Справа № 420/17845/24
21 червня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України, в якому позивач просить: визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України, Головного управління ДМС України в Одеській області щодо відмови у визнанні позивачів біженцями або особами, які потребують додаткового захисту; визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України 28 червня 2023 року № 88-23 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення Державної міграційної служби України 28 червня 2023 року № 89-23 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяви позивачів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
12.06.2023 ухвалою позов залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали, роз'яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду заяви про поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.
Від представника позивача надійшла заява про поновлення позивачу строку звернення до суду, в якій зазначено, що позивачі намагались відновити свої права та звертались до фахівців у сфері права, але враховуючи те, що вони не обізнані з процесуального права та матеріального права питань міграції, повністю покладались на результати отриманих консультацій. Також, Позивачка, хвилюючись за вирішення питання щодо документації легального проживання в Україні, опікувалась своїм здоров'ям, що підтверджується медичними висновками досліджень, які додаю до клопотання, що мало першочергове значення для будь-якої особи. В зв'язку з тим, що позивачка не працює та опікується дітьми, дочка відвідує український загальноосвітній заклад освіти, який закінчила з 1 рік навчання, що підтверджується свідоцтвом, син доглядається та виховується позивачкою, то відповідач мав забезпечувати родину у цей психологічно та матеріально важкий період. На сьогодні повернення до країни походження для цієї родини є вкрай небезпечним.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом розгляду даної справи є рішення Державної міграційної служби України 28 червня 2023 року № 88-23 та рішення Державної міграційної служби України 28 червня 2023 року № 89-23 про відмову у визнанні біженцем або особою про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
При цьому, 21.08.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 130, видане Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області на підставі рішення ДМС України від 28.06.2023 № 88-23, в якому зазначено, що відсутні умови, передбачені п.п.1, 13 ч.1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а саме: подана історія переслідування не відповідає критеріям статусу біженця та додаткового захисту та отримана інформація щодо причин виїзду з Батьківщини має низку суперечностей, що суттєво вплинули на прийняття негативного рішення за особовою справою. 12.12.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала Повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 129, видане Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області на підставі рішення ДМС України від 28.06.2023 № 89-23, в якому зазначено, що відсутні умови, передбачені п.п.1, 13 ч.1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а саме: подана історія переслідування не відповідає критеріям статусу біженця та додаткового захисту та отримана інформація щодо причин виїзду з Батьківщини має низку суперечностей, що суттєво вплинули на прийняття негативного рішення за особовою справою.
Суддя зазначає, що законом, яким встановлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.12 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Аналіз вказаних положень свідчить про те, що Законом встановлено спеціальний п'ятиденний строк звернення до суду з дня отримання повідомлення про відмову.
Зважаючи на дату отримання вищевказаних повідомлень, суддею встановлено, що останнім днем для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про скасування рішення ДМС України від 28.06.2023 № 88-23 було 28.08.2023 року.
Зважаючи на дату отримання вищевказаних повідомлень, суддею встановлено, що останнім днем для звернення ОСОБА_2 до суду із позовом про скасування рішення ДМС України від 28.06.2023 № 89-23 було 18.12.2023 року.
Щодо доводів заяви про поновлення строку звернення до суду суддя зазначає.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд звертає увагу, що поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки. Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій.
Зважаючи на дату ознайомлення позивачів з оскаржуваними рішеннями та спеціальний строк на його оскарження (5 робочих днів), враховуючи викладене, суддя вважає, що наведені представником позивачів обставини не є поважними причинами порушення позивачем строку звернення до суду зважаючи, крім іншого на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до суду з позовами до органів ДМС України, а відтак обізнані про скорочені строки звернення до суду з даним позовом.
Наведені позивачами причини пропуску строку звернення до суду свідчать про пасивну поведінку позивачів в частині своєчасного вжиття заходів спрямованих на захист своїх прав.
Отже суддя зазначає, що поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду позивачем у своїй заяві не наведено та доказів на їх підтвердження до суду не надано.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Відтак, суддя вважає, що позивачами пропущено строку звернення до суду з даним адміністративним позовом без поважних причин.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду у зв'язку з тим, що підстави, вказані у даному клопотанні, визнані судом неповажними, що є наслідком повернення позивачеві позовної заяви, як такою, що заявлена з пропуском строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст.122 КАС України.
Керуючись ст.ст. 6-9, 122-123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд,-
В задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії - повернути позивачам.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К.Василяка