про відкриття загального позовного провадження в адміністративній справі
21 червня 2024 рокусправа № 380/4008/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Ростислав Миколайович, перевіривши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби України, про скасування наказу та поновлення на державній службі,-
21.02.2024 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Державної митної служби України, Галицької митниці Держмитслужби з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Держмитслужби “Про звільнення ОСОБА_1 ” від 14.01.2022 року №48-о;
- визнати протиправним та скасувати наказ Галицької митниці Держмитслужби від 28.04.2022 №5-о “Про оголошення наказу Держаної митної служби України”;
- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника митного поста “Городок” Галицької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43348711) або на іншій рівнозначній посаді в Львівській митниці (ЄДРПОУ:43971343);
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43348711) на ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою від 26.02.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Оцінюючи вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності суд керувався такими мотивами: ОСОБА_1 оскаржує накази, датовані 28.01.2022 та 28.04.2022, зі змістом яких ознайомлений під розписку 28.04.2022. Отже, позивач пропустив строк звернення до суду, що становить один місяць (частина п'ята статті 122 КАС України), на двадцять місяців - тобто звернувся до суду в строк, що в двадцять разів перевищує визначений законом. Оцінюючи наведені представником позивача аргументи суд дійшов висновку, що позивач в 2022-2023 роках байдуже ставився до питання обізнаності про обставини, що могли наштовхнути його на висновок про порушення його прав внаслідок звільнення зі служби (в процесі реорганізації митних органів позивач був повідомлений про можливе майбутнє звільнення та відмовився від запропонованої йому посади, тому був звільнений), а зацікавленість в отриманні відомостей щодо наявних інших вакансій проявив в лютому 2024 року (запити адвоката), після ознайомлення із практикою апеляційного суду щодо розгляду подібної справи. Проте позивач в клопотанні від 21.02.2024 (включене в текст позову) не навів жодної обставини, що свідчила б про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, оскільки:
1) твердження про те, що позивач розраховував на добросовісність відповідача при прийнятті оскаржених рішень, а через двадцять місяців перестав на неї покладатися (коли дізнався, що один із його колишніх колег, також звільнених з посади внаслідок реорганізації, зміг поновитися на роботі на підставі судового рішення), суд оцінює в контексті життєвого, професійного досвіду позивача та займаної ним посади, тому вважає, що такі твердження є маніпулятивними та такими, що не пояснюють поважність причин пропуску звернення до суду в двадцять разів;
2) необізнаність позивача на момент його звільнення про позитивну судову практику у подібних справах (або відсутність такої практики) в контексті питання поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в принципі ні про що не свідчить, адже позивач міг вчасно звернутися до суду та наводити в заявах по суті спору доречні аргументи на підтвердження власної позиції, що могли б вплинути на формування позитивної практики в його індивідуальній справі;
3) відсутність в позивача на момент звільнення відомостей, необхідних для того, щоб визначитися, чи порушенні його права внаслідок звільнення (в цій ситуації - нового штатного розпису митниці), не була нездоланною проблемою - адже позивач міг діяти щонайменше двома шляхами, що привели б його до повної обізнаності з ситуацією в межах п'яти робочих днів (строк відповіді на запити про надання публічної інформації, адвоката):
- звернутися до відповідача із запитом про надання публічної інформації;
- укласти угоду з адвокатом про отримання професійної правничої допомоги та звернутися до відповідача із адвокатським запитом.
Судячи зі змісту долученого до позову ордера, ОСОБА_1 уклав угоду з адвокатом 06.02.2024, тобто через двадцять місяців після звільнення зі служби, а отже - почав збирати відомості щодо можливого порушення його прав роботодавцем після того, як минув строк, у двадцятеро більший за встановлений законом строк звернення до суду в цій категорії спорів (щодо проходження публічної служби). Отже, ОСОБА_1 не цікавився питанням правомірності звільнення з публічної служби коло двох років та не назвав суду будь-яких причин, що свідчили б про поважність такої тривалої бездіяльності в питаннях звернення до суду з адміністративним позовом. З огляду на наведені мотиви суд відмовив у задоволенні клопотання позивача від 21.02.2024 про поновлення строку звернення до суду.
Цією ж ухвалою від 26.02.2024 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та роз'яснив позивачу, що він вправі усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб - повторно скерувати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з іншим обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку, а також доказами на підтвердження викладених обставин.
13.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків позову, у якій представник позивача фактично продублював вже оцінені судом аргументи щодо обставин, якими в позовній заяві від 21.02.2024 обґрунтовує поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду; наполягає на тому, що в лютому 2024 року позивачу стало відомо про наявність постанови 8ААС у справі №380/9055/23, з якої він дізнався про ймовірне порушення своїх прав, найняв адвоката та з відповіді на адвокатський запит та отриманих документів (штатний розпис митниці) пересвідчився в незаконності свого звільнення (наявність у Львівській митниці вакантних посад на момент звільнення, котрі відповідач не запропонував позивачу для заміщення).
Суд на додаток до вже висловлених та незмінних підходів до оцінки повідомлених представником позивача обставин зауважив таке: той факт, що за наслідками дворічного розгляду справи №380/9055/23 (в т.ч. скеровувалася судом касаційної інстанції на новий розгляд, двічі розглядалася судом апеляційної інстанції з прийняттям протилежних за змістом рішень) інший працівник митниці в січні 2024 року був поновлений на посаді, а ОСОБА_1 в лютому 2024 року дізнався про це та уклав угоду з адвокатом, що представляв інтереси згаданої особи (позивача у справі №380/9055/23), ніяким чином не спростовує того факту, що в період з травня 2022 року по січень 2024 року ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій для оскарження рішення про звільнення з посади у зв'язку із реорганізацією митниці та відмовою обійняти запропоновану йому рівнозначну посаду, не з'ясовував питання про наявність альтернативних вакантних посад, що могли б бути запропоновані йому в грудні 2021 року - січні 2022 року, а також в принципі ніяким чином не демонстрував незгоди із власним звільненням з митниці (напр., не звертався до Національного агентства України з питань державної служби або його територіальних органів зі скаргою щодо припинення державної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" тощо). Суд розуміє, що успішне завершення дворічних судових процесів для іншої особи, що також була звільнена у зв'язку із реорганізацією митниці, викликало у ОСОБА_1 бажання розділити такий успіх, проте виникнення такого бажання в лютому 2024 року однозначно не свідчить про те, що позивач не знав чи не міг дізнатися про ймовірне порушення своїх прав та звернутися до суду вчасно - до 28.05.2022 включно. З огляду на такі мотиви суд повернув позовну заяву заявнику.
Представник позивача оскаржив увалу суду про повернення позовної заяви від 14.03.2024 до апеляційної інстанції. Восьмий апеляційний адміністративний суд 29.05.2024 постановив, що отримання особою копії оскаржуваного рішення не завжди є доказом обізнаності такої особи про факт порушення її прав. Так, зокрема, якщо йде мова про звільнення, то сама процедура є прямо передбаченою нормами законодавства. Тобто, якщо б звільнення з державної служби не було передбачено законом, то особа, яку звільнили з державної служби однозначно повинна була знати про порушення своїх прав. Водночас, якщо при звільнені були недотримані певні формальності, інформація про які не є безпосередньо доступною особі, яку звільнили, то в даному випадку необхідно досліджувати чи особа добросовісно діяла з метою отримання відповідно інформації, й зокрема, чи за відповідних обставин у особи були фактичні підстави для отримання такої додаткової інформації, адже законодавством не встановлена презумпція «неправомірності дій органу державної влади при звільненні осіб з державної служби». Більше того, відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено спеціально - дозвільний принцип. Тобто органи державної влади діють у спосіб та в порядку, що прямо передбачений законом. Як наслідок, позивач при його звільненні з державної служби міг розраховувати на те, що Держмитслужбою при його звільнені дотримані вимоги законодавства, зокрема, що новоствореному територіальному митному органі, який виконує аналогічні функції з органом, що ліквідовується, відсутні вакантні місця й відповідно тому такі не пропонуються для переведення. Апеляційний суд зауважив, що позов поданий 21.02.2024 року, тобто на п'ятий день, з моменту отримання другої частини відповіді на адвокатський запит, з якого представнику позивача, й відповідно й самому позивачу стало відомо про наявність у Львівській митниці Держмитслужби вакантних посад, які не були запропоновані ОСОБА_1 на момент його звільнення, й відповідно саме з вказаної дати позивач фактично зміг довідатись й довідався про порушення своїх прав. Будь-яких доказів зворотного у матеріалах справи відсутні. Таким чином, на думку колегії суддів, дії позивача є добросовісними, строк на подання позову пропущений з поважних причин та підлягав поновленню. Тому апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції від 14 березня 2024 року у справі №380/4008/24 скасував та направив справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.
З огляду на висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 за описаних вище обставин пропустив строк звернення до суду на півтора року з поважних причин, суд першої інстанції повинен відкрити провадження у адміністративній справі за позовом від 21.02.2024. З урахуванням значення справи для сторін, обраного позивачем способу захисту, категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись ст.ст.12, 160, 161, 171, 173, 248, 256, 293-295 КАС України, суддя, -
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
Підготовче засідання призначити на 30 липня 2024 року о 13:00 год.
Відповідачам встановити для подання через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему відзивів на позовну заяву строк, що становить п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Роз'яснити сторонам, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - через Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему, з використанням власного електронного підпису заперечення у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву або відповіді на відзив.
Копія відзиву, відповіді на відзив, заперечення та доданих до них документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) їх до суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://adm.lv.court.gov.ua/fair/.
Повідомити сторін про наявність у Львівському окружному адміністративному суді можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович