Справа № 420/3603/24
(додаткове)
20 червня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/3603/24, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року було задоволено адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000052/2 від 23.01.2024 року.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 5 792,64 грн.
При цьому, від представника приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення по справі №420/3603/24 та стягнення з Одеської митниці на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 19150,00 грн. та на послуги перекладу у сумі 6200 грн.
Від представника Одеської митниці до суду надійшли заперечення на клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі.
Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми права та заперечення відповідача з цього приводу, суд робить висновок, що клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.ч.1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, Порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (як адвокатом) та приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» (як клієнтом) (далі - сторони) було складено Договір №2/3101-ю/24 від 24.01.2024 року (далі - Договір), за п.1.1 якого адвокат приймає доручення клієнта на представництво, захист прав і законних інтересів ПП «ГЕЛІОС-ВАН» з питання звернення до суду в якості позивача у справі про оскарження рішення Державної митної служби України, для чого надає адвокату право:
- представляти, захищати права, законні інтереси клієнта як заявника, позивача, скаржника із всіма правами, наданими КАС України представнику заявника, позивача, скаржника;
- подавати будь-які докази, клопотання, заяви та будь-які процесуальні документи, приймати участь у процесуальних діях;
- подавати будь-які запити, адвокатські запити, а також здійснювати будь-які інші дії, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- залучати до виконання доручення будь-яких експертів, спеціалістів, інших осіб - на розсуд адвоката та без погодження із Клієнтом;
- підписувати та надсилати листи, повідомлення, претензії;
- вчиняти будь-які інші дії, не заборонені законодавством на території України, а також на території будь-яких інших країн світу, які на думку адвоката є доцільними та в межах виконання доручення згідно даного договору.
Згідно п.1.9 Договору за правову допомогу, передбачену в пункті 1.1. Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 22 980 гривень. Першу частину винагороди в розмірі 19 150 гривень клієнт сплачує адвокату не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання цього Договору. Другу частину винагороди в розмірі 3 830 гривень клієнт сплачує адвокату не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після прийняття рішення судом апеляційної інстанції у справі та розблокування грошових коштів, сплачених в якості фінансових гарантій на митному рахунку Клієнта.
На виконання п.9.1 Договору, приватним підприємством «ГЕЛІОС-ВАН» було перераховано суму у розмірі 19 150,00 грн. на рахунок адвоката, що підтверджується платіжною інструкцією №148 від 13.02.2024 року.
Крім того, сторонами було складено акт приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги №1 до Договору №2/3101-ю/24 від 24.01.2024 року, згідно якого підтверджується факт надання підприємству наступного переліку правничих послуг:
- ознайомлення з документами наданими Клієнтом для підготовки правової позиції щодо звернення до суду із позовом;
- підготовка та подача позову до суду;
- підготовка та подача до суду заперечення на відзив;
- супровід справи в суді.
Суд зазначає, що у вищевказаному акті приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги №1 не зазначено кількість фактично витраченого часу адвоката щодо надання вищевказаних правничих послуг приватному підприємству.
Крім того суд зазначає, що витрати на супровід справи в суді також не належать до окремого стягнення, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а процесуальні документи по справі представником позивача надсилались до суду через електронний кабінет у системі «Електронний суд».
Більш того, дана адміністративна справа є типовою справою незначної складності, щодо якої існує стала судова практика.
Разом з тим суд частково враховує доводи представника відповідача щодо зменшення суми стягнення на професійну правничу допомогу, надану приватному підприємству «ГЕЛІОС-ВАН».
Виходячи з наведеного, враховуючи задоволення в повному обсязі позовної заяви приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН», а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В іншій частині клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги представника позивача стосовно стягнення судових витрат на послуги перекладача суд зазначає наступне.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною п'ятою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно частин шостої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року позовну заяву позивача було залишено без руху, оскільки вона була подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, а саме на підтвердження обставин та доводів, викладених у позовній заяві, було подано письмові докази, які викладені іноземною мовою та не були перекладені українською мовою. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків, зазначивши спосіб усунення шляхом подання до суду належного офіційного перекладу документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою.
На виконання вимог вказаної ухвали суду, представником позивача було надано до суду офіційний переклад документів, складених іноземною мовою, що вимагалось ухвалою суду від 07.02.2024 року.
На підтвердження вищевказаних понесених витрат представник позивача надав до суду копії наступних документів:
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до рахунку №006 від 19.02.2024 року, згідно якого виконавець - ФОП ОСОБА_2 здійснила переклад експортної митної декларації №531620230162566187 з китайської мови на українську мову на суму 1 800,00 грн.;
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до рахунку №007 від 20.02.2024 року, згідно якого виконавець - ФОП ОСОБА_2 здійснила переклад документів з англійської та китайської мови на українську мову з нотаріальним посвідченням, а саме: рахунок № НОМЕР_1 , сертифікат № НОМЕР_2 , прайс-лист б/н від 01.11.2023 року, пакінг-лист, коносамент №WWA23115875 та калькуляція на суму 4 400,00 грн.
На підтвердження оплати послуг перекладача згідно вищевказаних актів приймання-передачі виконаних робіт, до суду надано платіжні інструкції №426 від 18.04.2024 року на суму 1 800,00 грн. та №62 від 05.03.2024 року на суму 4 400,00 грн.
Отже, представником позивача документально підтверджено понесені витрати на оплату робіт (послуг) з перекладу документів, наданих до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає підтвердженими витрати позивача на послуги перекладача в розмірі 6200 грн., а тому такі витрати позивача мають бути стягнуті з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань.
Керуючись приписами ст.ст. 5, 6-11, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255, 293-295 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача - задовольнити частково.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444) витрати позивача на послуги перекладача у розмірі 6 200,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.