовує тим, що справа має виключне значення для позивача та не належить до справ незначної складності.
У відповіді на відзив від 27.05.2024 заявник просить суд викликати у судове засідання позивача та допитати у якості свідка з метою дачі пояснень відносно обставин його міграційної справи, у тому числі щодо приналежності останнього до організації «Хізб ут Тахрір», а також просить суд витребувати у Державної міграційної служби України копію аудиозапису додаткового протоколу співбесіди від 01.08.2023.
Розглянувши зазначені клопотання представника позивача, суд виходить з такого.
Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1-3, 6 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Суд зазначає, що спір у даній справі не відноситься до справ, які згідно ч. 4 ст. 12 КАС України розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які можуть бути висловлені нею у відзиві на позов чи запереченнях на відповідь на відзив (за умови його подання), не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Ця справа не належить до категорії тих, які мають розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження у значенні згаданих статей, а отже, вона може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи предмет розгляду, характер спірних правовідносин та правові позиції сторін, суд приходить до висновку про відсутність необхідності розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Тобто, у разі необхідності, учасники справи мають право викласти свої пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб у письмовому вигляді, які будуть враховані судом при прийнятті рішення.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, в ухвалі від 22.04.2024 суддя дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у спрощеному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст.262 КАС України.
В той же час, згідно з частинами 1-2 статті 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи.
Суд зазначає, що із змісту статті 212 КАС України, якою встановлений порядок допиту свідків, також слідує, що допит свідків здійснюється головуючим у справі суддею виключно в межах судового засідання.
Разом з тим, як зазначено вище, розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Зазначене виключає можливість виклику та допиту свідків.
Щодо витребування доказів, суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст.80 КАС України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
В свою чергу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
При цьому, заявник не надав доказів щодо звернення до відповідача з метою отримання доказів, які він просить суд витребувати у відповідача, отже не довів заходів, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З наведених підстав суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Керуючись ст.ст. 12, 65, 80, 212, 257, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження - відмовити.
У задоволенні клопотання представника позивача про допит позивача у якості свідка - відмовити.
У задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА