ЄУН № 201/15225/23
Провадження 2-ві/201/17/24
20 червня 2024 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Покопцева Д.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маляра Станіслава Анатолійовича про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання у фактичних шлюбно-сімейних відносинах, визнання договорів недійсними та поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання недійсним договорів, витребування з чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування державної реєстрації, -
В провадженні судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщева С.С. перебуває зазначена цивільна справа.
13.06.2024р. від позивача ОСОБА_1 - адвоката Маляра Станіслава Анатолійовича - до суду надійшла заява про відвід головуючого судді Федоріщева С.С. у даній цивільній справі.
Ухвалою від 14.06.2024р. відвід визнано необґрунтованим та передано справу до канцелярії.
14.06.2024р., в п'ятницю, проведеним о 16:11год. (закінчення робочого часу - о 16:45год) авторозподілом згідно встановленого законом порядку вирішення вищевказаного питання було розподілено автоматизованою системою документообігу суду для розгляду судді Покопцевій Д.О.
17.06.2024р., 18.06.2024р. головуюча перебувала у відпустці за раніше відпрацьований час, фактично справу отримала в провадження 19.06.2024р.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
В обґрунтування заяви про відвід заявник зазначив, що суддя головуючий безпідставно об'єднав в одне провадження зустрічний позов із первісним.
Крім того, 24.04.2024р. головуючим винесено дві різні ухвали з одного питання, про що свідчить наступне:
26.04.2024р. о 19.19 год. до підсистеми «Електронний суд» надійшов перший документ під назвою «Ухвала про відкриття провадження у справі», відповідно до якого вбачається, що головуючий суддя вирішив питання щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Відповідно до довідки про набрання судовим рішенням законної сили від 30 квітня 2024 року встановлено, що 24 квітня 2024 року ухвала набрала законної сили;
26.04.2024р. о 21.04 год. до підсистеми «Електронний суд» надійшов другий документ під назвою «Ухвала», відповідно до якої вбачається, що головуючий суддя повторно вирішив питання щодо прийняття зустрічного позову до спільного розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Дана ухвала є більш обґрунтована та мотивована з посиланням на практику Верховного Суду. Відповідно до довідки про набрання судовим рішенням законної сили від 30 квітня 2024 року встановлено, що 24 квітня 2024 року ухвала набрала законної сили.
Таким чином, на думку заявника, винесені головуючим суддею Федоріщевим С.С. умисно або внаслідок недбалості ухвали суду від 26.04.2024р. є протиправними з порушенням норм чинного законодавства України.
Дії головуючого судді порушують права позивача, отже головуючий суддя є упередженим, або не обізнаним у процесуальному та матеріальному праві, у будь-якому випадку, поведінка судді вказує на необ'єктивність судді та викликає великий сумнів у його неупередженості.
Перевіривши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, суд вважає заяву про відвід не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Статтею 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Частиною 3 статті 40 ЦПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.
Судом встановлено, що згідно встановленого законом вище вказану справу було розподілено автоматизованою системою документообігу суду для розгляду судді цього суду Федоріщеву С.С.
Об'єктивних даних про сумніви в об'єктивності та неупередженості судді не надано, а нічим не підтверджені сумніви та припущення не можуть бути покладені в основу задоволення відводу, відтак законних підстав (передбачених ст. 33, 36, 37 ЦПК України) для задоволення відводу немає.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Також встановлено, що підстав для відводу на які посилається заявник та з інших підстав (ст. 36, 37 ЦПК України) не знайшли свого підтвердження, адже такі підстави не містять в собі будь-яких відомостей, щодо можливої упередженості судді під час розгляду справи та не ставлять під сумнів його об'єктивність, також судом не було встановлено будь-яких інших обставин, які виключають участь цього судді у розгляді справи, а тому передбачених законом підстав для задоволення відводу немає.
Таким чином, заява не ґрунтується на вимогах закону, передбачених законом підстав для задоволення відводу немає та не встановлено, тому суд вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 36, 37, 40, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маляра Станіслава Анатолійовича про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання у фактичних шлюбно-сімейних відносинах, визнання договорів недійсними та поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання недійсним договорів, витребування з чужого незаконного володіння, визнання права власності та скасування державної реєстрації.
Ухвала згідно ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.О. Покопцева