Справа № 716/1037/23
10.06.2024 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Пухарєвої О.В.
за участю секретаря - Якимик К.В.,
позивача - ОСОБА_1
представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
відповідачки - ОСОБА_4
представника відповідачки - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки - приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Чернівецької області Малітовська Тетяна Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Андруховича В.І. звернувся до Заставнівського районного суду із позовною заявою (уточненою) до Юрковецької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Чернівецької області Малітовська Тетяна Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Погорілівка Чернівецького району Чернівецької області помер його батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно. 26.06.2023 року з метою оформлення своїх спадкових прав він звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але у вчиненні нотаріальної дії відповідною постановою нотаріуса від 26.06.2023 йому було відмовлено, оскільки він пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини. При цьому нотаріус надала йому копію Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі від 19.03.2021 №63995918 про відкриття спадкової справи.
Також позивач вказує, що нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальних дій, однак не вказала коло осіб, які спадщину прийняли та правові підстави видачі свідоцтв про право власності на спадкове майно і це за умови, що йому відповідно до ст.1241 ЦК України належить обов'язкова частка в спадщині, як непрацездатній особі з інвалідністю, а також нотаріус не повідомила його про наявність заповітів, якщо такі укладалися його батьком за життя, чим незаконно позбавила його права на оскарження у судовому порядку заповіту з метою визнання його недійсним.
У встановлений законом термін він не звернувся до нотаріуса, в зв'язку з тим, що у 2009 році переніс важку черепно-мозкову травму, внаслідок якої з 2011 року став інвалідом 1-ї групи загального захворювання. З огляду на тяжке захворювання та інвалідність вважав себе таким, що прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті батька.
Вказані обставини позивач вважає поважними причинами пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини. У зв'язку з цим просить визначити йому додатковий строк для подачі до нотаріального органу заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька терміном 3 місяці з часу набрання рішенням законної сили.
Враховуючи ту обставину, що належне батькові позивача майно успадкувала за заповітом ОСОБА_4 , 19.09.2023 ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 та у відповідності до приписів ст.51 ЦПК України замінено неналежного відповідача Юрковецьку об'єднану територіальну громаду в особі Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на належну відповідачку: ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав. Суду вказав, що відповідачка по справі є донькою його померлої сестри. Зазначив, що батьки померли у 2020 році. Але перед смертю тато казав, що залишає йому спадщину. Після отримання травми голови він тривалий час хворіє (погано ходить, права рука не працює), з 2017 року він отримав І групу інвалідності. На похорони батька в с. Погорілівка його привіз друг родича. Після смерті батька його похованням, встановлення пам'ятника займалася племінниця ОСОБА_4 та її батько ОСОБА_7 . Упродовж трьох років після поховання батька він проживав один, за ним ніхто не доглядав, він самостійно себе обслуговував та справлявся з побутом. Пенсію за нього отримувала сусідка. Періодично до нього приходила племінниця ОСОБА_8 , яка оплачувала комунальні платежі. Знає, що ОСОБА_8 доглядає за господарством його батьків, яке він відвідував декілька раз разом із батьком ОСОБА_9 - ОСОБА_7 , який привозив його туди. Про те, що ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті його батька дізнався 11 місяців тому. Про існування заповіту не знав. В сільській раді він не був та секретар сільської ради йому не телефонувала. До 2023 року він не звертався до нотаріуса з метою оформлення спадщини, оскільки йому перешкоджала хвороба (не міг ходити). Після того, як одружився, він разом із дружиною поїхав до нотаріуса, де написав заяву про прийняття спадщини після смерті батька. За період від смерті батька до часу звернення до нотаріуса та до суду його стан здоров'я не покращився, а навіть погіршився.
В судовому засіданні представники позивача адвокати Андрухович В.Й. та ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_4 позовні не визнала, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим за відсутності відповідних доказів, які б доводили поважність причин пропущення позивачем строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Допитана в якості свідка відповідачка вказала, що твердження позивача про те, що він автоматично успадкував майно, яке залишилося після смерті його батька не відповідає дійсності, оскільки станом на час смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_6 позивач був інвалідом 1 групи і йому достовірно було відомо, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і майно після їх смерті успадкувала вона. Також йому достовірно було відомо, що за життя спадкодавці склали заповіт на її користь, оскільки вона єдина внучка, яка доглядала за бабусею та дідусем перед їх смертю. Батьки позивача залишили заповіти на її ім'я, за умови, що вона буде здійснювати догляд за їх сином ОСОБА_12 , який зловживав алкоголем та у 2016 році переніс інсульт. Батьки ОСОБА_13 хотіли, щоб їх майно залишилося в сім'ї, оскільки не довіряли своєму сину (залежному від алкоголю), якого можуть ошукати. Належну дідусю земельну ділянку (пай) останній заповідав їй, але в подальшому вона мала її відчужити сину ОСОБА_13 - ОСОБА_14 , який проживає в ОСОБА_15 . Позивач добре знав, що його батьки залишили спадщину їй, тому що вона постійно їм допомагала, доглядала за ними, після смерті дідуся поховала його за власні кошти, а також поставила пам'ятники на цвинтарі. Крім того вона особисто тривалий час допомагала позивачу ОСОБА_1 , а саме возила його на лікування, коли призначали комісії для проходження огляду для встановлення групи по інвалідності. Приносила продукти харчування, чи особистого догляду, готувала для нього їжу, сплачувала комунальні послуги. На час смерті батька ОСОБА_13 міг сам рухатися та обслуговувати себе, вона йому тільки допомагала. З її батьком ОСОБА_13 неодноразово їздив у село до батьківської хати і на даний час має можливість користуватися будинком. Успадкований нею після смерті діда земельний пай вона передала в оренду, а орендну плату передавала ОСОБА_13 . Упродовж трьох років, після смерті спадкодавця, достеменно знаючи про існування заповіту не неї, позивача взагалі не цікавило спадкове майно. Такий інтерес у нього з'явився, одразу після одруження.
Представниця відповідачки адвокат Король С.В в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та недоведеністю, обґрунтувавши обставинами, викладеними в відзиві на позовну заяву. Звернула увагу суду, що сама по собі інвалідність ОСОБА_1 не перешкоджала йому безпосередньо з'явитися до нотаріуса чи викликати нотаріуса за місцем проживання та подачі заяви про прийняття спадщини. Також у нього не було перешкод щодо письмового повідомлення нотаріуса про те, що він бажає прийняти спадщину, скерувавши таку заяву через будь-яке поштове відділення.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Чернівецької області Малітовська Тетяна Миколаївна в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності.
Свідок ОСОБА_16 суду вказав, що він являється батьком ОСОБА_4 , а його покійна дружина була рідною сестрою позивача. Більше 12 років, з того часу як ОСОБА_13 він приїхав з ОСОБА_17 , їх сім'я допомагає останньому. ОСОБА_1 переніс інсульт в 2016-2017 роках, отримав інвалідність, тому тривалий час за ним доглядали його батьки та ОСОБА_4 . Батьки повідомляли сину ОСОБА_13 про те, що бажають скласти заповіт на ОСОБА_18 і той погодився. На момент смерті батька позивача, він самостійно пересувався (з допомогою палиці), був на похороні. Проте на спадщину останній не претендував, оскільки знав, що ОСОБА_8 переоформила спадкове майно на себе. Без допомоги сторонніх осіб ОСОБА_13 купався, готував собі їжу, виходив із дому, відвідував заклади громадського харчування. ОСОБА_8 за ним доглядала та допомагала. А він разом із ОСОБА_13 декілька раз приїжджав в село до батьківської хати. Після того, як позивач дозволив проживати в його квартирі орендарці, відносини погіршились, він перестав з ними спілкуватись. Згодом вони вияснили, що ОСОБА_13 зареєстрував шлюб, а в подальшому звернувся до нотаріуса і до суду.
Свідок ОСОБА_19 суду вказала, що на час смерті ОСОБА_6 працювала секретарем сільської ради. У 2020 році вона посвідчувала заповіти, які складалися батьками позивача на користь ОСОБА_4 . Після смерті дружини батько позивача виявив бажання скласти заповіт. Вона прийшла до спадкодавця ОСОБА_1 , там перебував його син ОСОБА_13 , який сказав, що у зв'язку із хворобою він не може приїжджати до села, тому просив скласти заповіт на племінницю ОСОБА_18 . Тому батько позивача зробив розпорядження, яким все своє майно заповів ОСОБА_4 . Коли оформлялася заява про прийняття спадщини ОСОБА_20 , вона особисто телефонувала ОСОБА_1 та вказала, що він може прийняти спадщину, оскільки є інвалідом 1 групи, проте останній відмовився, посилаючись на те, що відповідачка здійснювала догляд, як за його померлими батьками так і за ним самим. Свідок впевнена, що ОСОБА_4 одноособово прийняла спадщину за погодженням з позивачем, оскільки той підтверджував їй, що регулярно отримує від Ніни орендну плату за успадковану земельну ділянку, яка належала його батькові.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Погорілівка Чернівецького району Чернівецької області помер ОСОБА_6 (а.с.10).
За життя ОСОБА_6 розпорядився належним йому майном, склавши 03.09.2020 заповіт на ім'я ОСОБА_4 , який був посвідчений виконувачем обов'язків старости старостинського округу №4 с. Погорілівка Юрковецької сільської ради ОСОБА_19 (а.с.47).
Позивач ОСОБА_1 26.06.2023 року звернувся до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовської Т.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та отримав відмову в оформленні спадкових прав, оскільки він пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, а також із-за перебування його на реєстраційному обліку не за місцем останнього проживання померлого на день його смерті (а.с.17).
Суду надано копію спадкової справи №177/2021 до майна померлого ОСОБА_6 .. Спадкова справа була заведена на підставі заяви від 19.03.2021 року, що була подана ОСОБА_4 , відповідачем в даній справі (а.с.45, 49 зв. бік).
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Отже, належним відповідачем у даному спорі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємець, який прийняв спадщину, тобто відповідач ОСОБА_4 ..
Представник позивача в судовому засіданні зазначив в якості підстав задоволення позову існування перешкод для прийняття спадщини у зв'язку з тяжким захворювання та інвалідністю позивача, а також його необізнаність про наявність заповіту після смерті батька та про осіб, які прийняли спадщину.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі № 369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Як було зазначено вище, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18.
У даній справі встановлено що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак строк для прийняття спадщини сплинув 21.05.2021 року. Із заявою про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 звернувся 26.06.2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.
Посилання позивача на наявність у нього захворювань, що призвели до встановлення І групи інвалідності з висновком про залежність від інших осіб та часткову нездатність до виконання функцій самообслуговування підтверджується доданими до позовної заяви: Довідками до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №845101 від 11.09.2019 (а.с. 156) та серії 12 ААГ №068135 від 26.10.2022 (а.с.13); Індивідуальною програмою реабілітації інваліда, що видається медико-соціальними експертними комісіями №2112 від 26.010.2022 (а.с.14); висновком ЛКК №130/1032 від 16.06.2023 з встановленим діагнозом спастичний парез ноги справа, порушення ходи (а.с.15)
Проте будь-яких доказів перебування на стаціонарному лікуванні, чи доказів, що стан здоров'я ОСОБА_1 , в період з 21.11.2020 по 21.05.2021 свідчив про наявність об'єктивних непереборних обставин (тяжкого захворювання, фізичних вад), які б унеможливлювали його особисте прибуття до нотаріальної контори в зазначений період суду не надано. Крім того в судовому засіданні, в яке позивач з'явився, пересуваючись із допомогою палиці, він підтвердив, що стан його здоров'я, який був на час смерті батька та момент розгляду справи в суді є не покращився, а навіть погіршився. Отже можливість звернення до нотаріальної контори, до адвокатів, суду яка є в нього на момент розгляду справи в суді була і період строку, встановленого для прийняття спадщини.
Слід відмітити, що процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5).
Відповідно до пункту 3.5 глави 10 Порядку № 296/5 якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса. {Підпункт 3.5 пункту 3 глави 10 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1118/5 від 11.03.2022}.
Таким чином, у спадкоємця, який хворіє є можливість подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв'язку, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19 (провадження № 61-10896св21) та від 27 червня 2022 року в справі № 202/1188/19 (провадження № 61-11828св21).
Однак, позивач не надав доказів про неможливість направлення ним нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті батька поштою відповідно до пунктів 2.1, 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Отже позивач не надав безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що в силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц (№ 61-19401св18), якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про коло спадкоємців та наявність заповіту, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Посилання ОСОБА_1 на необізнаність щодо наявності заповіту на відповідачку та про прийняття нею спадщини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки спростовані показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_16 . Крім цього зазначені доводи суд не вважає поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки ці обставини (за умови їх існування) не перешкоджали позивачу звернутися до нотаріуса у встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини, як єдиного спадкоємця першої черги за законом.
Таким чином, надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з встановленням І групи інвалідності та наявний стан здоров'я, який тривалий час не змінювався не свідчать про існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини у зв'язку із хворобою, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив свою мобільність, можливість пересування для особистої явки до нотаріуса, чи надіслання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини поштовою кореспонденцією.
Враховуючи те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які б створювали йому об'єктивні та непереборні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини, то суд вважає, що позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, отже задоволенню не підлягають
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачки - приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Чернівецької області Малітовська Тетяна Миколаївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області 08.04.1997.
Представники позивача: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , ордер серії СЕ № 1018179 від 28.06.2023; ОСОБА_3 адреса АДРЕСА_3 , ордер серії ВТ №1047736.
Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . жителька АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області.
Представниця відповідачки: ОСОБА_5 , адреса АДРЕСА_5 , ордер серії СЕ №1060146 від 09.10.2023 року.
Повний текст рішення складено 20.06.2024.
Суддя О. Пухарєва