20 червня 2024 рокусправа № 380/6187/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Міністерство культури та інформаційної політики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області щодо не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини;
зобов'язати Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дрогобицькою окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” вивчено інформацію Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини та встановлено, що він не створений відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини”. Позивач вказує, що орган місцевого самоврядування в особі Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області зобов'язаний створити у своєму складі спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини.
Дрогобицькою окружною прокуратурою надсилався лист відповідачу з запитом про надання інформації щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини. Проте з відповіді Добромильської міської ради слідує, що порушення є не усунутим.
Позивач вказує, що Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області допустила протиправну бездіяльність, оскільки не створила спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що 01.01.2024 у штатний розпис міської ради введено посаду головного архітектора в подальшому з ініціативою створення органу охорони культурної спадщини. На офіційному сайті Добромильської міської територіальної громади та в мережі фейсбук розміщено оголошення про пошук даного фахівця із вимогою про освіту відповідного професійного спрямування. Станом на сьогоднішній день профільні фахівці щодо даної вакантної посади в орган місцевого самоврядування не звертались.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області є органом місцевого самоврядування, зареєстрованим 07.05.1995 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
11.01.2024 Самбірська окружна прокуратура звернулася до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області із запитом щодо виконання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини” в частині створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.
Згідно з відповіддю Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області від 14.01.2024 уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини не утворювався у зв'язку з відсутністю спеціаліста у громаді. Міська рада не зверталася до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини за погодженням з метою створення органу охорони культурної спадщини за погодженням з метою створення органу охорони культурної спадщини та до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА за погодженням з метою призначення на посаду керівника відповідного орагну охорони культурної спадщини.
28.12.2023 Самбірська окружна прокуратура звернулася до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про утворення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини на території Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області.
Згідно з відповіддю Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 18.01.2024 №16-247/0/2-24 звернень від Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області щодо надання погоджень на призначення керівника спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини до департаменту не надходило.
Також листом від 17.01.2024 Управління дозвільно-погоджувальної документації Міністерства культури та інформаційної політики, розглянувши лист Самбірської окружної прокуратури від 05.01.2024, повідомила прокурора про те, що за результатами перевірки актуальної електронної бази документообігу МКІП за погодженням щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини Добромильська міська рада до МКІП не зверталась.
З огляду на те, що відповідачем не утворено спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини відповідно до вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини” позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою з ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст.54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.
Згідно ст.27 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно ст.5 Закону №280/97-ВР, до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.
Частиною 1 статті 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч.1 ст.11 Закону №280/97-ВР).
Також, відповідно до пп.10 п. б ст.32 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.
Згідно ст.26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм (ст.27 Закону №280/97-ВР).
Згідно ч.1 ст.3 Закону України “Про охорону культурної спадщини” №1805-ІІІ від 08.06.2000 (далі - Закон №1805-ІІІ), державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1805-ІІІ, до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, (далі - органи охорони культурної спадщини), зокрема, належать, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
Також, відповідно до п.6 ч.2 ст.6 Закону№1805-ІІІ, до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить у тому числі організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.
Крім того, ч.3 ст.6 Закону №1805-ІІІ встановлено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику “у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об'єктів культурної спадщини.
Частиною 3 ст.3 Закону №1805-ІІІ визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місіть України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Отже, на відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України покладено обов'язок утворення місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади спеціально уповноваженого законом органу охороняти місцеву культу спадщину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 “Про затвердження Списку історичних населених місць України”, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), у який увійшло місто Добромиль.
З матеріалів справи слідує, що Добромильською міською радою не утворено спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини. Вказане підтверджується листами відповідача від 28.12.2023 №1031, від 12.01.2024 №41 та листом Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №14.56/04-22-5230вих-23 від 28.12.2023.
У відзиві на позовну заяву Добромильська міська рада посилається на те, що що 01.01.2024 у штатний розпис міської ради введено посаду головного архітектора в подальшому з ініціативою створення органу охорони культурної спадщини. На офіційному сайті Добромильської міської територіальної громади та в мережі фейсбук розміщено оголошення про пошук даного фахівця із вимогою про освіту відповідного професійного спрямування. Станом на сьогоднішній день профільні фахівці щодо даної вакантної посади в орган місцевого самоврядування не звертались.
З такими твердженнями відповідача суд не погоджується, оскільки дана обставина не є підставою для звільнення ради від обов'язку утворити відповідний орган.
Також суд зауважує, що приписами Закону № 1805-III закріплено вимогу щодо утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, зокрема у населених пунктах, занесених до Списку історичних населених місць України, а не покладення окремих та вибіркових повноважень у сфері охорони культурної спадщини на інші виконавчі органи ради, як це планується зробити відповідачем.
В цьому контексті суд погоджується з доводами прокурора, що неутворення відповідного спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання винесених, прийнятих, виданих неуповноваженим органом/особами розпоряджень, рішень, приписів, постанов, незаконними, а відтак відсутності державних механізмів захисту об'єктів культурної спадщини.
А отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в неутворенні спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, як наслідок підлягає задоволенню похідна вимога про зобов'язання утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи зазначену вище норму та те, що докази про такі судові витрати суду не надано, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області щодо не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.
Зобов'язати Добромильську міську раду Самбірського району Львівської області утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна