Справа № 420/36127/23
20 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №1986013- 2409-1503 від 10.05.2023 яким нараховано ОСОБА_1 суму земельного податку в розмірі 254 895,89 грн.;
зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області утриматися від повторного нарахування ОСОБА_1 земельного податку щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:01:001:0508 на підставі витягу із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 22.06.2022 №14889.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.05.2023 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення рішення № 1986013-2409-1503 яким визначено ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 254895,89 грн. З прийнятим податковим повідомленням рішенням позивачка не згодна оскільки, на її думку, воно прийнято з порушенням вимог закону, в зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому не згоден з позицією позивача в повному обсязі та вважає її необґрунтованою. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Овідіопольській Державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеській області як платник земельного податку з фізичних осіб. Податок нараховується за земельну ділянку з кадастровим номером 5123783500:01:001:0508, за адресою: земельна ділянка 410, масив 23, Прилиманська сільська рада, Авангардівська ТГ, Одеський район, Одеська область, загальна площа земельної ділянки 3,3782 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. В автоматичному режимі ОСОБА_1 сформовано податкове повідомлення-рішення від 10.05.2023 № 1986018-2409-1503 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік на суму 254895,89 грн. Рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 08 липня 2022 року № 1271-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Авангардівської селищної ради» встановлено: «Елементи плати за землю» встановлено ставку податку: « 03 Землі громадської забудови (03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) 1% від нормативної грошової оцінки». Земельний податок з фізичних осіб за 2023 рік становить: нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік (з врахуванням індексації за 2022 рік 1,15) помножена на ставку податку місцевої ради 1% від нормативної грошової оцінки (для земель громадської забудови: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). Відповідно інформації з Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,3782 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2022 № 14889, кадастровий номер земельної ділянки: 5123783500:01:001:0508, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Разом з тим, відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зверталася з адвокатським запитом від 13.12.2023 № б/н (вхідний Головного управління ДПС в Одеській області № 96093/6 від 13.12.2023) до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для надання копії витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що податкове повідомлення рішення № 1986013-2409-1503 від 10.05.2023 прийнято законно та обґрунтовано.
Від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідачем не спростовано ті обставини, що розрахунок податкового зобов'язання був здійснений на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок який було сформовано 22.06.2022 року на земельну ділянку з кадастровим номером 5123783500:01:001:0508 яка належить позивачці. Саме вказана у зазначеному витязі нормативна грошова оцінка земельної ділянки була покладена відповідачем в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 перебуває на обліку в Овідіопольській державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеській області як платник земельного податку з фізичних осіб. Податок нараховується за земельну ділянку з кадастровим номером 5123783500:01:001:0508, за адресою: земельна ділянка 410, масив 23, Прилиманська сільська рада, Авангардівська ТГ, Одеський район, Одеська область, загальна площа земельної ділянки 3,3782 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2022 № 14889, кадастровий номер земельної ділянки: 5123783500:01:001:0508, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
11 липня 2014 року Овідіопольською районною радою прийнято рішення №631-VІ «Про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)»
Рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 08 липня 2022 року № 1271-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Авангардівської селищної ради» встановлено: «Елементи плати за землю» встановлено ставку податку: « 03 - Землі громадської забудови (03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) - 1 % від нормативної грошової оцінки».
Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення 1986013-2409-1503 від 10.05.2023 року.
Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: 269.1.1 власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2 землекористувачі.
Відповідно до п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: 270.1.1 земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2 земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: 271.1.1 нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2 площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно п. 271.2 ст. 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Статтею 277 ПК України визначені ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Згідно з абз. 1 п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку (стаття 13 Закону).
За змістом статті 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону).
Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема,надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Згідно з частиною першою статті 193-194 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Для реалізації контролюючим органом повноважень щодо адміністрування земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних функцій, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Закону України Про оцінку земель.
Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території, відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
У разі подання заяви в електронній формі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки або мотивована відмова у наданні такого витягу видаються в електронній формі технічними засобами телекомунікацій з накладенням кваліфікованого електронного підпису, а за бажанням заявника можуть також надаватися у паперовому вигляді.
Суд вказує, що у даній адміністративній справі предмет спору виник у площині публічно-правових відносин, в частині правомірності дій та законності рішень суб'єкта владних повноважень контролюючого органу при виконанні ним владних управлінських функцій на основі законодавства щодо повноти нарахування плати за землю, який, у даному випадку, справляється у формі земельного податку з фізичних осіб.
При цьому, обов'язком суб'єкта владних повноважень є дотримання встановленого законом порядку і способу донарахування податкових платежів.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, або землекористувачі, якими можуть бути фізичні чи юридичні особи. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Таким чином, з метою нарахування земельного податку, контролюючий орган повинен мати достовірну інформацію про нормативну грошову оцінку об'єкта оподаткування, отриману у спосіб, визначений вищевказаними законодавчими нормами.
Натомість, як з'ясовано судом, нарахування земельного податку позивачеві ГУ ДПС в Одеській області здійснено на підставі даних Головного управління Держгеокадастру у Одеській області, а саме Витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 22.06.2022 №14889, який автоматично сформовано з Державного земельного кадастру в електронній формі, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача становить 22164859,81 грн.
Окрім того, судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №420/23160/21, яке набрало законної сили 16.08.2022 року, було визнано протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Овідіопольської районної ради від 11 липня 2014 року №631-VІ «Про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)».
Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Відповідно до ч.3 ст.23 цього ж Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Так, судом встановлено, що визначаючи суму земельного податку, відповідач керувався відомостями (даними) з Державного земельного кадастру від 22.06.2022 № 14889, згідно з якими нормативна грошова оцінка належної позивачу земельної ділянки становить 22164859,81 грн.
При цьому така нормативна оцінка земельної ділянки була здійснена Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області на підставі Рішення Овідіопольської районної ради від 11 липня 2014 року №631-VІ «Про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)», котре Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №420/23160/21, яке набрало законної сили 16.08.2022 року, було визнано протиправним та скасовано.
При цьому, податковим органом не надано суду належних, допустимих доказів на підтвердження того, що на час винесення спірного податкового-повідомлення рішення, був здійснений запит до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області з метою отримання нового витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, який повинен був сформований з урахуванням Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №420/23160/21, натомість використано відомості, сформовані Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області, зокрема, 17.05.2021 року, тобто на момент чинності рішення Овідіопольської районної ради від 11 липня 2014 року №631-VІ «Про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів)».
Між тим, суд зауважує, що встановлення правомірності нормативної грошової оцінки земель має виняткове значення для правильного обчисленням сум податкових зобов'язань, визначеного податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС в Одеській області №1986013-2409-1503 від 10.05.2023 року.
Таким чином, оскільки суму податкових зобов'язань, визначеного спірним податковим повідомленням рішенням, контролюючим органом було нараховано, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахованої на підставі нечинного нормативно-правового акта, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №1986013- 2409-1503 від 10.05.2023 яким нараховано ОСОБА_1 суму земельного податку в розмірі 254 895,89 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області утриматися від повторного нарахування ОСОБА_1 земельного податку щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:01:001:0508 на підставі витягу із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 22.06.2022 №14889, суд зазначає, що Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року у справі № 800/541/16 підкреслено, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:
- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права;
- пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
- є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
- є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику;
- порушений суб'єктом владних повноважень.
Такі критерії визначені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 9901/216/19.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, від 27.04.2020 у справі №826/17354/17.
Як встановлено судом, жодних доказів або аргументів, які б свідчили про реальне порушення прав або законних інтересів позивача чи будь - яких інших осіб з боку відповідача, позивачем не наведено.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області утриматися від повторного нарахування ОСОБА_1 земельного податку щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5123783500:01:001:0508 на підставі витягу із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 22.06.2022 №14889 задоволенню не підлягає.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч.1, 3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є таким, що підлягають частковому задоволенню
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області, на користь позивача 2309,17 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1986013- 2409-1503 від 10.05.2023 яким нараховано ОСОБА_1 суму земельного податку в розмірі 254 895,89 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 2309,17 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка