Справа № 420/5461/24
21 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву та зарахувати періоди роботи,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2023 №156050020414 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 27.10.2023 та зарахувати до страхового стажу період роботи згідно з трудовою книжкою від 02.09.1981 з 18.10.1983 (запис №5) по 10.11.1987 (запис №11), період роботи згідно з трудовою книжкою від 13.03.1989 з 12.03.1989 (запис №12) по 20.10.1989 (запис №13).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 02.11.2023 № 156050020414 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, яким зазначено, що не зараховано період: роботи з 1983 по 1987 роки, оскільки Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. тому особам, які працювали в країнах з якими було укладено дану Угоду, при призначені пенсії не враховується стаж.
Позивач набула трудовий стаж, у тому числі зі спірними періодами, у період до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих підстав, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю надати запит на звірку достовірності видачі вищенаведених довідок.
Позивач вважає, що не може бути позбавлена свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності видачі вищезазначених довідок.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 22.02.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
21.03.2024 року за вхід.№ЕС/11965/24 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Одеській області, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки після зупинення дії, Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки та інші документи враховуються при призначенні пенсії за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостиля.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати Головне управління зарахувати до страхового стажу періоди роботи:
трудова книжка від 02.09.1981 - з 18.10.1983 по 10.11.1987
трудова книжка від 13.03.1989 - з 12.03.1989 по 20.10.1989
Дані позовні вимоги не стосуються предмету спору - заява від 27.10.2023 №637 (підстава для подання адміністративного позову) стосувалася допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами (перерахунку пенсії зміна періоду заробітку за 60 місяців до 01.07.2000), а не зарахування періодів роботи до страхового стажу. В самій позовній заяві, крім резолютивної частини, ніде по тексту не наведено жодних доводів та аргументів протиправної діяльності органів Пенсійного фонду в частині зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу.
Крім того, вказані періоди в своїй більшості вже зараховано до страхового стажу Позивача (розрахунок стажу додається до відзиву).
26.03.2024 р. за вхід.№ЕС/12348/24 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наголошується, що відповідач при призначенні пенсії не взяв період роботи Позивачки в місцевості, що прирівняна до районів Крайньої Півночі, до якого застосовується пільгове обчислення страхового стажу відповідно до п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. - один рік роботи за один рік шість місяців.
Тому саме позовну вимогу викладено як зобов'язання повторно розглянути заяву Позивачки про перерахунок пенсії з урахуванням періодів роботи в зазначених районах, так як Відповідач при розгляді заяви Позивачки, в тому числі, не врахував всі періоди роботи, не взяв до уваги архівні довідки її праці та доходу до 1991 року.
30.04.2024 року за вхід.№16941/24 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ у Львівській області, в якому зазначено про правомірність прийнятого рішення, оскільки 23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994, вчиненого від імені України у м. москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.
Згідно з статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 27.10.2023 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок призначеної пенсії за віком та надала відповідні документи, зокрема, довідки про заробітну плату від 18.01.2004 №1-189, від 29.12.2004 №Г-187, №Г-186, видані Місцевим архівом державної освіти міста районного скерування Нафтоюганськ рф Ханти-Мансійським автономним округом (росія, Тюменська область) за період роботи з 1983 по 1987 роки.
Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення від 02.11.2023 №156050020414 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, яким зазначено, що не зараховано період: роботи з 1983 по 1987 роки, оскільки Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. тому особам, які працювали в країнах з якими було укладено дану Угоду, при призначені пенсії не враховується стаж.
Спірні правовідносини склалися з приводу відмови ОСОБА_1 врахувати довідки від 13.01.2003 №Г-188, від 13.01.2003 №Г-189, від 29.12.2004 №Г-187, від 29.12.2004 №Г-186, від 29.12.2004 №Г-192, від 29.12.2004 №Г-193, від 29.12.2004 №Г-190, від 13.01.2003 №Г-191 при розгляді заяви від 27.10.2023 року через те, що 23.12.2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 №2783-IX. Вказаним законом Україна зупинила у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію та вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Інших підстав відмови рішення Головного Пенсійного фонду України у Львівській області рішення від 02.11.2023 № 156050020414 не містить.
Суд критично сприймає такі доводи відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, з аналізу наведеного вище слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача, покладені в основу спірного рішення, на ту обставину, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце під час дії вказаної Угоди.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Головного Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2023 № 156050020414 про відмову у перерахунку пенсії за віком прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені вище обставини у їх сукупності, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 27.10.2023 з урахуванням довідок від 13.01.2003 №Г-188, від 13.01.2003 №Г-189, від 29.12.2004 №Г-187, від 29.12.2004 №Г-186, від 29.12.2004 №Г-192, від 29.12.2004 №Г-193, від 29.12.2004 №Г-190, від 13.01.2003 №Г-191.
При цьому, позовна вимога про зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно з трудовою книжкою від 02.09.1981 з 18.10.1983 (запис №5) по 10.11.1987 (запис №11), періоду роботи згідно з трудовою книжкою від 13.03.1989 з 12.03.1989 (запис №12) по 20.10.1989 (запис №13) задоволенню не підлягає, оскільки питання зарахування стажу не було предметом розгляду відповідачем.
Дані позовні вимоги не стосуються предмету спору - заява від 27.10.2023 №637 (підстава для подання адміністративного позову) стосувалася допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами (перерахунку пенсії зміна періоду заробітку за 60 місяців до 01.07.2000), а не зарахування періодів роботи до страхового стажу. В самій позовній заяві, крім резолютивної частини, ніде по тексту не наведено жодних доводів та аргументів протиправної діяльності органів Пенсійного фонду в частині зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу.
Крім того, вказані періоди в своїй більшості вже зараховано до страхового стажу Позивача, що підтверджується розрахунком стажу, в якому відображено врахування періодів: з 18.10.1983 по 31.03.1984, з 04.04.1984 по 28.10.1986, з 29.10.1986 по 09.02.1987, з 10.02.1987 по 25.05.1987, з 26.05.1987 по 09.11.1987, з 10.11.1987 по 22.07.1991.
При цьому, дійсно страховий стаж обраховано без застосування кратності, але вказане не було підставою для розгляду заяви та відмови пенсійного органу, тому такі вимоги є передчасними.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (968,96 грн.).
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №0.0.3480197924.1 від 18.02.2024 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву та зарахувати періоди роботи - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.11.2023 №156050020414 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 27.10.2023 з урахуванням довідок від 13.01.2003 №Г-188, від 13.01.2003 №Г-189, від 29.12.2004 №Г-187, від 29.12.2004 №Г-186, від 29.12.2004 №Г-192, від 29.12.2004 №Г-193, від 29.12.2004 №Г-190, від 13.01.2003 №Г-191.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885, електронна пошта: posr@lv.pfu.gov.ua)
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА